Постанова № 40094516, 05.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2014 року 18:07 № 826/9483/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 249 596,57 грн.

за участю:

від позивача - Мельник А.А.;

відповідача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1) про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 249 596, 57 грн. з розрахункових рахунків такого платник податків у банках та за рахунок готівки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що станом на 01 липня 2014 року відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом на загальну суму 249 596, 57 грн., в тому числі по податку на додану вартість в сумі 172 071, 10 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 77 525, 47 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 сум узгоджених в судовому порядку грошових зобов'язань з цих податків, визначених податковою інспекцією згідно податкових повідомлень-рішень від 28.01.2009р. № 0003791730/1 і № 0003801730/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2014 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/9483/14.

21 липня 2014 року до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача проти позову від 21.07.2014р. б/н. Свої заперечення ОСОБА_1 мотивує тим, що висновки акта перевірки від 19.12.2008р. № 121/17-405/НОМЕР_1 цілком спростовуються висновками судового експерта Карпенка В.М. від 28.04.2014р. за результатами проведеного експертного економічного дослідження документів з питань підтвердження правомірності висновків зазначеного акта перевірки.

Також, 21 липня 2014 року ОСОБА_1 подав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до остаточного вирішення в суді його заяви про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2014р. по справі № 2а-13530/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року дану справу призначено до судового розгляду на 05 серпня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 826/9483/14.

В судовому засіданні, призначеному у справі на 05 серпня 2014 року, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні 05 серпня 2014 роки заперечували проти позову ДПІ в повному обсязі та просили суд відмовити в його задоволенні.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 03 листопада 2003 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, та з 13 листопада 2003 року перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві як платник податків.

Як вбачається за наявних матеріалів справи, за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р., та на підставі акта такої перевірки від 19.12.2008р. № 121/17-405/НОМЕР_1 ДПІ у Подільському районі м. Києва, правонаступником якої наразі є позивач, відносно цього платника податків прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (з урахуванням результатів адміністративного оскарження):

- від 28.01.2009р. за № 0003791730/1 (форми «Р»), яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 78 514, 71 грн.;

- від 28.01.2009р. за № 0003801730/1 (форми «Р»), яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 180 339, 00 грн.

Такі податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009р. були оскаржені підприємцем в судовому порядку. За результатами такого оскарження вказані податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009р. № 0003791730/1 і № 0003801730/1 були залишені в силі згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року у справі № 2а-13530/09/2670 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.12.2008р. за № 0003791730/0 і № 0003801730/0, від 28.01.2009р. за № 0003791730/1 і № 0003801730/1, від 16.04.20009р. за № 0003791730/2 і № 0003801730/12 та від 10.06.2009р. за № 0003791730/3 і № 0003801730/3.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, винесеною за результатами перегляду в порядку апеляційного провадження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі № 2а-13530/09/2670 - відповідно без змін.

На думку позивача, оскільки зазначені суми податкових зобов'язань були узгоджені в судовому порядку, та у встановлені чинним податковим законодавством не були сплачені та набули статусу податкового боргу, то у контролюючого органу наявні достатні правові підставі для звернення до суду із зазначеним позовом після спливу 60 днів, наступних за днем надіслання податкової вимоги, та, відповідно для його задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон № 2181-ІІІ).

Податковим зобов'язанням в розумінні Закону № 2181-ІІІ визнається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.3 статті 1 цього Закону).

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Одночасно нормою абзацу «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом (підпункт 4.2.1 пункт 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ).

При цьому в розумінні норми пункту 1.12 статті 1 Закону № 2181-ІІІ «контролюючий орган» - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Згідно пункту 2.1 статті 2 цього Закону митні органи також відносяться до переліку контролюючих органів, - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України (підпункт 2.1.1).

Разом з тим, в силу норм підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 2181-ІІІ органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту (абзац п'ятий підпункту 5.2.2 пункту 5 статті 5 Закону № 2181-ІІІ).

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (абзац п'ятий підпункту 5.2.4 пункту 5 статті 5 Закону № 2181-ІІІ).

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ).

У відповідності до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Зокрема, у відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «грошовим зобов'язанням платника податків» розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому згідно абзацу четвертого п. 56.18 ст. 56 цього Кодексу при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У підпункті 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Судом встановлено, що 10 квітня 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом за результатами перегляду в порядку апеляційного провадження адміністративної справи № 2а-13530/09/2670 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (в тому числі від 28.01.2009р. за № 0003791730/1 і № 0003801730/1), була винесена ухвала, якою залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

У відповідності до норм частин першої, третьої та п'ятої ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Станом на день розгляду справи судом відомостей про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду 10 квітня 2014 року № 2а-13530/09/2670 сторонами суду не надано.

При цьому в силу приписів норми ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно положень ч. 2 ст. 255 цього ж Кодексу обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та те, що доказів сплати відповідачем у повних обсягах таких податкових зобов'язань, на момент розгляду даної справи суду не надано, вказані суми податку на додану вартість і податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 249 586, 57 грн. визнаються податковим боргом.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві виставила ОСОБА_1 податкову вимогу від 22.04.2014р. № 1241-25 на суму податкового боргу в розмірі 249 586, 57 грн. (в тому числі по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 525, 47 грн., по податку на додану вартість - 172 071, 10 грн.). Вказана податкова вимога отримана відповідачем 06 травня 2014 року, що не заперечується останнім.

Жодних доказів оскарження податкової вимоги від 22.04.2014р. № 1241-25 в адміністративному та/або судовому порядку сторонами суду не надано. При цьому ПК України виставлення другої податкової вимоги не передбачено.

Станом на момент розгляду справи судом податковий борг у розмірі 249 586, 57 грн. з названих податків в заявленій до стягнення сумі залишається непогашеною, що підтверджується витягами облікових карток платника податків ОСОБА_1 по названому платежу та не заперечувалось у судовому засіданні самим відповідачем.

Також, доказів погашення заявленої суми податкового боргу чи звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано.

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України, є виключно контролюючі органи - органи доходів і зборів.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 п. 87.1 ст. 87 ПК України).

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.4 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. за №1244 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» відповідно до пунктів 95.4, 95.15, 95.16 і 95.18 статті 95 Податкового кодексу України затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу (далі по тексту- Порядок) який визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно пункту 2 Порядку вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Під час вилучення готівки працівники рахують наявні кошти. У разі коли обсяг готівки у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу (п.3 Порядку).

У рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів (п.4 Порядку).

Вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення - на наступний робочий день (п.95.5 ст.95 ПК, п.6 Порядку).

Зазначені положення законодавства вимагають доведення контролюючим органом факту наявності у платника податків готівки, що належить саме відповідачу та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду.

Позивачем же жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження позовних вимог у частині стягнення за рахунок готівки не зазначено та не надано.

Посилання відповідача на висновок експерта від 28.04.2014 судом до уваги не приймаються, позаяк не є предметом даного позову про стягнення заборгованості.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Стягнути з усіх виявлених рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 249 596 (двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 57 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко