Рішення № 40093042, 06.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2014 р.Справа № 916/1926/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси;

до відповідача Одеської міської ради;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військової частини А2238;

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Риженко М.Ю. (за посвідченням № 025403)

Від позивача МОУ: Дідух С.П. (довіреність № 220/746/д від 28.11.2013р.)

Від позивача КЕВ м. Одеси: Дідух С.П. (довіреність № 151 від 16.01.2014р.)

Від відповідача: Асташенкова О.І. (довіреність № 156/исх-гс від 18.06.2014р.)

Від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 23.05.2014р. Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Одеської міської ради та просить визнати незаконним та скасувати Рішення Одеської міської ради №3796-V від 25.12.2008р. «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010роках.».

Ухвалою від 26.05.2014р. за вказаним позовом суддею господарського суду Одеської області Зайцевим Ю.О. порушено провадження №916/1926/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військову частину А2238 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11 червня 2014року.

Ухвалою суду від 11.06.2014р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.07.2014р.

Ухвалою суду від 07.07.2014р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2014р.

Ухвалами суду від 23.07.2014р. відповідно до вимог ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на 15 днів по 07.08.2014р. та відкладено розгляд справи на 06.08.2014р.

Прокурор та позивачі на позовних вимогах наполягають.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військова частина А2238 підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.

23.07.2014р. відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності судом відхилена оскільки відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011р. №4176-VI виключено п.4 ч.1 ст.268 із норм Цивільного кодексу України (яким встановлювалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Зазначений Закон набрав чинності у січні 2012р., тому строк позовної давності щодо позовних вимог прокурора спливає у січні 2015р. у зв'язку із чим строк оскарження спірного рішення прокурором не пропущено.

06.08.2014р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №684 від 30.12.1971р. «Про впорядкування землекористування Одеського відділення морської інженерної служби Краснознаменного Чорноморського флоту в районі Застава-1» дві земельні ділянку загальною площею 83,4га в районі Застава-1 були закріплені за Одеським відділенням морської інженерної служби Краснознаменного Чорноморського флоту.

На підставі вказаного рішення на зазначених земельних ділянках дотепер розташовані військові формування, землі перебувають на обліку у КЕВ м. Одеси відповідно до вимог наказу Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р.

На земельній ділянці розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Промислова (Боровського), 36 дислоковані військові містечка №1м, №25м.

На підставі наказу Міністерства оборони України №58 від 12.07.2005р., розпорядження ГоловКЕУ ЗСУ №303/1/4/4170 від 02.09.2005р. військові містечка №1м, №25м поставлені з 24.11.2005р. на облік в КЕВ м. Одеси. Згідно облікових даних (форма 405) площа земельної ділянки військового містечка №1м становить 35га, військового містечка №25м - 49,493га.

Користувачем вказаних земельних ділянок з 1971р. по 2008р. була Військова частина А2214, а з 2008р. на території вказаних земельних містечок знаходиться Військова частина А2238.

На підставі наказу начальника Одеського гарнізону №32 від 2012р. «Про закріплення казармено-житлового фонду, інженерних мереж та споруд, земельних ділянок за командирами військових частин Одеського гарнізону» вказані військові містечка закріплені за військовою частиною А2238.

Згодом зазначені військові містечка вивільнені в ході реформування Збройних Сил України і знаходяться під охороною КЕВ м. Одеси та на вищевказаних земельних ділянках розташоване нерухоме військове майно.

25.12.2008р. Рішенням Одеської міської ради №3796-V «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010р.р.» включила до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу, частину земельних ділянок військових містечок №1м та №25м, що належать державі в особі Міністерства оборони України.

З переліку (що є додатком до Рішення №3796-V від 25.12.2008р.) вбачається, що Одеська міська рада включила для продажу на аукціоні три земельні ділянки, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Промислова, 36, площею по 12га кожна, з функціональним призначенням - «технопарк» для будівництва виробничих підприємств.

Прокурор та позивачі зазначають, що Рішення Одеської міської ради №3796-V від 25.12.2008р.) не відповідає вимогам діючого законодавства, що стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Враховуючи викладене, прокурор та позивачі просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме визнати незаконним та скасувати Рішення Одеської міської ради №3796-V від 25.12.2008р. «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010роках.».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що прокурором до позовної заяви не надано належного доказу оформлення права користування або права власності на спірні земельні ділянки, а натомість наголошується на відсутності державних актів на право постійного користування на спірні земельні ділянки.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

За приписами ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно з абзацом четвертим частини 1 статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Отже, виходячи зі змісту положень ст.ст. 2, 29 ГПК України, тільки у разі відсутності державного органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор має право виступати в господарському процесі як позивач. Прокурор не повинен перебирати на себе повноваження державних органів по здійсненню останніми функцій держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. прокурори вправі звертатися до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» та п.1 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011р., п.44 «Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями» і «Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України», затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р. (діючого на момент прийняття оскаржуваного рішення ради), Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади міністерство оборони України є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Одеським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері встановлені обставини, які вимагають представництва в суді інтересів держави в особі Міністерства оборони України у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

Відповідно до ст.ст.78, 84 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Таким чином, Рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №684 від 1971р. земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова (Боровського), 36 - віднесені за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності -до державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Згідно ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є зокрема добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою.

Правову позицію щодо необхідності надання згоди Міністерством оборони України на вилучення земель оборони викладено у п.4.2. «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами», прийнятою Вищим господарським судом України від 01.01.2010р., де зазначено, що «з аналізу судової практики вбачається, що Верховним Судом України та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода Міністра оборони України».

Відповідно до ст.149 Земельного кодексу України земельна ділянка може вилучатися лише за згодою користувача.

Однак в матеріалах справи відсутні докази надання Міністром оборони України згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою а також її вилучення із земель Збройних Сил України.

В порушення вимог надання у користування земельних ділянок державної або комунальної власності, при прийнятті Рішення №3796-V від 25.12.2008р. Одеською міською радою було незаконно включено до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах, земельні ділянки загальною площею 36га, які перебувають у користуванні міністерства оборони України та знаходяться на балансі КЕВ м. Одеси та відносяться до земель оборони, без дотримання процедури припинення права постійного користування Міністерством оборони України та зміни цільового призначення спірних ділянок.

Таким чином, приймаючи Рішення, Одеська міська рада перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні частиною спірної земельної ділянки загальною площею 36га, закріпленою для потреб оборони за Одеським відділенням морської служби Краснознаменного Чорноморського флоту , чим порушила право власності держави та право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи викладене, вимоги Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст. ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - задовольнити.

2. Визнати незаконним Рішення Одеської міської ради №3796-V від 25.12.2008р. «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010роках.».

3. Скасувати Рішення Одеської міської ради №3796-V від 25.12.2008р. «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів у 2009-2010роках.».

4. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до державного бюджету України до державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено підписано 11.08.2014р.

Суддя Зайцев Ю.О.