Рішення № 40092824, 07.08.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2014 р.

Справа № 902/804/14

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001)

до:Міського комунального підприємства "Енергоресурс" ( вул. Леніна, буд.41, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)

про стягнення 79484,74 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Безпалюк О.Л.,

відповідача : Галунко Н.В.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до міського комунального підприємства "Енергоресурс" про стягнення 79 484,74 грн., заборгованості, з яких: 63 635,39 грн. пені; 2 247,37 грн. інфляційних втрат; 13 601,98 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.06.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/804/14 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 07.08.2014 року.

В судове засідання 07.08.2014 року з»явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити, з підстав викладенх у відзиві на позовну заяву ( № 262 від 23.07.2014 року) в якому зазначено: що заборгованість за договором була повністю погашена, а прострочка з оплати за даним договором виникла в зв'язку з тим, що внесення вчасних платежів, напряму залежить від підприємства, так як розрахунки за спожитий газ прямо пропорційно залежать від здійснення розрахунків за спожите тепло Споживачами. У даному випадку однією із причин порушення строків оплати є несвоєчасна оплата послуг теплової енергії Споживачами бюджетної сфери, місцевого та державного, а також недостатнє фінансування цих суб»єктів з боку держави. Також, відповідач зазначає, що вагомим фактором затримки оплати є той факт, що підприємство в період 2013 року паралельно здійснювалось погашення заборгованості за спожитий в опалювальному періоді 2010/2011 природній газ та просить суд зважаючи на причини неналежного виконання зобов'язання Відповідачем, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед Позивачем та скрутним матеріальний стан в якому опинилось Підприємство, а також винятковість такого випадку, з огляду на обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та міським комунальним підприємством «Енергоресурс був укладений договір №13/2221-БО-1 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 договору продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України продавцем, та/або природний газ видобутий на території України підприємствами,, які не підпадають під дію статті ІІІ. Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом ло 1320 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів ( тис. куб.м.): 1 квартал ( січень, лютий, березень) - 780 куб.м., ІІ квартал ( квітень, травень, червень) 60 куб.м., ІІІ квартал ( липень, серпень, вересень) 0,00 куб.м., ІV квартал ( жовтень, листопад, грудень) 480 куб.м.

Відповідно п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%;

- податок на додану вартість ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20 %- 61,12 грн., всього з пдв 366,72 грн.

- До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ 4661,74 грн.

Відповідно до п.5.5. договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 5 127 909,60 грн. крім того ПДВ-1025581,92 грн., разам з ПДВ 6 153492,52 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.07.2013 року: з 01 липня 2013 року викласти пунки 5.2,5.5. статті «Ціна газу» у наступній редакції: ціна за 1000 куб.м газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%;

- податок на додану вартість ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20 %- 59,12 грн., всього з ПДВ 354,72 грн.

- До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ 4 588,54 грн.

Пункт 5.5. - загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 091,457 тис. куб.м. на загальну суму 5 058 273,06 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, а саме:

- від 31.01.2013р. за січень 2013 р. на суму 1 192 518,70 грн.;

-від 28.02.2013р. за лютий 2013 р. на суму 908 479,12 грн.;

-від 31.03.2013р. за березень 2013 р. на суму 840 720,78 грн.;

-від 30.04.2013р. за квітень 2013 р. на суму 247 831,87 грн.;

-від 31.10.2013р. за жовтень 2013 р. на суму 286 008,04 грн.;

-від 30.11.2013р. за листопад 2013 р. на суму 622 999,30 грн.;

-від 31.12.2013р. за грудень 2013 р. на суму 959 715,25 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Станом на 31.01.2014 відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 5 058 273,06 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, однак платежі здійснювалися не завжди своєчасно, з порушенням умов п.1.1. та п.6.1. Договору.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та пені дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, в тому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі в сумі 2 247,37 грн. інфляційних втрат; 13 601,98 грн. 3% річних.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 63 635,39 грн.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При розгляді питання щодо можливості зменшення розміру пені господарським судом встановлено, що:

- відповідач є юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, без мети отримання прибутку;

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2. Договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами;

- заборгованість виникла в зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства;

- прострочення зобов'язання виникло внаслідок неналежного виконання зобов'язань бюджетом;

- підприємство не здійснює господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку і не має іншого джерела доходів;

- в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що свідчать те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, кредитор зазнав збитків;

- відповідач самостійно, до подання позову, вчинив дії щодо відновлення порушених прав позивача і добровільно сплатив суму заборгованості у повному обсязі.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, те, що Відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє бюджетним організаціям та установам, зобов'язання за договором було виконане з мінімальним порушенням строків, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 30% від належної до стягнення суми.

Зазначена позиція, також викладена у постанові ВГСУ № 19/49-10 (9/188-09) від 26.10.10 та у постанові ВГСУ № 6/5005/6105/2012 від 03.04.13.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом зменшує пеню на 30% та стягує з відповідача 44 544,77 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з міського комунального підприємства "Енергоресурс" ( вул. Леніна, буд.41, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100, код ЄДРПОУ 32644469) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 44 544,77 грн. пені; 2 247,37 грн. інфляційних втрат; 13 601,98 грн. 3% річних; 1827, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 11 серпня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи