Постанова № 40090185, 11.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3202/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року

16год.45хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Терещука С.Ю..

За участю сторін:

Від позивача: Шевченко М.В. - за довіреністю

Від відповідача: Бачерікова Д.О. - за довіреністю

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд" до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, скасування Рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд", в якій позивач просить суд визнати дії Південної митниці Міндоходів щодо прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187, а також рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014 року неправомірними, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187 від 10.04.2014 року, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014 року, стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд" завдану в результаті неправомірних дій та прийняття неправомірних рішень Південною митницею матеріальну шкоду в розмірі 30 418, 46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при подачі ним (декларантом) вантажної митної декларації відповідач протиправно та безпідставно не погодився з визначеною позивачем митною вартістю товару та запропонував надати додаткові документи, які позивачем були подані, проте безпідставно не взяті до уваги під час прийняття оскаржених картки відмови та рішення про коригування митної вартості. Підставою для прийняття оскаржуваних позивачем картки відмови та рішення про коригування митної вартості стали висновки інспектора щодо наявності розбіжностей у поданих декларантом документах. Так, в зазначених документах дійсно використані різні печатки. На контракті проставлена кругла печатка та підпис керівника компанії , на інших документах була проставлена печатка експортного відділу відправника та підпис керівника цього відділу. При цьому, реквізити вантажовідправника (виробника, продавця за договором) повністю співпадають на обох печатках. Пояснення стосовно цієї ситуації надав відправник (продавець за договором) у своєму листі від 08.04.2014 року. Вказаний лист також був наданий з повним пакетом документів до митниці, однак прийнятті до уваги не були. Не прийнято до уваги також те, що жодним нормативним актом, чи то України чи то міжнародним не передбачено обов'язку мати лише одну єдину печатку на підприємстві

Також інспектор вказує на проведення консультацій із декларантом стосовно визначення іншого, ніж перший метод визначення митної вартості. Вказане також не відповідає дійсності, оскільки повідомлення інспектора про те, що буде застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості консультаціями не являється. Жодних обґрунтованих доводів або пояснень застосування саме вказаного методу інспектор не надавав.

Позивач вказує, що застосування резервного методу, а також посилання на вказані в рішенні митні декларації є неправомірним, оскільки згідно з наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. При цьому відповідачем в оскаржуваному рішенні з цього приводу пояснень зроблено не було.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначаючи, що з боку Південної митниці не було порушень прав позивача, картка відмови та рішення про коригування митної вартості товарів відповідача ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документ які підтверджують митну вартість товарів, містяться розбіжності, а саме: в поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 15.11.2012 року №91/12, в доповненні до контракту від 14.01.2013 № 2, інвойсі від 16.01.2014 № ТУ5366, прайс-листі від 16.01.2014 № б/н, в пакувальному листі від 16.01.2014 № б/н та у сертифікаті про походження від 16.01.2014 № 14С3326А0200/00025 різні підписи та печатки іноземного контрагента. У зв'язку з чим, позивача зобов'язано надати додаткові документи, однак позивачем додаткові документи надані не були, до Південної митниці надійшло повідомлення про неможливість надати документи. Попередні методи визначення митної вартості у даному випадку не могли бути застосовані, отже відповідачем було обґрунтовано застосовано шостий, резервний метод.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали викладені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.11.2012р. між ZHEJLANG TIANYUAN FURNITURE CO., LTD (Zhejian, China) «Продавець», в особі президента Huang Qingun, і Торговельно-промисловою фірмою «ІНТЕРКЬЮД» у вигляді ТОВ (Одеса, Україна) -"Покупець", в особі директора Чаплі І.Д., укладено зовнішньоекономічний контракт, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець купує меблі, предмети інтер'єру і супутні товари, загальна кількість якого асортимент і ціна вказуються у відповідних інвойсах, що є невід'ємною частиною Контракту.

На виконання вказаного контракту позивачем придбано товар загальною вартістю 38 649,00 доларів США згідно інвойсу №TY5366 від 16.01.2014р.

Для здійснення митного оформлення товару 04.04.2014р. позивачем до Південної митниці, м/п «Одеса-порт» подано митну декларацію, електронну копію якої зареєстровано за № 500060001/2014/011968, для оформлення вантажу (меблі торгівельної марки Vilga, частини меблів та фурнітура до меблів), загальна митна вартість товару вказана декларантом у сумі 475 022, 14 грн.

Вказана декларація була подана разом з відповідними документами, а саме зовнішньоекономічний договір 15.11.2012 №91/12; інвойс від 16.01.2014 №ТУ5366; копія митної декларації країни відправлення від 16.01.2014 № 310120140519854457 та інші товаросупровідні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення Південною митницею Міндоходів контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість товарів, містяться розбіжності, а саме: в поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті від 15.11.2012 №91/12, доповненні до контракту від 14.01.2013 № 2, інвойсі від 16.01.2014 № ТY5366, прайс-ли від 16.01.2014 № б/н, в пакувальному листі від 16.01.2014 № б/н та у сертифікаті про походження від 16.01.2014 № 14С3326А0200/00025 різні підписи та печатки іноземного контрактоутримувача.

У зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки повідомленням старшого державного інспектора від 04.04.2014 року позивача було зобов'язана протягом 10-ти днів надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, виробника товару; 3) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.(а/с-95) Вимога щодо надання додаткових документів отримана декларантом 07.07.2014 троку

08.04.2014р. позивачем було додатково надано висновок експерта №51-13/04-2013 від 08.04.2014 року, лист виробника щодо пояснень стосовно різних печаток та підписів, більше документів протягом 10-ти днів декларант вказав, що надати немає можливості. Крім того, позивач зазначив, що за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, з яким позивач не згодний.

Південною митницею за результатами опрацювання поданої декларації та доданих документів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014р., відповідно до яких митну вартість товару визначено із застосуванням шостого, резервного методу визначення митної вартості (а/с 12-15)

Підстави для прийняття вказаного рішення визначені у розділі «обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості». (а/с-15)

Також відповідачем у зв'язку із цим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187 від 10.04.2014 року.

10.04.2014 року товари були випущені за МД №500060001/2014/12941 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014р., та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187, позивач оскаржив їх до суду.

Суд не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість та відповідність законодавству позовних вимог виходячи з такого.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, відповідачем правомірно, запропонував декларанту надати додаткові документи, у зв'язку із встановленням у поданих в підтвердження визначеної митної вартості певних розбіжностей (а саме: - в поданих до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті від 15.11.2012 №91/12, доповненні до контракту від 14.01.2013 № 2, інвойсі від 16.01.2014 № ТY5366, прайс-ли від 16.01.2014 № б/н, в пакувальному листі від 16.01.2014 № б/н та у сертифікаті про походження від 16.01.2014 № 14С3326А0200/00025 різні підписи та печатки іноземного контрактоутримувача).

08.04.2014р. декларантом надано частину документів, а саме: висновок експерта №51-13/04-2013 від 08.04.2014 року та лист виробника щодо пояснень стосовно різних печаток та підписів, виписку з бухгалтерської документації та каталоги, специфікації, виробника товару позивачем надано не було, з поясненнями про неможливість їх надання.

В зв'язку з ненаданням Товариством всіх витребуваних документів, Митницею 10.04.2014р. прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за резервним методом.

Як наголошено Верховним Судом України митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів (постанова від 10.04.2012р. по справі №21-52а12 за позовом відкритого акціонерного товариства "Грета" (далі - Товариство) до Східної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень).

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються при визначених обставинах. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В даному випадку, позивачем не надано усіх документів згідно з переліком, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Вимоги що ставляться до рішення про коригування заявленої митної вартості товарів визначені ч.2 ст.55 МК України.

Прийняте відповідачем рішення відповідає вказаним вимогам.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст.57 МК України.

Так, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наявність вказаних обставин встановлена судом під час судового розгляду.

Відповідачем обґрунтовано неможливість застосування кожного попереднього методу визначення митної вартості у поданих запереченнях на позовну заяву, під ставність чого не спростована позивачем в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Метод 2 у даному випадку не був використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Згідно з ч.1 ст.61 МК України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Вказаний метод не був застосований у зв'язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат; 3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Застосування зазначеного методу обґрунтовано відхилено Митницею у зв'язку з відсутністю даних стосовно витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат).

Частиною 1 ст.63 МК України встановлено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Вказаний метод правомірно не застосовано відповідачем,з огляду на відсутність даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну).

Враховуючи викладене, Південною митницею Міндоходів обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості щодо товару, пред'явленого до митного оформлення, за результатами проведеною з декларантом консультацією.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та ним законно та обґрунтовано були прийняті оскаржені позивачем рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014р., та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187

Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було, що не заперечувалося його представником в суді.

Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.

Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

У матеріалах справи (а.с. 34, 35) наявний лист від 08.04.2014 року, який подано до Митниці разом з іншими додатковими документами, який нібито пояснює розбіжності у підписах та печатках в документах контрагента ТОВ «Торгівельно-промислова фірма «Інтеркьюд».

Проте переклад листа від 08.04.2014 року (а.с. 35), завірена копія якого міститься на а.с. 34, не посвідчений належним чином та невідомо ким здійснений, що надає підстави для висновку, що цей доказ не є допустимим у розумінні положень ст.ст. 69, 70 КАС України.

Підприємством витребувані митним органом належні документи в повному обсязі надано не було, що дало підстави, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.ст.57, 64 МК України. При цьому, Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, та зазначила у своєму рішенні номери та дати митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Здійснивши коригування митної вартості товару, митний орган, у відповідності до приписів ст.64 МК України та принципів і положень Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, врахував, що03.04.2014р. митним органом здійснювалось митне оформлення подібного товару з рівнем митної вартості, що перевищує заявлену позивачем вартість.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару та прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00187, а також рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610077/2 від 10.04.2014 року митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст.2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості та про стягнення завданих цими діями збитків.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Цей процесуальний обов'язок дотриманий Південною митницею.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова фірма «Інтеркьюд» задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова фірма «Інтеркьюд» до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, скасування Рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 11.08.2014р.

Суддя М.М. Аракелян

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд" до Південної митниці Міндоходів, за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, скасування Рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

11 серпня 2014 року.