Рішення № 40090098, 04.08.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року Справа № 925/919/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участю представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача - Попельнюха А.О. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» до державного підприємства «Канівське лісове господарство» про стягнення 31905 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - державне підприємство «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень», звернувся в господарський суд з позовом до державного підприємства «Канівське лісове господарство» (далі - відповідач) про стягнення 31905 грн. 31905 грн. штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу, відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, та відшкодування судових витрат.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (вх. № 13520 від 20.06.2014, а.с. 38-41) і додаткові пояснення до нього (вх № 15506 від 16.07.2014, а.с. 134-137), в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог повністю з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог. Крім того, відповідач подав письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 13522 від 20.06.2014, а.с. 43-44), в якому, уразі можливого задоволення судом позову про стягнення штрафу, просив зменшити його розмір з підстав тяжкого фінансового стану підприємства.

В засіданні суду 24.06.2014 року представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити. В наступні засідання суду представник позивача не з'явилась, подала письмові клопотання про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами (а.с. 61, 86, 142) та доповнення до позову, письмову відповідь на відзив відповідача, додаткові докази (вх. № 13752 від 24.06.2014, вх. № 15445 від 16.07.2014, вх. № 15926 від 22.07.2014, а.с. 63, 79-85, 143-149). Неявка представника позивача в засідання суду не перешкоджає вирішенню спору, справу судом розглянуто без її участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в засіданні суду проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві і додаткових письмових поясненнях до нього (вх. № 15506 від 16.07.2014 року, а.с. 134-137).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

Із накладної № 40473738 від 11.02.2014 року вбачається, що позивач - Одеська залізниця прийняв для перевезення залізничним транспортом внутрішнього сполучення від станції «Золотоноша І» до станції «Одеса-Ліски» вантаж - пиловочник всяких порід дерева в штабелях, маса вантажу, визначена відправником, складає 60000 кг, масу вантажу визначено умовно, провізна плата становить 6381 грн., відправником значиться відповідач - ДП «Канівський лісгосп», одержувачем - третя особа. Вантаж відправлено у напіввагоні № 65886186, у графі накладної 49 «відмітки залізниці» від 18.02.2014 року зазначено, що вантаж видано повністю без претензій до залізниці, про складання актів не зазначено (а.с. 14).

13.02.2014 року на станції ім. Т.Шевченка працівниками позивача, комісією у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 складено акт загальної форми № 99, із якого вбачається, що у вагоні № 65886186, який перевозився по накладній № 40473738 від 11.02.2014 року, проведена перевірка маси вантажу, виявлено, що фактична маса вантажу більша від зазначеної в накладній на 2450 кг., про це складено комерційний акт, запропоновано стягнути різницю недобора тарифу, відправнику вантажу направлено оперативне повідомлення (а.с. 25, 26).

Із комерційного акта АА № 053700/61/04 від 13.02.2014 року (а.с. 12) вбачається, що в його розділі Д викладено опис виявленого та зазначено, що 13.02.2014 року проводилось контрольне зважування вантажу пиловочника всяких порід дерева в вагоні № 65886186 на 150 тн. статичних тензометричних вагах станції, повірки 11.10.2013 року, в присутногсті ДСЗМ ОСОБА_2, працівників станції ОСОБА_3, ОСОБА_4 При переважуванні, яке проводилось двічі, виявлено, що вага вантажу, визначена відправником умовно, більша ніж зазначено в перевізному документі на 2450 кг. Посада зав. вантажним двором не передбачена. Опис посвідчено підписами зазначених осіб, печаткою станції не завірено. В розділі Є комерційного акта міститься відмітка станції призначення «Одеса-Ліски», відповідно до якої «під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено». Відмітка посвідчена підписом начальника станції і завірена штемпелем станції.

18.02.2014 року, на станції призначення «Одеса-Ліски» складено акти загальної форми (а.с. 13, 16, 19), із яких вбачається, що по прибуттю вагона № 65886186 проводилось його переважування, підтверджено, що вага вантажу, визначена відправником, більша ніж зазначено в перевізному документі на 2450 кг.

Претензія позивача від 18.03.2014 року № 354/ДНМ про добровільну сплату штрафу у місячний термін відповідачем не визнано і в її задоволенні відмовлено, про що повідомлено у відповіді від 14.04.2014 року (а.с. 9-11, 27-29).

Із технічного паспорта вагонних ваг станції ім. Т.Шевченка, оформленого 28.12.2012 року, вбачається, що ваги (ЗВВТ) тензометричні, модифікації 2344ВВ-150Э/2С, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, строк есплуатації 15 років, найбільше навантаження 150 т., прийняті в експлуатацію 12.09.2006 року, міжповірочний інтервал складає 12 місяців, між оглядами-перевірками - 6 місяців, 11.10.2013 року проводились огляд-перевірка, спірне переважування проводилось 13.04.2014 року (а.с. 150-153).

Відповідно до наказів про прийняття на роботу та посадових інструкцій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 154-167), ОСОБА_2 працює на посаді заступника начальника станції з вантажної і комерційної роботи, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - комерційними агентами станції ім. Т.Шевченка.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору, що розглядається у даній справі, є заявлена позивачем, як перевізником, вимога до відповідача, як замовника перевезення і вантажовідправника, про стягнення штрафу у сумі 31905 грн. за невірне зазначення маси вантажу у накладній N 40473738 від 11.02.2014 року, по якій відповідачем було відправлено зі станції «Золотоноша І» до станції «Одеса-Ліски» вантаж - пиловочник всяких порід дерева в штабелях, маса вантажу, визначена відправником умовно, складає 60000 кг, провізна плата становить 6381 грн., вантаж відправлено у напіввагоні № 65886186.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення, загальні положення про перевезення визначені главою 64 ЦК України, главою 32 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері регулювання спеціальних нормативних актів: Законів України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (з наступними змінами і доповненнями); Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованого у Мін'юсті України 24.11.2000 за N 861/5082 (з наступними змінами і доповненнями); Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих у Мін'юсті України 24.11.2000 за N 862/5083; Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованих у Мін'юсті України 24.11.2000 за N 863/5084 в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за N 765/19503; Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 N 542 та зареєстрованих у Мін'юсті України 10.09.2001 за N 795/5986; Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 N 334 та зареєстрованих у Мін'юсті України 08.07.2002 за N 567/6855 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Частини 1 статті 24 Статуту залізниць України визначають, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Стаття 122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з пунктом 9 Правил приймання вантажів до перевезення, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній, зокрема, кількості штабелів і їх висоти у разі перевезення їх у відкритих вагонах, маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Пунктом 1.2. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Пунктами 4.1., 4.3. цих же правил встановлено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил, у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" залізницею зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено. Пунктом 5.5. цих же Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Правилами складання актів (ст. 129 Статуту) встановлено, що:

п. 1 - при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458);

п. 2 - комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, як невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;

п. 8. - омерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів;

п. 10. - комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (пункт 10 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. N 138);

п. 12. - якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів визначено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року N 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за N 340/16356, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги. Згідно з п.4.1. Наказу, для визначення плати за перевезення та зборів приймається округлена до повних тонн загальна маса вантажу, зазначена в перевізних документах. До загальної маси вантажу включаються маса упаковки вантажу (тари), піддонів, додаткового обладнання і разових реквізитів (підкладки, бруски, прокладки тощо), використаних при перевезенні. Якщо перевіркою під час перевезення або на станції призначення встановлено, що фактична маса вантажу більше від зазначеної відправником у перевізних документах (крім випадків завантаження вагона понад його вантажопідйомність, виявленого під час перевезення), то для розрахунку плати за перевезення приймається маса, визначена на підставі округленої до повних тонн загальної фактично виявленої маси. У цьому випадку станція призначення вносить до перевізних документів зміни у відомості про масу вантажу за підписами працівника станції та вантажоодержувача і здійснює розрахунки від станції відправлення (або прикордонної) до станції призначення за розрахункову масу фактично перевезеного вантажу.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, види штрафних санкцій визначено главами 24, 26 ГК України. За їх змістом, зокрема, відповідно до норм статей 216, ч. 1, 217 ч.ч. 1, 4, 218 ч.ч. 1, 2, 230 ч. 1, 232 ч. 3 ГК України, господарську санкцію у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, за інійіативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статей 43 ч. 3, 47, 43 ГПК України:

господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства;

судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи;

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Таким чином, із вищенаведених обставин справи вбачається, що розділи Д і Є комерційного акта оформлені з порушенням Правил складання актів, відмітка в перевізному документі, яким є накладна, про складання комерційного акту відсутня, що також є порушенням Правил складання актів і Правил оформлення провізних документів, вчинених позивачем. Внаслідок наявності викладених порушень при складанні, зазначені документи, як докази вчинення спірного порушення у сфері господарювання, суд належними доказами не визнає.

Відтак, з врахуванням обставин справи та вищенаведених приписів законодавства суд вважає, що при обставинах що склалися, факт вчиненя спірного порушення відповідачем не доведений, що унеможливлює застосування до відповідача спірних штрафних санкцій за приписами статей 118, 122 Статуту залізниць, тому надає перевагу запереченням відповідача, а в задоволенні позову відмовляє повністю.

На підставі статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання повного тексту.

Повний текст рішення складено і підписано 08.08.2014 року.

Суддя В.М. Грачов