Постанова № 40089537, 04.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 серпня 2014 року № 826/9426/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна"

до

Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про

скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" (далі також – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0002231530 та податкової вимоги від 29.08.2013 №137-11 Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі також – відповідач).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 16.07.2014 прибув представник позивача. Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що грошове зобов'язання з екологічного податку нараховане позивачу безпідставно, оскільки позивач не є платником екологічного податку. Крім того, як зазначено у позовній заяві, перевірку позивача, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведено з порушеннями податкового законодавства, оскільки камеральна перевірка платника податків може бути проведена виключно при наявності податкової звітності такого платника податків, водночас позивач не подавав до контролюючого органу будь-якої податкової звітності з екологічного податку.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено про пропущення позивачем місячного строку на оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0002231530, а також зазначено, що позивач є платником екологічного податку, оскільки є споживачем природного газу за регульованим тарифом. Відтак підприємство зобов’язане було подавати до контролюючого органу відповідні податкові декларації.

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" зареєстроване як юридична особа 07.11.2006, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації – 10691020000009004, присвоєно ідентифікаційний код 34709124, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58-А.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі Львівської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Сінево Україна" з екологічного податку за І-IV квартали 2012 року, про що складено акт перевірки від 21.03.2013 №437/15-3/34709124.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Франківському районі Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0002231530, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку на 4080,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Львівській області, що убачається зі скарги ТОВ "Сінево Україна" від 24.04.2013 №101 та повідомлення від 24.04.2013 №102 про оскарження податкового повідомлення-рішення. Водночас інформація щодо розгляду зазначеної скарги у матеріалах справи відсутня.

У зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання з екологічного податку, нарахованого у податковому повідомленні-рішенні від 09.04.2013 №0002231530, Державною податковою інспекцією у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкову вимогу від 29.08.2013 №137-11 на суму 4069,55 грн. Вказану податкову вимогу отримано позивачем 27.12.2013, про що свідчить відбиток штемпеля про реєстрацію вхідного документа на податковій вимозі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи здійснюють контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (абзац перший пункту 75.1). Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75).

Згідно зі статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення (абзац перший пункту 76.1). Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (абзац другий пункту 76.1).

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1). Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2).

Пунктом 250.2 статті 250 Податкового кодексу України встановлено, що платники екологічного податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Статтею 120 Податкового кодексу України встановлена відповідальність платника податків, в тому числі, за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що камеральна перевірка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених платником податків у податкових деклараціях (розрахунках), поданих таким платником податків до відповідного контролюючого органу.

Разом з тим, після завершення граничного строку подання платником податків податкових декларацій контролюючий орган зобов’язаний здійснити перевірку платника податків на предмет своєчасності подання ним такої податкової звітності, та може встановити відсутність факту подання платником податків податкової звітності, про що скласти відповідний акт перевірки. При цьому, оскільки своєчасність подання платником податків до контролюючих органів податкової звітності не може бути предметом документальної перевірки, що убачається з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, то для цих цілей контролюючий орган може провести лише камеральну перевірку.

Відтак, доводи позивача про здійснення відповідачем перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними.

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (підпункт 240.1.1); скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (підпункт 240.1.2); розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) (підпункт 240.1.3); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (підпункт 240.1.4); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (підпункт 240.1.5).

Крім того, згідно з пунктом 240.2 статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

На підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Сінево Україна" є платником екологічного податку відповідачем надано копію договору від 30.12.2011 №Р-611 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладеного між позивачем та УЕГГ м. Львова ПАТ "Львівгаз", додатку №2 до зазначеного договору, яким визначено обсяги постачання природного газу на 2012 рік, та розрахунку фактичного споживання позивачем природного газу за 2012 рік.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 №2707-XII забруднююча речовина – речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. В розумінні Водного кодексу України від 06.06.1995 №213/95-ВР забруднююча речовина – речовина, яка привноситься у водний об'єкт в результаті господарської діяльності людини.

Поняття "радіоактивні відходи" розкрито, зокрема у статті 1 Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.1995 №255/95-ВР, відповідно до якого – це матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.

Стаціонарними джерелами викидів вважаються об'єкти, з яких здійснюється викиди в атмосферне повітря речовин, передбачених додатком 1 до "Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря", затвердженої наказом Мінекоресурсів від 10.05.2002 №177, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.05.2002 за №445/6733.

Крім того зазначеною Інструкцією встановлено критерії та порядок взяття на державний облік об'єктів, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 №1655. Пунктом 4 зазначеного порядку встановлено, що взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держстатом. Для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

За висновком суду, договір від 30.12.2011 №Р-611 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений між позивачем та УЕГГ м. Львова ПАТ "Львівгаз", додаток №2 до нього та розрахунок фактичного споживання позивачем природного газу за 2012 рік не є належними доказами на підтвердження того, що ТОВ "Сінево Україна" є платником екологічного податку, оскільки із зазначених доказів не убачається, що позивача взято на державний облік як об’єкт, який справляє шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, також не убачається, що позивач здійснює викид в атмосферне повітря, водні об’єкти забруднюючі речовини, радіоактивні відходи, чи допускає їх зберігання.

Крім того, природній газ не входить до переліку забруднюючих речовин, передбачених додатком 1 до "Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря".

Такі речовини можуть утворитися лише у випадку згорання природного газу, водночас, як уже зазначалось, для встановлення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, проводиться інвентаризація, проте доказів її проведення відповідачем також не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ "Сінево Україна" не є платником екологічного податку, відтак не повинно було подавати відповідні податкові декларації до контролюючого органу по вказаному податку. Тому викладені в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, висновки Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про неподання позивачем податкових декларацій по екологічному податку за І-IV квартали 2012 року є необґрунтованими, відтак, податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0002231530, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку на 4080,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за неподання протягом 2012 року податкових декларацій з екологічного податку прийнято протиправно.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем також помилково розраховано суму штрафних санкцій, оскільки відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Беручи до уваги, що ознаку повторності протягом року мають лише факти неподання платником податків податкових декларацій за ІІ-IV, то за неподання платником податків податкової декларації за І квартал року накладається штраф у розмірі 170,00 грн. Відтак загальна сума штрафу за неподання позивачем протягом 2012 податкових декларацій з екологічного податку повинна була становити 3230,00 грн., водночас відповідачем нараховано позивачу 4080,00 грн.

Зважаючи на висновок суду про протиправність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.04.2013 №0002231530, обґрунтованою є також вимога позивача про скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.08.2013 №137-11, оскільки в силу статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога вручається платнику податків у разі коли він не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

Враховуючи ту обставину, що у податковій вимозі від 29.08.2013 №137-11 відповідач вимагає сплатити суму податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішення від 09.04.2013 №0002231530, яке є протиправним, така податкова вимога підлягає скасуванню.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначені податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (квитанція від 02.07.2014 №ПН1279). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 №0002231530 та податкову вимоги від 29.08.2013 №137-11 Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" понесені ним судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейською службою України).

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна