Постанова № 40089635, 04.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 серпня 2014 року № 826/9237/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Туристична компанія Бітско"доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Туристична компанія Бітско" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско", що виник у зв'язку із узгодженням суми грошового зобов'язання, яка визначена в рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2010 №0007542305, та щодо якого минув встановлений Податковим кодексом України строк давності 1095 днів;

- визнати протиправною та скасувати в повному обсязі податкову вимогу форми "Ю" від 20.05.2014 №2579-2 на суму 26781,75 грн. з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, винесену Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 20.05.2014 №26-58-25-01-23.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 15.07.2014 прибув представник позивача. Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства не здійснено списання безнадійного податкового боргу позивача, винесено податкову вимогу про сплату зазначеної суми податкового боргу після спливу 1095 днів з дня його виникнення, а також прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу у зв'язку із наявністю у підприємства податкового боргу, який є безнадійним.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що грошове зобов'язання, у зв'язку з несплатою позивачем якого виник спірний податковий борг, набуло статусу узгодженого 03.09.2013, тобто після набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі про оскарження позивачем рішення про застосування штрафних санкцій, у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання за яким у нього виник спірний податковий борг. Відтак, оскільки податковим законодавством не передбачено граничного строку для винесення податкової вимоги, оскаржувана податкова вимога та рішення про опис майна позивача у податкову заставу прийняті правомірно.

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивач - Приватне підприємство "Туристична компанія Бітско" зареєстроване як юридична особа 24.02.1998, присвоєно ідентифікаційний код 25398564, місцезнаходження: 03187, м. Київ, Чоколівський бульвар, 33, кв. 21.

Державною податковою адміністрацією у місті Києві проведено перевірку позивача за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт перевірки від 23.06.2010 №0706/26/58/23/25398564.

За наслідками зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 09.07.2010 №0007542305, яким до позивачу нараховано 26781,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про застосування штрафних санкцій позивачем оскаржено його у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2011 в адміністративній справі №2а-16931/10/2670, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 та Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013, в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" про скасування рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305 відмовлено повністю.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено податкову вимогу від 20.05.2014 №2579-25 на суму 26781,75 грн.

Крім того відповідачем прийнято рішення від 20.05.2014 №707/26-58-25-01-23 про опис майна Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" у податкову заставу.

Зазначені податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу отримані позивачем 23.06.2014, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Як уже зазначалось, за наслідками перевірки позивача щодо дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), про що складено відповідний акт перевірки від 23.06.2010 №0706/26/58/23/25398564, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 09.07.2010 №0007542305, яким до позивачу нараховано 26781,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Водночас, не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з 57.3. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (частина третя). Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина п'ята).

Враховуючи те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2011 в адміністративній справі №2а-16931/10/2670, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" про скасування рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305, була залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 та Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013, беручи до уваги, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 прийнята у відкритому судовому засіданні, грошове зобов'язання визначене у рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305 є узгодженим з 21.04.2011.

При цьому, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що грошове зобов'язання, визначене у рішенні від 09.07.2010 №0007542305 набуло статусу узгодженого 03.09.2013, тобто після прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 03.09.2013, оскільки рішення суду першої інстанції, яким рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305 залишено в силі, набрало законної сили після залишення його без змін відповідним рішенням суду апеляційної інстанції, тобто 21.04.2011.

Зважаючи на те, що за змістом статей 56, 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів з моменту його узгодження (у випадку звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким нараховано таке грошове зобов'язання), днем виникнення податкового боргу у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного у рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305, є 03.05.2011 (з урахуванням того, що 01 травня 2011 року - вихідний (неділя), а 02 травня 2011 року - святковий дні).

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що днем виникнення податкового боргу у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного у рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305, є 03.05.2011, відповідач мав право стягнути зазначений податковий борг протягом наступних 1095 календарних днів з дня його виникнення, тобто до 05.05.2014 включно (з урахуванням того, що 03 та 04 травня 2014 року вихідні дні, відповідно, субота та неділя).

В силу положень підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, згідно з яким під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом, податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання визначеного у рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305, з 06.05.2014 набув статусу безнадійного податкового боргу, відтак, відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України вказаний податковий борг підлягає списанню.

При цьому, судом взято до уваги, що податкову вимогу №2579-25 про сплату спірної суми податкового богу було винесено відповідачем лише 20.05.2014, тобто після того, як зазначений податковий борг набув статусу безнадійного. Відтак, податкову вимогу від 20.05.2014 №2579-25 винесено відповідачем протиправно.

Згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу (підпункт 3 пункту 2.1). Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (пункт 3.1). Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (абзац п'ятий пункту 3.2). За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів (абзаци перший, другий пункту 4.2). В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу (пункт 4.3).

Оскільки податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного у рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305, набув статусу безнадійного з 06.05.2014, тобто у другому кварталі 2014 року, такий податковий борг підлягав списанню контролюючим органом до кінця другого кварталу 2014 року, тобто до 30.06.2014. Проте відповідних доказів його списання відповідачем надано не було. Відтак, суд погоджується з доводами позивача про бездіяльність відповідача щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання визначеного у рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.07.2010 №0007542305.

Згідно зі статтею 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1). Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2).

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Абзацом третім пункту 89.3 Податкового кодексу України встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи те, що рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про опис майна позивача у податкову заставу №26-58-25-01-23 було прийнято 20.05.2014, тобто після того, як спірний податковий борг набув статусу безнадійного - з 06.05.2014, зазначене рішення є протиправним, оскільки контролюючий орган мав право здійснити опис майна позивача у податкову заставу з дня виникнення податкового боргу, тобто з 03.05.2011 до дня, коли зазначений податковий борг набув статусу безнадійного, тобто до 05.05.2014 включно.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено податкову вимогу в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України. Крім того, позивачем дотримано встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення стосовно оскарження бездіяльності відповідача щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу та рішення відповідача про опис майна у податкову заставу, оскільки позивач міг та повинен був дізнатись про порушене право після отримання ним 23.06.2014 зазначеного рішення та податкової вимоги, водночас до суду з даним позовом звернувся 27.06.2014, про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві про прийняття адміністративного позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 331,00 грн. (квитанції від 25.06.2014 №2134 на суму 183,00 грн., №1763 на суму 74,00 грн., №2245 на суму 74,00 грн.). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 331,00 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо не здійснення списання безнадійного податкового боргу Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско", що виник у зв'язку із узгодженням суми грошового зобов'язання, яка визначена в рішенні Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2010 №0007542305, та щодо якого минув встановлений Податковим кодексом України строк давності 1095 днів.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ю" від 20.05.2014 №2579-2 на суму 26781,75 грн., винесену Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 20.05.2014 №26-58-25-01-23.

Присудити на користь Приватного підприємства "Туристична компанія Бітско" понесені ним судові витрати в сумі 331,00 грн. (триста тридцять одна грн. 00 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейською службою України).

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна