Рішення № 40092936, 29.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"29" липня 2014 р. Справа № 911/1459/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церквадо 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Біла Церква 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Біла Церквапростягнення 1050000 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 відповідачів:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - перший відповідач), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - другий відповідач) про стягнення 1050000 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 14.01.2012р., укладеного між позивачем та першим відповідачем щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання вартістю 1050000 грн., яке забезпечене порукою з боку другого відповідача, відповідно до умов договору поруки від 14.01.2012р., укладеного між позивачем та другим відповідачем.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, проте від них надійшли заяви від 28.07.2014р., в яких вони визнають позов та просять суд розглядати справу без участі їхніх представників.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки від 14.01.2012р. (далі - договір поставки), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався поставити першому відповідачеві - покупцю прес для пресування паперової сировини: Регsоnег Verkstad АВ (Туре LР 40 ЕН) (надалі - обладнання), а покупець прийняти і оплатити обладнання в строк, зазначений у договорі (п. 1.1 договору поставки).

Відповідно до п. 4.1 договору поставки постачальник відвантажує обладнання на адресу покупця за ціною 1050000 грн.

Згідно п. 6.1 договору поставки розрахунок за цим договором проводиться у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару проводиться по факту його отримання, протягом п'яти банківських днів.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання його умов сторонами (п. 12.1 договору поставки).

На виконання умов договору поставки позивач поставив першому відповідачу товар вартістю 1050000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 13.06.2012р. згідно договору поставки від 14.01.2012р. та видатковою накладною від 13.06.2012р. № 411/НОЕ на суму 1050000 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками та скріплені печатками ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте перший відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим позивач виставив першому відповідачу претензію від 01.08.2013р. про сплату заборгованості у сумі 1050000 грн.

Листом від 08.08.2013р. перший відповідач надав відповідь на вказану претензію, та зазначив, що він визнає заборгованість в сумі 1050000 грн., однак існують обставини, що перешкоджають йому здійснити розрахунок за поставлене обладнання.

Засвідчені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, jдностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору поставки, перший відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 1050000 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідачі суду не надали.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 14.01.2012р. (далі - договір поруки), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 - поручитель поручився перед позивачем - кредитор за виконання обов'язку ФОП ОСОБА_2 - боржник за договором поставки від 14.01.2012р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п.п. 1.1, 2.1 договору поруки).

Згідно п. 1.2 договору поруки, у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення поруки (п. 4.1 договору поруки).

Враховуючи те, що перший відповідач свої зобов'язання за договором поставки від 14.01.2012р. щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання належним чином не виконав, позивач виставив другому відповідачу претензію від 16.08.2013р. № 45 про сплату заборгованості у сумі 1050000 грн. за поставлене обладнання.

Другий відповідач листом надав відповідь на вказану претензію, та повідомив, що він не може виконати свої зобов'язання за договором поруки, оскільки відсутні кошти.

Засвідчені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 названого Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи те, що перший відповідач не виконав свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлене обладнання, які забезпечені порукою, яка не припинена в порядку ст. 559 ЦК України, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення солідарно з відповідачів 1050000 грн. заборгованості за поставлене обладнання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1050000 грн. заборгованості за поставлене обладнання є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідачів солідарно, позаяк спір виник в наслідок їх неправильних дій. Доказів протилежного останні суду не надали.

Щодо вжитих заходів до забезпечення позову ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014р. у даній справі то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, слід виходити з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача.

Враховуючи те, що судове рішення в даній справі не виконано, то вжиті заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014р. у даній справі підлягають скасуванню після повного виконання даного рішення суду.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 68, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 1050000 (один мільйон п'ятдесят тисяч) грн. основного боргу, 21000 (двадцять одну тисячу) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Вжиті заходи до забезпечення позову ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014р. у даній справі діють до повного виконання рішення суду у цій справі та скасовуються після повного його виконання.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 08.08.2014р.