Рішення № 40092979, 24.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16513/13 24.07.14За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 450 219,40 грн.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Удалова О.Г.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача: Єршова С.В.(дов. від 18.04.2014)

Від відповідача: Матвєєва В.П. (дов. № 91/2013/10/01-6 від 01.10.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 136 056,59 грн. інфляційних нарахувань, 262 636,52 грн. пені та 51 526,29 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 135-12-БО від 31.01.2012 про закупівлю природного газу.

Ухвалою суду від 28.08.2013 прийнято даний позов до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.09.2013, зобовязано сторін надати господарському суду певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2013 надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи та для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні до 30.09.2013 оголошено перерву до 21.10.2013 для витребування у відповідача письмового відзиву на позовну заяву та для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2013 надав суду для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 28.10.2013 о 11:00 для дослідження письмового відзиву на позовну заяву та для надання можливості позивачу ознайомитися з даним відзивом на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.10.2013 представник позивача надав суду письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення з приводу розрахунку позовних вимог, які залучені до матеріалів справи та заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору для надання йому можливості представити суду додаткові документи у справі, яке судом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задоволено.

У судовому засіданні до 28.10.2013 оголошено перерву до 18.11.2013 для дослідження наданих сторонами документів.

Представники сторін у судове засідання 18.11.2013 з'явилися, надали суду усні пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оскільки з аналогічних спорів існує протилежна судова практика зважаючи на те, що значна кількість обставин потребують дослідження та надання правової оцінки значній кількості доказів, то господарський суд дійшов висновку про те, що категорія даної справи є складною, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду у колегіальному складі.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого, правомірного і справедливого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 910/16513/13 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим дана справа підлягає колегіальному розгляду.

У судовому засіданні 18.11.2013 господарським судом було ухвалено здійснювати розгляд даної справи колегіально.

18.11.2013 суддя ОСОБА_1 звернулась до голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/16513/13.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 18.11.2013, приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол № 1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/16513/13 у складі колегії суддів: ОСОБА_1 (головуючий), судді Дупляк О.М. та Блажівська О.Є.

Ухвалою суду від 22.11.2013 дану справу прийнято колегією суддів до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 27.12.2013.

У зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному та судді Дупляк О.М. у відпустці, судове засідання призначене на 27.12.2013 не відбулося.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.2013, у зв'язку з лікарняним головуючого судді ОСОБА_1 та відпусткою судді Дупляк О.М., призначено новий склад суду у справі № 910/16513/13 у складі колегії суддів: Спичак О.М. (головуючий), судді Літвінова М.Є. та Блажівська О.Є.

Ухвалою суду від 27.12.2013 дану справу прийнято колегією суддів до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 17.02.2014.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 20.01.2014, у зв'язку з виходом судді ОСОБА_1 з лікарняного, призначено новий склад суду у справі № 910/16513/13 у складі колегії суддів: ОСОБА_1 (головуючий), судді Літвінова М.Є. та Блажівська О.Є.

Ухвалою суду від 20.01.2014 дану справу прийнято колегією суддів до свого провадження.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді ОСОБА_1 у відрядженні, судове засідання призначене на 17.02.2014 не відбулося.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 17.02.2014, у зв'язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_1 у відрядженні призначено новий склад суду у справі № 910/16513/13 у складі колегії суддів: Нечай О.В. (головуючий), судді Літвінова М.Є. та Блажівська О.Є.

Ухвалою суду від 17.02.2014 у новому складі дану справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 24.03.2014, зобов'язано сторін надати певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 24.03.2014, у зв'язку з поверненням судді ОСОБА_1 з відрядження, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/16513/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий), судді Літвінова М.Є. та Блажівська О.Є.

Ухвалою суду від 24.03.2014 у новому складі дану справу прийнято до свого провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2014 надав суду документи, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.03.2014 оголошено перерву до 14.04.2014 о 10 год. 40 хв. для дослідження наданих представником відповідача документів.

Представник позивача у судове засідання 14.04.2014 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.04.2014 надав суду усні пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 14.04.2014 р. відкладено розгляд справ до 14.05.2014, у зв'язку з неявкою представників позивача у призначене судове засідання та для дослідження доказів у справі.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді ОСОБА_1 на лікарняному, судове засідання призначене на 14.05.2014 не відбулося.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 14.05.2014, у зв'язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_1 на лікарняному призначено новий склад суду у справі № 910/16513/13 у складі колегії суддів: Нечай О.В. (головуючий), судді Літвінова М.Є. та Блажівська О.Є.

Ухвалою суду від 14.05.2014 у новому складі дану справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 28.05.2014, зобов'язано сторін надати певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 15.05.2014, у зв'язку з виходом судді ОСОБА_1 з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/16513/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий), судді Літвінова М.Є. та Блажівська О.Є.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2014 справу № 910/16513/13 колегія суддів (головуючий суддя ОСОБА_1, судді Літвінова М.Є., Блажівська О.Є.) прийняли справу до свого провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду м. Києва І.О. Латко від 23.05.2014 № 04-23/241 у зв'язку з припиненням повноважень у судді ОСОБА_1, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичний розподіл справи № 910/16513/13, справу передано судді Головатюк Л.Д.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 30.05.2014 справу № 910/16513/13 передано на розгляд нової колегії суддів - головуючий суддя Головатюк Л. Д., суддя Удалова О.Г., суддя Ковтун С.А.

За вказаних обставин колегія суддів прийняла справу до свого провадження та призначила її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 24.07.2014.

У судовому засіданні 24.07.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - публічне акціонерне товариство "Київенерго", у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 19.03.2013 просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;

- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Київенерго у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;

- відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами;

- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання.

Крім того, в судовому засіданні 17.07.2014 відповідач подав клопотання про зменшення штрафних та фінансових санкцій, обґрунтовуючи це тим, що якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) було укладено договір №135-12-БО про закупівлю природного газу(далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується поставити покупцеві в 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (надалі - газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 1.2. договору, продавець передає покупцеві для ТЕЦ-5 з 01.10.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 200 000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що обсяги газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.

У пунктах 5.2.-5.3. договору зазначено, що місце поставки газу: продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства (надалі - пункти приймання-передачі).

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 0%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень, 90 коп.) гривень.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 776 956 000,00 грн., крім того ПДВ - 12 224 000,00 грн.., разом з ПДВ - 789 180 000,00 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять мільйонів сто вісімдесят тисяч грн. 00 коп.)

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 4.3. договору зазначено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором(п. 4.4. договору).

У разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, він набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2012 року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

У п. 4.3. договору зазначено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-липня 2012 року, а відповідач прийняв газ обсягом 114 473,644 тис.куб.м. на загальну суму 284 337 016,55 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2012 року (копії додаються).

За твердженням позивача, відповідач своє грошове зобов'язання за договором за спожитий в зазначеному періоді 2012 року природний газ виконував невчасно, систематично порушуючи встановлені договором строки оплати, тобто виконав з порушенням встановлених п. 4.1 договору строків, тобто розраховувався за газ після 14 числа місяця.

З огляду на порушення відповідачем встановлених договором строків оплати поставленого газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 7.3 договору, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляцію за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, вказаних у відзиві, які зазначені судом вище.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір № 135-12-БО від 31.01.2012 є підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, а отже підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-липня 2012 року, а відповідач прийняв газ обсягом 114 473,644 тис.куб.м. на загальну суму 284 337 016,55 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме від 31.01.2012 на суму 104 102 158,26 грн., від 29.02.2012 на суму 125 920 992,59 грн., від 31.03.2012 на суму 91 536 873,77 грн. та іншими(копії в матеріалах справи).

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що оплату за природний газ за січень-липень 2012 року відповідач провів не вчасно, а саме в частині сплати, що підтверджується довідками про рух коштів по рахункам.

Станом на день подання позовної заяви до господарського суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу відсутня.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. договору).

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 262 636,52 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав:

- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;

- своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012 № 135-12-БО, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ;

- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Київенерго у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;

- відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами;

- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання.

Факти, викладені у відзиві, спростовуються тим, що статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначений вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 ГК України.

Правовідносини між сторонами склалися на підставі спірного договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Крім того, за твердженням позивача,що підтверджується відповідним фінансовим звітом, його діяльність також є збитковою. При цьому, відповідачем не доведено тієї обставини, що частину чи повністю всю суму заборгованості становить різниця ціни та тарифів на природний газ, яка повинна бути погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати оплату поставленого позивачем товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати поставленого позивачем товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.3 договору.

Позивачем розраховано пеню, яка становить 262 636,52 грн., суд вважає даний розрахунок обгрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача 136 056,59 грн. інфляційних втрат та 51 526,29 грн. трьох процентів річних з простроченої суми за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена пунктом 7.3. договору, а обов'язковість сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виплат за договором №135-12-БО, а відтак є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому, нарахування інфляції та 3% річних не ставиться в залежність ні від вини особи, яка порушила виконання грошового зобов'язання, ні від факту користування відповідачем коштами, а ставиться в заниженість тільки від факт прос рочки сплати грошової суми.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2011 у справі №37/64, а також Верховний Суд України у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012.

Відповідач заперечив проти нарахування інфляційних збитків, зазначивши, що за два дні прострочення вони взагалі стягненню не підлягають, проте суд заперечує проти зазначеного твердження відповідача, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку, що розрахунок 3% річних проведено позивачем вірно, а отже позовні вимоги на суму 3% річних в сумі 51 526,29 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується стягнення 136 056,59 грн. інфляційних втрат, то суд зазначає, що дана сума нарахована на заборгованість в розмірі 45 352 196,25 грн., яка існувала лише протягом 4-х днів - з 15.03.2012 по 18.03.2012.

Проте суд зазначає, що відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

На виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку вживання індексів інфляції при розгляді судових справ") вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з врахуванням цього місяця.

Таким чином, індекс інфляції нараховується на заборгованість, яка існувала як мінімум 15 днів.

