Рішення № 40095395, 07.08.2014, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1830/13-ц

Провадження № 2/353/52/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Гавриш Я.М.

з участю: секретаря Гуцуляк Г.Я.

представника позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі справу за позовом представника позивачки ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя після розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в :

Представник позивачки ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя після розірвання шлюбу, з тих підстав, що 16.02.1991 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, у якому у них народилося двоє дітей. 02.10.2013 року рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області шлюб між ними розірвано.

У вищевказаному рішенні суду зазначено, що сторони подружнім життям більше 10 років не проживали, тобто з 2003 року було фактично припинено шлюбні відносини, сторони не вели спільного господарства, шлюб існував суто формально, оскільки позивачка не хотіла морально травмувати двох неповнолітніх на той час дітей. Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п. 30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11, якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Згідно з п.п. 23, 30 вказаної постанови Пленуму ВСУ, при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю одного з них, з'ясуванню підлягають як підстави, джерела й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Майже через два роки після фактичного припинення шлюбних відносин 29 грудня 2004 року ОСОБА_6, що являється матір'ю позивачки, діючи в якості її представника згідно довіреності, уклала в інтересах своєї дочки договір, зареєстрований за № 3284 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Відповідно до п.3 даного договору, продаж квартири вчинено сумою за 32 791,00 грн., що була сплачена під час оформлення договору матір'ю позивачки.

Отже, оскільки дана квартира була набута після фактичного припинення шлюбних відносин матір'ю позивачки в її інтересах, з урахуванням позиції ВСУ (п.30 Постанови Пленуму від 21.12.2007 № 11), її слід вважати особистою приватною власністю позивачки. При цьому, факт того, що дане майно було набуте під час окремого проживання сторін, що

фактично припинили подружні відносини, та без мети спільного використання є те, що в даній квартирі відповідач ОСОБА_2 ніколи зареєстрованим не був. Так, згідно будинкової книги № 266, власник квартири - ОСОБА_5 зареєструвала у своїй квартирі з метою постійного проживання лише себе та двох своїх дітей.

В даному випадку слід врахувати позицію Верховного Суду України, відображену на засіданні судової палати у цивільних справах 19.06.2013р. у справі № 6-55 цс 13, предметом якої був спір подружжя про поділ спільного майна. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.

Крім вищевказаної квартири, за час шлюбу подружжям було набуто також майно, що фактично використовувалось в інтересах сім'ї та на задоволення її потреб ще з 1991 року -будинковолодіння АДРЕСА_5.

У відповідності до довідки Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 25.10.2013р. № 04522, згідно архівних даних, за відповідачем - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 26.08.2008 року зареєстровано право власності на вказане будинковолодіння в селі Надорожна. У відповідності до наданої Надорожнянською сільською радою виписки із журналу для реєстрації нотаріальних реєстрів виконавчого комітету Надорожнянської сільської ради Тлумацького району № 538 від 07.10.2013 року, вартість будинку становить 49 966,00 грн.

Формально право власності на це майно виникло з 26.08.2008 року, проте у фактичному користуванні всієї сім'ї ОСОБА_2 дане домогосподарство перебувало ще станом на 1991 рік. Зокрема, про це свідчить виписка Надорожнянської сільської ради № 525 від 27.09.2013 року, у якій зазначено, що членами господарства є 4 особи - подружжя ОСОБА_2 та їх двоє дітей.

Отже, будинок АДРЕСА_5 є майном, яке було набуте і використовувалося в інтересах сім'ї з 1991р. до фактичного припинення шлюбних відносин у 2003р., тому його слід вважати спільною сімейною власністю подружжя в рівних долях.

Квартиру в АДРЕСА_1 позивачка хоче подарувати своїй дочці, яка рік тому одружилася і не має власного помешкання, проте не має можливості це зробити, оскільки з формальних підстав дана квартира набута в шлюбі. Відповідач подарувати квартиру дітям і надати згоду на це категорично проти.

Таким чином, після розлучення подружжя, набутим за час шлюбу майном, що використовувалося в інтересах подружжя є будинок АДРЕСА_5, вартістю 49 966,00 грн.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цівільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку (квартири), судам слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовану квартиру.

В даному випадку, як свідчить виписка від 07.10.2013р. №538 з журналу для реєстрації нотаріальних реєстрів виконкому Надорожнянської сільської ради Тлумацького району, загальна площа будинку - 46, 4 кв.м, житлова - 21,6 кв.м.

Згідно ст. 47 Житлового кодексу України, норма жилої площі встановлюється в розмірі не менше ніж 13,65 кв.м. на одну особу, крім того, згідно ст.50 даного Кодексу, не допускається заселення будинку, збудованого для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше особами, їх спільне проживання в будинку суперечить їх інтересам, а фактичний поділ будинку є неможливим, оскільки кожній зі сторін не може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом та достатньою житловою площею.

Отже, оскільки між позивачкою та відповідачем не досягнуто згоди щодо належного їм на

праві спільної власності майна, то просить суд визнати особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, яка набута після фактичного припинення шлюбних відносин згідно Договору купівлі-продажу від 29.12.2004р. та визнати право позивачки ОСОБА_5 на 1/2 будинку АДРЕСА_5, вартістю 49 966,00 грн. та у зв'язку з неможливістю виділення її частки в натурі, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Позивачки 1/2 вартості будинку, що становить 24 983,00 грн.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримав, з підстав наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що саме позивачка 28.12.2004 р. згідно чеку про міжнародний переказ перерахувала матері ОСОБА_6 особисті кошти в сумі 10600 Євро на купівлю спірної квартири. Просить позов задовольнити.

20.02.2014 року відповідач ОСОБА_2 подав заперечення на позов, в якому вказує, що за час їхнього спільного проживання в шлюбі ніякого майна, що підлягає поділу як цього вимагає позивачка не має.

Будинок АДРЕСА_5 придбаний за рахунок його батьків у рідної сестри його мами громадянки ОСОБА_7, яка тоді у 1991 році вже проживала в Росії (Ростовській області Міллеровському районі в селі Туриловка) та була вихідцем із їхного села Надорожна. Вказаний факт підтверджується поштовим переказом на ім'я ОСОБА_7 та квитанцією Минсвязи СССР «А» Тлумач-Рус Ив-Франк. О від 27.06.1991 року на суму 3379, 20 радянських рублів. Адже вони тоді із позивачкою тільки чотири місяці були одружені і не мали де проживати. Його батьки їм зробили такий подарунок та придбали за свої заощадження будинок в його тітки ОСОБА_7

На підтвердження вищевказаного, його мама ОСОБА_8 власноручно відправила своїй рідній сестрі 27 червня 1991 року переказом вищевказану суму 3379, 20 радянських рублів. На даний час вищевказаний будинок ним приватизований, що підтверджується довідкою Івано-Франківського ОБТІ від 25.10.2013 року за № 04522.

10 серпня 2000 року він виїхав до Португалії на роботу, і до 2013 року офіційно працював по контракту та сплачував податки. Після трьох років, тобто літом 2003 році, до нього з дітьми за його зароблені гроші приїхала колишня дружина (позивачка). Із 2003 року він кожний рік робив легалізацію своїй дружині та дітям, для того щоби вона мала право перебувати в Португалії без права на роботу, а діти мали можливість навчатись кожний рік у школі.

У 2004 році, коли дружина була в Португалії, особисто він в Україну 31 грудня 2004 року, згідно заяви про видачу готівки № 20 із вкладу №2620712758.21.21010 та згідно квитанції № 015/76-7 від 31.12.2004 року - вислав мамі позивачки, тобто своїй тещі ОСОБА_6 10580 євро, що в еквіваленті до гривні становить 76360,79 гривень.

За вищевказані його зароблені та вислані гроші, теща придбала квартиру АДРЕСА_1. Також за вищевказані зароблені та вислані ним гроші в квартирі був зроблений євроремонт на загальну суму 18015,6 гривень, що підтверджується рахунками магазину «Комфорт» ПП ОСОБА_9

Той факт, що позивачка до 2010 року в Португалії не працювала підтверджується дозволом на проживання Серія НОМЕР_1, а факт, що він мав право до 2013 року в Португалії на працевлаштування підтверджується дозволом на проживання Серія НОМЕР_2.

Також звертає увагу на те, що у нього є всі підтверджуючі документи про те, що він в Португалії у 2004 році офіційно працював та сплачував там податки за 2004 рік, що підтверджується свідоцтвом управління фінансів м. Авейру (Португалія).

За час спільного з позивачкою проживання (1991 - 2012 рр.) ніякого майна, що підлягає поділу, набуто не було. Позивачка не дбала про матеріальне забезпечення сім'ї, свій заробіток не вносила до сімейного бюджету, не тому що не хотіла, а тому, що не мала нічого, а свої маленькі кишенькові заробітки в Португалії просто витрачала у своїх власних інтересах.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, але на кошти одного з них, належить йому особисто.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» п. 24 визначено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя набуте за час шлюбу, але за кошти, які

належали одному з подружжя особисто, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили в позові відмовити з підстав, наведених у запереченні на позов. Відповідач додатково пояснив, що в квартирі по АДРЕСА_1 проживає його дочка із сім'ю, з якою він перебуває в неприязних стосунках. Його не впускають у квартиру.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши дані, що містяться в письмових доказах по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав:

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.02.1991 року, який 02.10.2013 р. рішенням Тлумацького районного суду розірвано (а.с.8). У шлюбі народилося двоє дітей дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 За час спільного проживання та ведення господарства сторони у 1991 році набули права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_5, що стверджується довідкою - випискою з погосподарської книги №5 за 1991 - 1995 роки по с. Надорожна, згідно якої членами господарства, суспільна група господарства: робітники, були ОСОБА_2 голова сім'ї, ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_10 дочка, ОСОБА_11 син. (а.с.20). 26.08.2008 р. відповідач оформив право власності на спірне будинковолодіння, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.08.2008 року(а.с.95, 96).

