Рішення № 40092051, 06.08.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3740/14-ц

Провадження № 2/461/1358/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

06 серпня 2014 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Мисько Х.М.

при секретарі Коружинець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Галицький районний відділ у м. Львові Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

в с т а н о в и в :

позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа: Галицький районний відділ у м. Львові Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просять суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтування внесеного позову покликаються на те, що вони є власниками вказаної квартири. Відповідач є рідним братом ОСОБА_1, впродовж останніх років декілька разів змінював ім'я. Від народження ОСОБА_4 у 2007 році став ОСОБА_5, а станом на сьогодні є ОСОБА_3 З часу укладення договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2011 року відповідач у такій не проживає, з ними не спілкується, його місця проживання невідоме. Зареєстрованим місцем проживання відповідача є квартира АДРЕСА_1. Вказують, що перебування на реєстраційному обліку відповідача як колишнього співвласника квартири створює значну кількість незручностей для них щодо мирного володіння, користування та розпорядження належним їм нерухомим майном. Зокрема, позивачам на домашній номер регулярно телефонують представники кредиторів ОСОБА_3 з претензіями та з погрозами щодо майна, оскільки останній систематично не виконує свої грошові зобов'язання згідно з укладеними кредитними договорами.

До судового засідання представник позивачів подав заяву про слухання справи у його відсутності, вказав, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином судом повідомлявся про час і місце слухання справи, в тому числі через засоби масової інформації. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 змінював прізвища та згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені № 00014158799 від 11 липня 2014 року, його прізвище, ім'я та по батькові до зміни: ОСОБА_4, після зміни: ОСОБА_5. Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені № 00014158845 від 11 липня 2014 року, прізвище, ім'я та по батькові до зміни: ОСОБА_5, після зміни: ОСОБА_3.

21 липня 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1619. Згідно з п.1. цього договору, продавець (ОСОБА_5) передав у власність покупця (ОСОБА_6) ? ідеальних частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10-13).

Згідно з п.1 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна.

В подальшому, 13 вересня 2011 року ОСОБА_6 продала свою частину вищевказаної квартири ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2006 (а.с.14-17).

Таким чином, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 22585277, сформованого 04 червня 2014 року (а.с.39-41).

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 27 березня 2014 року №888, виданою ЛКП «Цитадель-Центр» ОСОБА_1, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, співвласниками якої є ОСОБА_1, ОСОБА_2, прописані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно з п. 34 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316- 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР). У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Як вбачається із листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, колишніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї колишнього власника житла. У першому випадку власник житла має право вимагати визнання колишнього власника таким, що втратив право користування, та зняття його з реєстрації. При цьому втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла.

Враховуючи вищенаведене, втрата права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 є наслідком припинення права власності на вищевказане житлове приміщення, як у колишнього власника житла, тому вимога позивачів про зняття його з реєстрації є підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, суд ,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити.

Визнати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте Галицьким районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Мисько Х.М.