Як вже зазначалося, сума заборгованості, на яку позивач нарахував інфляційні збитки проіснувала всього 4 дні, а тому в силу вищезазначених норм, нарахування інфляційних збитків на таку суму не є правомірним.

Судом встановлено, що сума заборгованості, яка інувала понад 15 днів становить 13 752 196,25 грн, а отже саме на цю суму і мають бути нараховані інфляційні збитки через неналежне виконання зобов"язання. За розрахунком суду такі інфляційні збитки становлять:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі16.02.2012 - 15.04.201213752196.251.00341256,5913793452,84Таким чином, сума інфляційних збитків складає 41 256,59 грн., саме в цьому розмірі суд і задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків.

В судовому засіданні 17.07.2014 відповідач подав клопотання про зменшення штрафних та фінансових санкцій, обґрунтовуючи це тим, що якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд задовольнив вказане клопотання частково та прийшов до висновку про зменшення пені, що підлягає стягненню у розмірі 1% від суми пені, у зв'язку з наступним:

На виконання Постанови Кабінету міністрів України від 03.12.2008 № 1082, з метою удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ, ПАТ Київенерго відкрито в Державному Ощадному банку України поточний рахунок із спеціальним режимом використання, на які надходять кошти від споживачів теплової енергії і які за встановленим алгоритмом обов'язково автоматично відраховуються на рахунок позивача, як оплата вартості спожитого Відповідачем природного газу.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1082 встановлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії.

Таким чином порушення строків оплати за газ відбувалося не повністю з вини ПАТ Київенерго, оскільки розрахунки за природний газ здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою.

Платіжними дорученнями підтверджується, усі платежі за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012 № 135-12-БО на користь НАК «Нафтогаз України» проводилися саме через спеціальні рахунки, відкриті в AT «Ощадбанк» на виконання Постанови КМУ № 1082.

Зазначене додатково підтверджує часткову відсутність вини ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у порушенні строків оплати за поставлений газ, адже згідно Постанови КМУ № 1082 усі категорії споживачів теплової та електричної енергії сплачують вартість отриманих ними послуг саме на рахунки зі спеціальним режимом використання відкриті у AT «Ощадбанк», після чого зазначені кошти банк перераховує на рахунки НАК «Нафтогаз України»

Також суд зазначає, що відносини щодо газопостачання, у тому числі питання оплати за газ, регулюються не тільки договором, а насамперед чинним законодавством України, зокрема: ЗУ «Про ціни та ціноутворення» (в частині ціноутворення), ЗУ «Про теплопостачання» (в частині заборони припиняти газопостачання та споживання газу для поставки тепла), ЗУ «Про електроенергетику», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в частині заборони припиняти газопостачання та споживання газу для поставки тепла та світла), ЗУ «Про державний бюджет на 2012 рік» (щодо оплати за газ шляхом виділення субвенцій з бюджету, постановою КМУ № 1082 (щодо алгоритму розподілу коштів).

Суд наголошує, що відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами.

ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» є не тільки місто утворюючим підприємством, а і підприємством, що має стратегічне значення для держави. Загальновідомо, що зупинка роботи Компанії навіть на нетривалий термін неодмінно призведе до екологічної, техногенної та соціальної катастрофи.

Соціальна спрямованість діяльності відповідача по забезпеченню киян та інших споживачів життєво необхідними тепловою та електричною енергіями обумовлює особливості здійснення відповідачем господарської діяльності.

Ці особливості полягають в тому, що відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд при наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення тепловою та електричною енергією споживачів м. Києва, а має діяти виключно в межах дозволяючих або забороняючих норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Поставлений позивачем природний газ за спірним договором споживався відповідачем не для задоволення власних потреб, а виключно для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів в електричній енергії.

Таким чином, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина ПАТ Київенерго у прострочені платежів за газ повністю відсутня.

Суд враховує, що стягнення пені у вище зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану в енергетичній сфері, і як наслідок перебої в забезпеченні тепловою та електричною енергією споживачів м. Києва.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансово-економічний стан підприємства, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання, прийшов до висновку про обґрунтованість зменшення розміру пені у зв'язку з наступним:

Оскільки, всі сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору, а саме підлягає стягненню з відповідача:

- пеня в сумі 2 339,23 грн.

В решті частини стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Що стосується доводів відповідача про відсутність його вини у несвоєчасній оплаті природного газу, і, як наслідок, відсутність підстав для стягнення інфляційних і 3% річних, то суд зазначає, що згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постановах Верховного суду України від 24.10.2011 у справі №6-38цс11, від 23.01.2012 у справі №37/64).

У зв"язку з наведеним, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру інфляційних збитків та 3% річних, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Шевченківський район, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 51 526(п"ятдесят одна тисяча п"ятсот двадцять шість) грн. 29 коп. 3% річних, 41 256(сорок одна тисяча двісті п"ятдесят шість) грн. 59 коп. інфляційних збитків, 2 626(дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 36 коп. пені, судовий збір в сумі 7 108(сім тисяч сто вісім) грн. 39 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Удалова О.Г.

Суддя Ковтун С.А.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.07.2014