Ухвала суду № 40096551, 23.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/8587/13 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Провадження № 22-ц/783/2983/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Азенко М.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання договору недійсним, відшкодування моральної шкоди, застосування реституції як наслідку недійсності правочину зі стягненням 30 654,31 грн. сплачених коштів та стягнення судових витрат,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання недійсним договору про надання послуг № 129489 від 22.04.2006р. з додатками №№ 1 та 2, укладеного між нею та відповідачем, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гр., застосування реституції як наслідку недійсності правочину зі стягненням 30 654,31 грн. сплачених коштів та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 квітня 2006 року між нею та Приватним акціонерним товариством «АІСЕ Україна» було укладено угоду № 129489 про надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля за системою «Автоплан», та додатки до угоди № 1 та № 2. Відповідно до умов договору його предметом є надання особі послуг з адміністрування системи, що умовно називається «Автоплан», з метою придбання легкового автомобіля «Chevrolet Aveо» у групі.

На виконання умов договору позивачка 22 квітня 2006 року сплатила вступний внесок в розмірі 1 908,90 грн. та в подальшому сплачувала щомісячні внески, чим виконувала взяті на себе зобов'язання. Загалом на виконання умов договору ОСОБА_2 у період з 20.04.2006р. по 16.02.2009р. було сплачено 30 654,31 грн.

За умовами вказаного договору клієнт сплачує передбачені угодою кошти, а ПрАТ «АІСЕ Україна» формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля. Клієнт одержує право на автомобіль відповідно до жеребкування чи аукціону, за результатами яких визначається право на отримання автомобіля. Договір не містить строків або термінів отримання клієнтом автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності ПрАТ «АІСЕ Україна» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості.

Позивачка вважає, що вказані умови договору є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, та такими, що вводять споживача в оману, відповідач уклав договір без ліцензії. Просила задовольнити її позов на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та статей 203, 216, 227 ЦК України.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Зокрема вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки за умовами спірного договору вона сплачувала щомісячні внески за послуги спрямовані на придбання автомобіля, проте це її право постановлено в залежність від виконання своїх зобов'язань іншими учасниками групи, з якими позивач не перебуває у правовідносинах. Рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та суд не надав оцінки цим доводам позивача.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були повідомлені про день, час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомили, тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

У відповідності до положень ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 квітня 2006р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «АІСЕ Україна», яке в подальшому перейменовано в ПрАТ «АІСЕ Україна» було укладено угоду № 129489 з додатками № 1 та № 2, предметом якої є подання учаснику програми Автоплан фінансових послуг, спрямованих на придбання автомобіля в групах.

Згідно з додатком № 1 до зазначеної угоди ОСОБА_2 отримала право на придбання автомобіля марки «Chevrolet Aveo» вартістю 53 025 грн.

Статтею 2 Угоди передбачено зобов'язання відповідача щодо організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками програми Автоплан, здійснення адміністративних процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику.

Відповідно до статті 4 Угоди учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені Угодою, у порядок та строки, визначені угодою, у статті 7 визначено, що Угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених Угодою.

На виконання умов угоди ОСОБА_2 на час виникнення спору сплачено 30 654,31 грн. в період з 20.04.2006р. по 16.02.2006р.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що її вимоги є безпідставними, оскільки укладена між нею і відповідачем 22 квітня 2006р. Угода відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі й закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не погодитись з таким висновком суду першої інстанції у колегії суддів немає підстав.

Відповідно до додатку 2 Угоди система «Автоплан» - це торговельна марка, що зареєстрована у відповідності з законодавством України та використовується для позначення послуг АІСЕ з адміністрування системи придбання автомобілях в групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводять споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п.7 ч.3 ст.19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації, б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми, в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Висновок про саме таке застосування статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» міститься в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013р. (справа № 6-14 цс 13).

Таким чином законодавець розрізнює ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Головною ознакою відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «Автоплан», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст..2 Угоди ПрАТ «АІСЕ Україна» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

Статтею 2 Угоди передбачено, що ПрАТ «АІСЕ Україна» зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з Правилами діяльності «АвтоПлану».

Таким чином суд правильно прийшов до висновку про те, що діяльність «АІСЕ Україна» не можна вважати функціонуванням пірамідальної схеми.

Законом України від 2 червня 2011р. № 3462- ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 9 січня 2012р.) внесено зміни до ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових актів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012р. № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових актів для придбання товарів у групfх») (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п.1.2 ч.1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Спірний договір укладено сторонами 22 квітня 2006р., коли отримання ліцензії для надання послуг з адміністрування активів для придбання товарів у групах не вимагалось, а в подальшому така була отримана.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, застосував закон, який поширюється на зазначені правовідносини, при встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: І.В. Бермес

Р.В. Савуляк