Постанова № 40092783, 04.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 серпня 2014 р. Справа № 802/2149/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Боровської Т.А.

представників позивача: Дажука С.М., Книжника С.В.,

представників відповідача: Гуменюк О.І., Янушкевича А.С., Орищука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: дочірнього підприємства "Ензим"

до: Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Ладижинське відділення)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014 року дочірнє підприємство "Ензим" (далі - ДП "Ензим") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Ладижинського відділення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Бершадська ОДПІ):

- № 0000902200 від 30.04.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 146 375 грн., в тому числі 97 583 грн. за основним платежем і 48 792 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000912200 від 30.04.2014 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 96 189 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 205 грн.;

- № 0000880000 від 30.04.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 22 482 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ДП "Ензим" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТД "Промхімагро" за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року відповідачем було складено акт № 27/22-32813696 від 04.04.2014 року про порушення підприємством п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2) на 96 819 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) на суму 22 482 грн., а також занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 97 583 грн. На підставі вказаного акту перевірки 30.04.2014 року Бершадською ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зокрема ДП "Ензим" посилається на те, що позапланова перевірка на підприємстві проведена з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, оскільки на всі запити, які надходили від податкового органу до проведення перевірки підприємство своєчасно та в повному обсязі надавало запитувану інформацію з документальним підтвердженням. Крім того, перевірка ще до її початку мала упереджений характер, оскільки посадовим особам ДП "Ензим" запрошення на підписання акту перевірки було надіслано ще до початку її проведення. Просить врахувати, що висновки відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства обґрунтовуються виключно актом Вінницької ОДПІ від 26.03.2014 року № 750/2203/38394263 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Промхімагро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Ензим" за вересень-грудень 2013 року". При цьому вказаний акт базується лише на припущеннях, суб'єктивних судженнях інспекторів та поверхневих аналізах податкової інформації. Крім того, його слід вважати недопустимим доказом у даній справі, оскільки Вінницькою ОДПІ порушено порядок проведення та оформлення результатів зустрічної звірки. Також позивач зазначає, що податковий орган в акті позапланової невиїзної перевірки не навів жодного факту порушення ДП "Ензим" положень податкового законодавства та нереальності постачання ТОВ "ТД "Промхімагро" запчастин і сировини для виробництва ферментів. Крім того, безпідставним є висновок відповідача про фіктивність договору поставки та відсутність ознак реального здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД "Промхімагро" за грудень 2013 року, оскільки придбання товару, його транспортування, передача та якість підтверджуються усіма необхідними первинними та іншими документами, які не були взяті до уваги Бершадською ОДПІ під час проведення перевірки.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 106-109). Наполягають на тому, що при проведенні позапланової невиїзної перевірки ДП "Ензим" і прийнятті оскаржуваних рішень Бершадська ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що з 2010 року працює на ДП "Ензим" комірником у відділі збуту та постачання. В коло її обов'язків входить, зокрема, приймання товару від постачальників, його облік на складі та подальша видача для використання у господарській діяльності підприємства. Свідок підтвердила, що ТОВ "ТД "Промхімагро" дійсно орендувало частину складських та виробничих приміщень по вул. Хлібозаводській, 2 в м. Ладижині Вінницької області, тобто за тією самою адресою, де знаходиться ДП "Ензим". Також пояснила, що ТОВ "ТД "Промхімагро" було надійним постачальником підприємства протягом останніх років, а у 2013 році більшість поставок целюлози, пептону, фітози та іншої сировини, що необхідна ДП "Ензим" для виробництва ферментів, здійснювалося саме ТОВ "ТД "Промхімагро". Крім того свідок підтвердила, що на видаткових накладних містяться її підписи про отримання товару від ТОВ "ТД "Промхімагро" у грудні 2013 році. При цьому роз'яснила, що про надходження придбаного товару на склад по вул. Хлібозаводській, 2 в м. Ладижині Вінницької області її повідомляють менеджери ТОВ "ТД "Промхімагро". Після цього вона перевіряє документи, асортимент, кількість товару і якщо все в порядку дає вказівку вантажникам забрати товар зі складу ТОВ "ТД "Промхімагро". Прихід та видачу сировини вона вписує у Книгу складського обліку. Товар, який має відповідати ГОСТам обов'язково перевіряється центральною заводською лабораторією, яка після проведення необхідних досліджень оформляє акт про фактичну якість та комплектність продукції.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_6 та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Позивач ДП "Ензим" зареєстрований рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради 22.09.2004 року (код ЄДРПОУ 32813696), на даний час перебуває на податковому обліку в Ладижинському відділенні Бершадської ОДПІ та у спірний період був платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 01230304 від 14.10.2004 року.

