Рішення № 40092884, 17.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9204/14 17.07.14

За позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 38 627,80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Поліщук Л.П.(дов. №97-Д від 25.12.13)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги в розмірі 38 627,80 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2014 порушено провадження у справі №910/9204/14 та призначено до розгляду на 05.06.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 05.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений Розгляд справи відкладено на 19.06.14.

Представник позивача з'явився в судове засідання 19.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений. Розгляд справи відкладено на 03.07.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 03.07.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 03.07.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 17.07.2014.

В судове засідання 17.07.2014 прибув представник позивача, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 17.07.2014 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (довіритель) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у місті Києві ради (повірений) було укладено договір доручення № 3, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на надання комунальних послуг; укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на транзитний збір платежів за надані комунальні послуги на користь виробників таких послуг; здійснювати облік, нарахування та збір платежів на користь виробників комунальних послуг.

30.03.2007 директором Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради Шоколовим І.Д. видано довіреність за № 3, відповідно до якої уповноважено директора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у місті Києві ради Стеценка Юрія Петровича від імені та на користь попереднього укладати відповідні договори.

01.01.2008 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної ради у місті Києві (сторона-1 за договором) в особі директора Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у місті Києві ради Стеценка Юрія Петровича, що діє на підставі статуту, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2 за договором) укладено договір № 465 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (далі - договір № 465), за умовами якого сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті строною-2 послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в наданих обсягах у приміщенні приміщення загальною площею 49,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2, яким користується сторона-2.

Відповідно до пункту 1.2. статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської адміністрації) № 610 від 12.04.2012, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.

Згідно з положеннями розділу 5 договору № 465 даний договір діє з моменту цього укладення по «безстроково».

У відповідності до пунктів 2.1.1. та 2.1.2 договору № 465 сторона-1 зобов'язується, на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі сторони-2, інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг. В 3-х денний термін, з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих комунальних послуг.

Відповідно до пункту 3.1.1. договору № 465 сторона-2 зобов'язується в 3-денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону-1 в зазначений термін.

Умовами пунктів 2.1.3 та 3.1.2 договору № 465 передбачено, що у разі відмови повністю або частково сплатити кошти за спожиті комунальні послуги, відповідач має повідомити про це позивача, додавши документальне обґрунтування відмови на протязі трьох днів, а позивач, у свою чергу, у випадку несплати коштів відповідачем, має право стягнути прострочену заборгованість у відповідності із чинним законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Положеннями статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 465 від 01.01.2008, здійснював нарахування плати за спожиті відповідачем комунальні послуги за період з 17.09.2010 по 28.02.2014 на загальну суму 35 880,55 грн. та направляв відповідні рахунки на адресу відповідача. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток та розшифровок рахунків абонента за період з вересня 2010 року по лютий 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг за період з 17.09.2010 по 28.02.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 35 880,55 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитих в період з 17.09.2010 по 28.02.2014 послуг на суму 35 880,55 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перевіривши наданий позивачем, арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги згідно з договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 465 від 01.01.2008 у розмірі 35 880,55 грн. за період з 17.09.2010 по 28.02.2014, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 465 від 01.01.2008 у розмірі 35 880,55 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 2092,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 655,15 грн. за прострочення виконання зобов'язання за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 465 від 01.01.2008 за період з 17.09.2010 по 28.02.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 2092,10 грн., інфляційні збитки становлять 655,15 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) основну заборгованість у розмірі 35 880(тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 2092(дві тисячі дев'яносто дві) грн. 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп. та 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.07.2014