Рішення № 40093087, 07.08.2014, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 520/1348/14-ц

Провадження № 2/520/3188/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.

при секретарі Месропянцевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення грошових коштів», -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення на її користь грошових коштів від продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що на момент звернення до суду позивачу не було відома про вартість майна , яке було реалізовано без її участі , 22.07.2014 року було надано уточнення до позовної заяви.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовує тим, що 03.09.1993 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, за участю директора ТОВ "Ікар" ОСОБА_4 було укладено договір. На підставі вказаного договору укладеного між сторонами на відповідача було оформлено право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Так, вказана квартина на підставі розпорядження органу приватизації від 21 червня 1993 року № 4 належала ОСОБА_5 та відповідно до технічного паспорту від 17 серпня 1993 року складалася з однокімнатної квартири загальною площею 31.8 м2, з яких житлова - 16.4 м2. Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 вересня 1993 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право власності на вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до відповідача, а на підставі пункту 2 та 3 договору від 03.09.1993 року ОСОБА_2 передав вказану квартиру по договору реконструкції під магазин СП " Европа-Юг-Інвест", а останній в свою чергу зобов'язався зробити реконструкцію вказаної квартири під магазин з переведенням її з житлового фонду в нежитловий. Відповідно до п. 7 зазначеного вище договору позивачка та відповідач домовилися, що у випадку продажу квартири - магазина за адресою: АДРЕСА_1, отримані від продажу кошти мають бути поділені між позивачкою та відповідачем в пропорції 50/50.

Однак позивачці нещодавно стало відомо, що відповідачем ОСОБА_2 без її опередження та домовленостей було відчужено вказане нерухоме майно шляхом продажу. Так відповідачем було продано нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1, а 1/2 частину грошей, яка за договором належить позивачці залишив у собі. На прохання позивачки повернути вказані грошові кошти з продажу нерухомого майно - відповідач відмовив, що і змусило позивачку звернутися з вищевказаним позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання з'явився, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явилася, у задоволені уточненого позову просила відмовити, посилаючись на те, що гроші, за які була придбана квартира належали батькові відповідача, а не були сплачені, як це вказно в договорі від 03.09.1993 року ТОВ "Ікар".

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін по справі, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

03.09.1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участю директора ТОВ "Ікар" ОСОБА_4 було укладено договір. На підставі вказаного договору укладеного між сторонами на відповідача було оформлено право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Так, вказана квартина на підставі розпорядження органу приватизації від 21 червня 1993 року № 4 належала ОСОБА_5 та відповідно до технічного паспорту від 17 серпня 1993 року складалася з однокімнатної квартири загальною площею 31.8 м2, з яких житлова - 16.4 м2. Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 вересня 1993 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право власності на вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до відповідача, а на підставі пункту 2 та 3 договору від 03.09.1993 року ОСОБА_2 передав вказану квартиру по договору реконструкції під магазин СП " Европа-Юг-Інвест", а останній в свою чергу зобов'язався зробити реконструкцію вказаної квартири під магазин з переведенням її з житлового фонду в нежитловий. Відповідно до п. 7 зазначеного вище договору позивачка та відповідач домовилися, що у випадку продажу квартири - магазина за адресою: АДРЕСА_1, отримані від продажу кошти мають бути поділені між позивачкою та відповідачем в пропорції 50/50.

Відповідно до ст. 41 ЦК України (в редакції від 1963 року, яка діяла на час укладанння договору) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст. 161 ЦК України (в редакції від 1963 року, яка діяла на час укладанння договору) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Посилання представника відповідача на те, що гроші, за які була здійснена купівля спірного майна належали батькові відповідача, а не були сплачені, як це вказно в договорі від 03.09.1993 року ТОВ "Ікар", судом оцінюються критично, оскільки жодних доказів судові не надано.

Крім того, враховуючи час укладання договору та ту обставину, що відповідач не звертався з позовами до відповідачки (представником відповідача також не надано доказів) про оскарження вищевказаного договору, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 41 ЦК. 161 ЦК (в редакції від 1963 року), ст. 208,212,213,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення грошових коштів» - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 135 500 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот )гривень, які ОСОБА_2 було отримано від продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1355,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Маломуж А. І.