З пояснень відповідача та його представника адвоката ОСОБА_3 встановлено, що в по господарських книгах Надорожнянської сільської ради відсутні дані кому належало вищенаведене будинковолодіння до 1991 р. А доводи відповідача, що спірне господарство було придбане за 3379 руб.20 коп. виключно за рахунок його батьків у рідної сестри його матері гр. ОСОБА_7, яка у 1991 р. проживала в Ростовській області, що підтверджується поштовим переказом на ім'я ОСОБА_7 та квитанцією Мінзв'язку СРСР від 27.06.1991 р. (а.с. 60), спростовуються доводами позивачки, а саме що нею були також витрачені кошти на придбання та ремонт будинковолодіння. Зокрема за операціями по ощадній книжці з номером рахунку: НОМЕР_3, 28.02.1991 р. її батьки в якості подарунку поклали на її рахунок кошти в сумі 2000,00 крб., 13.06.1991р., в період придбання та ремонту вищевказаного будинку з книжки було знято 1000,00 крб. За операціями, відображеними в ощадній книжці з номером рахунку: НОМЕР_4, 28.02.1991 р., 13.06.1991 р. та 19.06.1991 р. з книжки було знято кошти на загальну суму 1000,00 крб. (а.с. 132-134).

Суд також зазначає, що сам по собі факт поштового переказу 27.06.1991 р. коштів в розмірі 3379 руб.20 коп. матір'ю відповідача ОСОБА_8 гр. ОСОБА_7 не може однозначно стверджувати, що вказані кошти були спрямовані на купівлю спірного будинковолодіння.

Сторони по суті визнали, що відповідач у 2000 році виїхав на заробітки в Португалію, позивачка також виїжджала в Португалію, а в середині літа 2003 року приїхала до нього в Португалію з двома неповнолітніми дітьми. В Португалії сторони проживали разом, вели спільне господарство. Відповідач працював, а позивачка здійснювала догляд за неповнолітніми дітьми, а також мала самостійний заробіток.

29.12.2004 р. сторони за спільно нажиті кошти придбали у власність квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі - продажу, який зареєстрований за № 3284, був укладений ОСОБА_6, яка діяла в якості представника позивачки ОСОБА_5 згідно довіреності. Відповідно до п.3 даного договору, продаж квартири вчинено сумою за 32 791,00 грн., що була сплачена під час оформлення договору представником покупця (а.с.9). Даний об'єкт нерухомого майна зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.10).

За встановлених обставин, доводи обох сторін, що саме за їх особисті кошти, які належали кожному із них особисто, матір'ю позивачки, яка діяла за дорученням від останньої, була придбана спірна квартира не заслуговують на увагу.

Посилання позивачки, що рішенням Тлумацького районного суду від 02.10.2013 р., яким шлюб між сторонами розірвано, було встановлено, що сторони подружнім життям більше 10 років не проживають, а тому квартира є особистою приватною власністю позивачки є помилковим, оскільки в мотивувальній частині згаданого рішення таких обставин судом встановлено не було (а.с.8).

Таким чином, спірне майно сторонами набуто за час шлюбу, і належить їм нарівні кожному з членів подружжя.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11/07/14 від 03.07.2014 року, проведеної на підставі ухвали суду від 15.04.2014 року випливає, що:

1. Квартира АДРЕСА_1 відповідає державним будівельним нормам (ДБН В.22-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення") згідно п.2.22, 2.23 , п.2.24 ,п.2,27. Її дійсна вартість на даний час становить: 241620,71 грн.

2.Беручи до уваги, що при розподілі квартири АДРЕСА_1 площею 68,6 м.кв кожному із співвласників немає можливості виділити окремо-ізольовані приміщення із виділеним входом (так як квартира розташована на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку) та здійснити роботи по переплануванню (для виділення кожному із співвласників необхідних приміщень а саме: житлових кімнат площею не менше 15 м.кв, підсобних приміщеннь - кухні, передпокою, санвузла, внутрішньоквартирних коридорів з шириною не менше 1,1м) поділ даної квартири в натурі на дві частини здійснити не надається можливим.

3. Варіантом поділу квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частині може бути поділ у грошовому еквіваленті, що буде становити для кожного із співвласників по 120810,35 коп.

4.Фактичний розподіл квартири АДРЕСА_1 у співвідношенні 1/2 і 1/2 у м.Тлумачі Івано-Франківської області шляхом проведення переобладнань і перепланувань здійснити не надається можливим.

5. Розподіл квартири АДРЕСА_1 у співвідношенні 1/2 до 1/2 (з виділенням окремо ізольованих входів) здійснити технічно неможливо.

6. До будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_5 згідно наданого технічного паспорту виданого ОСОБА_2 20.06.2008р. Івано-Франківським ОБТІ відносяться наступні будівлі та споруди: - житловий будинок (літА); -сарай (літ Б); -сарай (літ В); -сарай (літ Г); -вбиральня (літ Д); -сарай (літ Е); -колодязь (№1) -огорожа (№2); -ворота (№3).

Розташування будівель і споруд у вищевказаному будинковолодінні відповідає вимогам ДБН 360-92 «"Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в частині п.3.19 (огорожа присадибної ділянки не повинна виступати за червону лінію), п.3.24 («в містах і селищах на присадибних ділянках при дотриманні санітарних, протипожежних, і будівельних норм можуть бути розташовані господарські споруди і гаражі») п.3.25 (для догляду за будівлями та здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої межі ділянки до найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше 1м). Його дійсна вартість на даний час становить: 253014,44 грн.

7. Поділ будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_5 в натурі на дві частини можливо здійснити у тому випадку, коли розподілу підлягає основна споруда-житловий будинок. В даному випадку житловий будинок, який згідно наданого технічного паспорта має житлову площу 46,3 м. кв. не підлягає розподілу на дві частини, так як при розподілі-обидві частини будуть мати площу по 23.15м.кв, що недостатньо для забезпечення рівня комфорту і складу приміщень квартир і одноквартирних будинків, що визначається завданням на проектування. Вказані приміщення не будуть відповідати п.2.22, 2.23 ДБН В22-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», де вказується, що нижня межа однокімнатної квартири повинна бути не менше 30,0 кв.м, 2-х кімнатної - 48,0 кв.м, 3-х кімнатної - 60,0 кв.м, 4-х кімнатної- 74,0кв.м. 8. Варіант поділу будинковолодіння по АДРЕСА_5 у співвідношенні 1/2 до 1/2 можливо здійснити тільки у грошовому еквіваленті. Ідеальні частки при розподілу будуть становити по 126507,22 грн. для кожного із співвласників.

9. Здійснити розподіл будинковолодіння шляхом здійснення перепланування чи переобладнання не надається можливим. 10. Фактичний розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_5 здійснити не надається можливим, так як розподілу не підлягає основна споруда - житловий будинок.

11. Порядок користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_5 не визначається, так як розподілу не підлягає основна споруда - житловий будинок.

Відповідно до ст. 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).

Згідно даних будинкової книги № 266 АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_10 (дочка) та ОСОБА_11 (син) (а.с.14-17). Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_5, і фактично там проживає та веде господарство (а.с.38, 57). Дочка відповідача ОСОБА_10, яка фактично проживає із своєю сім'єю у спірній квартирі в м. Тлумачі перебуває у неприязних стосунках з батьком. Беручи до уваги все вищенаведене, суд вважає за доцільне виділити позивачці набуту під час шлюбу квартиру в м. Тлумач, а відповідачу - набуте під час шлюбу будинковолодіння в с. Надорожна. Оскільки вартість будинковолодіння становить 253014,44 грн., а вартість квартири 241620,71 грн., а тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки 5696,86 грн. Питання судових витрат по справі, суд вирішує відповідно до вимог ч.2 ст. 80, ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.372 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 будинковолодіння по АДРЕСА_5 вартістю 253014,44 грн. та квартиру АДРЕСА_1 вартістю 241620,71 грн.

Виділити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/2 частину спільнонажитого майна під час шлюбу: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 241620,71 грн. вцілому.

Виділити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/2 частину спільнонажитого майна під час шлюбу: будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_5 вартістю 253014,44 грн. вцілому.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 5696 грн. 86 коп. компенсації вартості 1/2 частки спільно нажитого майна - будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_5, який виділено у власність ОСОБА_2.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави на розрахунковий рахунок 31218206700451, Одержувач коштів - УДК в Тлумацькому районі, ЄДРПОУ одержувача - 37831044, МФО 836014, Ідентифікаційний код Тлумацького районного суду 02891629

недоплачену суму судового збору в розмірі 1645 (одна тисяча шістсот сорок п'ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави на розрахунковий рахунок 31218206700451, Одержувач коштів - УДК в Тлумацькому районі, ЄДРПОУ одержувача - 37831044, МФО 836014, Ідентифікаційний код Тлумацького районного суду 02891629 судовий збір в розмірі 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., як 1/2 частину понесених витрат за проведену судову будівельно-технічну ексертизу.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому ст. 223 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Гавриш