Встановлено, що відповідно до наказу Бершадської ОДПІ № 108 від 31.03.2014 року та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ДП "Ензим" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТД "Промхімагро" за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 27/22-32813696 від 04.04.2014 року (а.с. 6-19), яким зроблено висновки про порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2) на 96 819 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) на суму 22 482 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 97 583 грн.

30.04.2014 року Бершадською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000902200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 146 375 грн., в тому числі 97 583 грн. за основним платежем і 48 792 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000912200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 96 189 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 205 грн., а також № 0000880000 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 22 482 грн.

Вищезазначені рішення суб'єкта владних повноважень є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи їм правову оцінку, суд виходить з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2014 року відповідачем було видано наказ № 108 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Ензим" код ЄДРПОУ 32813696" (а.с. 32), у якому підставою для проведення перевірки визначено пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 17.02.2014 року Бершадською ОДПІ на адресу ДП "Ензим" скеровано запит № 125/22 про надання інформації та її документального підтвердження щодо здійснення господарських операцій за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року із контрагентом ТОВ "ТД "Промхімагро" (а.с. 28) .

Листом № 157 від 27.02.2014 року позивач направив податкового органу документи, які підтверджують господарські операції ДП "Ензим" із ТОВ "ТД "Промхімагро", зокрема договір поставки № ПХА-0111-02-Т від 01.11.2012 року, товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, журнал обліку заїзду автотранспорту тощо, зазначивши, що факт передачі товару покупцю підтверджується товарними накладними. Також позивач вказав, що у разі необхідності погоджується надати додаткові пояснення з відповідними документами в межах чинного законодавства (а.с. 29-31).

У судовому засіданні сторонами визнано ту обставину, що Бершадською ОДПІ від підприємства не вимагалося надання додаткових пояснень чи будь-яких інших підтверджуючих документів по контрагенту ТОВ "ТД "Промхімагро". Таким чином, обсяг наданої платником податків інформації був достатнім для формування податковим органом правильних та об'єктивних висновків щодо предмету перевірки.

Натомість судом встановлено, що відповідно до наказу Бершадської ОДПІ № 108 від 31.03.2014 року проведення перевірки передбачалося з 02.04.2014 року в термін 2 робочі дні.

Разом із тим, вже 01.04.2014 року, тобто ще до початку перевірки відповідач направив ДП "Ензим" лист за № 1041/22, у якому повідомлялося про запрошення посадових осіб підприємства на 15 год. 04.04.2014 року для підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 34).

Отже, ще до початку проведення перевірки відповідач фактично визначився з її результатами, що свідчить про упереджене ставлення податкового органу до такого платника податків та невідповідність поведінки суб'єкта владних повноважень критерію безсторонності згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, на що слушно звертає увагу позивач.

Водночас з акту перевірки № 27/22-32813696 від 04.04.2014 року вбачається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року встановлено його завищення в сумі 216 884 грн. за грудень 2013 року по операціях з придбання сировини та ТМЦ, які проведені з ТОВ "ТД "Промхімагро" та не пов'язані з веденням господарської діяльності, тобто не мають доказу наявності витрат, доцільності їх здійснення, а також обґрунтування зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, не мають реального товарного характеру (а.с. 9-18).

Вказаний висновок відповідача покладений в основу податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ, а також інших оскаржуваних рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Перевіряючи обґрунтованість такого висновку Бершадської ОДПІ, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Судом встановлено, що у грудні 2013 року ДП "Ензим" сформувало податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ "ТД "Промхімагро" щодо придбання запчастин, ТМЦ, вітамінів та хімсировини на загальну суму 1 301 304,21 грн., в тому числі ПДВ - 216 884, 04 грн.

При цьому правомірність формування податкового кредиту та реальність вищезазначених господарських операцій підтверджується усіма обов'язковими первинними документами.

Так, з наданих суду доказів вбачається, що ДП "Ензим" проводило взаєморозрахунки з ТОВ "ТД "Промхімагро" на підставі договору поставки № ПХА-0111-02-Т від 01.11.2012 року, видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 35-56). Оплата за одержаний товар здійснювалася у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "ТД "Промхімагро" згідно з платіжними дорученнями (а.с. 57-59).

Відповідач не заперечує наявність у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів та не ставить під сумнів правильність їх оформлення, проте стверджує, що згідно з п. 2.2 договору поставки № ПХА-0111-02-Т від 01.11.2012 року контрагент ТОВ "ТД "Промхімагро" був зобов'язаний надати позивачу сертифікати якості виробника при поставці кожної партії товару, але такі документи у ДП "Ензим" відсутні, що вказує на невиконання однієї з умов договору.

Однак, вказані доводи відповідача суд до уваги не бере, оскільки сертифікати якості не є тими документами, які надають платнику податків право на податковий кредит та формування показників податкової звітності.

Крім того, відсутність лише сертифікатів якості виробника на поставлений товар не може свідчити про відсутність факту поставки такого товару.

Також судом встановлено, що ДП "Ензим" самостійно здійснювало контроль за якістю отриманої продукції та усю поставлену контрагентом ТОВ "ТД "Промхімагро" в грудні 2013 року сировину перевіряло на відповідність державним стандартам, що підтверджується Актами про фактичну якість і комплектність отриманої продукції (а.с. 60-69, 136-224).

Посилаючись на нікчемний характер господарських операцій позивача із ТОВ "ТД "Промхімагро" відповідач стверджує, що у листі-відповіді ДП "Ензим" № 157 від 27.02.2014 року на запит Ладижинського відділення Бершадської ОДПІ № 125/22 від 17.02.2014 року вказано, що передача товару відбувалась з орендованих складських приміщень ТОВ "ТД "Промхімагро" за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, будівля 2 у склад ДП "Ензим" (виробництво), що орендоване за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, будівля 2. Проте у наданих ДП "Ензим" до перевірки видаткових накладних, виписаних ТОВ "ТД "Промхімагро", вказано місце складання - м. Вінниця, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - ОСОБА_7 При цьому одна і та сам людина (ОСОБА_7) не може одночасно виписувати видаткові накладні у м. Вінниці та відпускати зі складу товар у м. Ладижин, а також бути директором, головним бухгалтером ТОВ "ТД "Промхімагро" та матеріально відповідальною особою на складі за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, будівля 2.

Разом із тим судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що юридичною адресою ТОВ "ТД "Промхімагро" є наступна адреса: 21004, м. Вінниця, вул. Папаніна, 1-А. Відтак, оскільки видаткові (товарні) накладні формуються у бухгалтерії підприємства, правомірним слід вважати зазначення у графі "Постачальник" видаткових накладних саме юридичної адреси ТОВ "ТД "Промхімагро" (21004, м. Вінниця, вул. Папаніна, 1-А).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач користується частиною нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, на підставі договору оренди № Е-1301-01-О від 02.01.2013 року, укладеного із ПрАТ "Ензим" (а.с. 123-124), а ТОВ "ТД "Промхімагро" користується іншою частиною нежитлових приміщень за цією ж адресою відповідно до договору оренди з ПрАТ "Ензим" № Е-1210-01-Т/о від 20.09.2012 року (а.с. 81).

Таким чином, факт передачі товару від постачальника ТОВ "ТД "Промхімагро" до покупця ДП "Ензим" саме за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2 підтверджується належними доказами, в тому числі показаннями допитаного в судовому засіданні свідка, повністю доведений позивачем і не спростований податковим органом.

При цьому суд додатково зазначає, що відповідно до п. 2.5 договору поставки № ПХА-0111-02-Т від 01.11.2012 року ТОВ "ТД "Промхімагро" зобов'язується здійснити поставку товару власним (орендованим) автотранспортом "EXW склад, що знаходиться за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, будівля 2" в редакції Інкотермс 2010 року.

Згідно з Інкотермс 2010 року термін EXW ("Франко завод") означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі, тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

У ході розгляду справи встановлено, що ТОВ "ТД "Промхімагро" немає у власності автотранспорту, однак транспортна логістика у спірний період здійснювалася товариством з використанням вантажного автомобіля марки "Mercedes Benz 416 Sprinter", д.р.н. НОМЕР_1, який орендувався у ОСОБА_8 на підставі договору оренди транспортного засобу від 09.10.2012 року (а.с. 80).

Придбані ТОВ "ТД "Промхімагро" у своїх контрагентів ТМЦ доставлялися вищезазначеним вантажним автомобілем на склад товариства у м. Ладижин (а.с. 82-92).

Оскільки згідно з додатком № 1 до договору оренди № Е-1301-01-О від 02.01.2013 року, укладеного ПрАТ "Ензим" з ДП "Ензим" (а.с. 124), прохідна на територію нежитлових приміщень за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2 перебуває у користуванні ДП "Ензим", працівниками саме цього підприємства у відповідному журналі фіксується ввезення ТМЦ. Водночас аналіз відомостей з такого журналу показує систематичний заїзд протягом грудня 2013 року автомобіля марки "Mercedes Benz 416 Sprinter", д.р.н. НОМЕР_1, який орендувався ТОВ "ТД "Промхімагро" (а.с. 93-98).

В подальшому доставлений для ТОВ "ТД "Промхімагро" товар передавався представнику ДП "Ензим" і переміщався на склад позивача. При цьому право на отримання товару від ТОВ "ТД "Промхімагро" мав працівник ДП "Ензим" - комірник відділу збуту та постачання ОСОБА_6, що підтверджується довіреностями № 663/1 від 02.12.2013 року, № 694 від 11.12.2013 року та № 717/1 від 23.12.2013 року (а.с. 128-129).

Крім того, у судовому засіданні також з'ясовано, що ОСОБА_6 здійснювала безпосередній облік (прихід, видача, залишок) кожного виду продукції у Книзі складського обліку матеріалів (а.с. 70-72), з якої однозначно прослідковується надходження сировини (фітози, целюлози, пептону тощо) від ТОВ "ТД "Промхімагро" та її видача для використання у виробництві ДП "Ензим" протягом 2013 року.

Водночас співставленням даних, відображених у видаткових накладних, податкових накладних, актах про фактичну якість продукції, журналі ввезення ТМЦ, книзі складського обліку матеріалів, судом не встановлено будь-яких розбіжностей щодо виду, асортименту, кількості, обліку товару, який позивачем було придбано в грудні 2013 року у контрагента ТОВ "ТД "Промхімагро".

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що позивачем документально підтверджено факт поставки товару від ТОВ "ТД "Промхімагро" та його передачу за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2.

Окрім того, на вимогу суду позивачем також надано докази подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності, що вбачається з вимог на внутрішнє переміщення товару, виробничого звіту по списанню сировини та матеріалів на випуск готової продукції по цеху МБС за грудень 2013 року, актом виходу готової продукції по цеху МБС за грудень 2013 року, актами на списання ТМЦ на потреби підприємства, податковою накладною № 10 від 06.12.2013 року та видатковою накладною № Е-00000505 від 06.12.2013 року щодо продажу готової продукції (міколаду) для ПрАТ "Ензим" (а.с. 71-78).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності чи безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому переважно на порушення, які нібито допущені контрагентом позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо безтоварності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що правочини між ДП "Ензим" та ТОВ "ТД "Промхімагро" не можуть визнаватися нікчемними в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ДП "Ензим" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується посилань Бершадської ОДПІ на висновки акту Вінницької ОДПІ № 750/2203/38394263 від 26.03.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Промхімагро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Ензим" за вересень-грудень 2013 року", то суд виходить з того, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того судом встановлено, що ТОВ "ТД "Промхімагро", не погодившись із висновками акту Вінницької ОДПІ № 750/2203/38394263 від 26.03.2014 року, оскаржило дії податкового органу у судовому порядку (а.с. 81), а з довідки ТОВ "ТД "Промхімагро" № 10/06 від 12.06.2014 року вбачається, що товариство категорично не погоджується як з самим актом, так і з відомостями, які у ньому викладені (а.с. 79).

Враховуючи наведене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки Бершадської ОДПІ про нереальність поставок ТМЦ від ТОВ "ТД "Промхімагро" до ДП "Ензим" у грудні 2013 року, а відтак про необхідність збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 146 375 грн., зменшення бюджетного відшкодування на суму 96 189 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 22 482 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Бершадської ОДПІ №0000902200, № 0000912200 та № 0000880000 від 30.04.2014 року, а тому адміністративний позов ДП "Ензим" належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Ладижинське відділення) за № 0000902200, № 0000912200 та № 0000882200 від 30.04.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Ензим" (ідентифікаційний код 32813696) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена: 08.08.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович