Постанова № 40089521, 01.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2014 року № 826/10215/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області про скасування постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.07.2014 року ВП № 43979340.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

На підставі ч.6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Окружним адміністративним судом міста Києва 19 червня 2014 року 2014 року у справі № 826/14558/13-а винесено ухвалу про вжиття заходів процесуального примусу. Вказаною ухвалою вирішено вилучи в Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ряд документів, визначених рішенням суду. Виконання цієї ухвали було доручено Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

За наслідком розгляду Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції ухвали про вжиття заходів процесуального примусу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2014 року 2014 року у справі № 826/14558/13-а (далі - Ухвала) було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.07.2014 року ВП № 43979340 (далі - оскаржуване рішення).

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що в виконавчий документ, яким є Ухвала, не відповідає вимогам ст..18 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV від 21.04.1999; далі - Закон), а саме: не вказаний індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача, не зазначена дата набрання чинності рішенням, не вказаний термін пред'явлення виконавчого документа до виконання, не вказано адреси знаходження сторін.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням з огляду на те, що згідно ухвали ВСУ від 21.05.2014 року відсутність відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача не є однозначною перешкодою у виконанні судового рішення. Окрім того, правова позиція позивача обґрунтовується нормами ЦПК України.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У відповідноситі до положень ст.. 271 КАС України у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, в якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування, знаходження), назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення, кому доручається вилучення.

Згідно положень статті 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно п.2. ч.2. чт. 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Стаття 18 Закону визначає вимоги до виконавчого документа. 1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів (ч.4. ст..18 Закону).

Згідно пунктом 6 ч.1. ст.26 Закону встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Як вбачається з Ухвали остання не містить відомостей про: індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача, дату набрання чинності рішенням, термін пред'явлення виконавчого документа до виконання, адресу знаходження сторін.

Згідно частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є обґрунтованим і правомірним. А тому жодних прав та інтересів позивача рішенням відповідача не порушено.

Щодо покликань позивача на ухвалу ВСУ від 21.05.2014 року у справі 6-45цс14, то суд звертає увагу на те, що судом вищої інстанції зауважується про необхідність перевірки чи мав можливість стягувач отримати конфіденційні дані відносно особи боржника, а також наявність такої можливості в державного виконавця. Суд вважає можливим застосувати вказану правову позицію дзеркально і по відношенню до стягувача. Оскільки, як зазначено в Ухвалі, стягувачем є фізична особа (ОСОБА_1), яка є стороною у справі 826/1558/13-а, то об'єктивних перешкод у наданні суду відомостей про власний ідентифікаційний номер немає і такі відомості мають бути відображені у виконавчому документі.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк