Постанова № 40089417, 11.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4051/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року 17 год.40 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача - Баранової Л.В. (за довіреністю)

представника відповідача - Трусова А.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛА 2013» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛА 2013» (далі - ТОВ «ТАЛА 2013») до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси), в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд розстрочити оплату податкового боргу - єдиного податку у сумі 11097,01 грн. ТОВ «ТАЛА 2013» до ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області з моменту перерахування від ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок ТОВ «ТАЛА 2013» суми 240689,62 грн. за графіком, який може бути складений між позивачем і відповідачем після такого перерахування; скасувати рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 25367/15-51-15-01 від 27.06.2014 року; зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Одеси поновити реєстрацію платника єдиного податку юридичних осіб для ТОВ «ТАЛА 2013», анульованого його рішенням № 25367/15-51-15-01 від 27.06.2014 року.

У своєму позові позивач зазначив, що ним укладено договір підряду з Одеським обласним центром зайнятості від 16.12.2013 року № 1212 на виконання будівельних робіт у будівлі центру зайнятості, який був виконаний позивачем повністю, однак, до теперішнього часу Головне управління казначейської служби України в Одеській області не сплатило позивачеві кошти за поданими замовником будівельних робіт платіжними дорученнями від 18.12.2013 року № 3770 та від 27.12.2013 року № 3734 на загальну суму 240689,61 грн.. Розраховуючи на надходження вказаних коштів, позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м.Одеси із заявою про відстрочення оплати єдиного податку у сумі 11097,01 грн., однак, замість такого вирішення питання відповідачем на адресу позивача направлено податкову вимогу. Позивач звернув увагу суду, що є добросовісним платником податків, однак, позбавлений можливості його сплатити через затримку виплати належних йому грошових коштів з боку органів державної влади, звернувши увагу, що така затримка відбувається через затримку платежів ГУ ДКСУ в Одеській області, на рахунок в якому він і зобов'язаний перерахувати заборгованість зі сплати єдиного податку, яка є в рази нижчою, ніж заборгованість, що існує перед ним. Посилаючись на норми Податкового кодексу України, яким визначено право платників податків на відстрочку уплати податків та право податкових органів надавати таку відстрочку, позивач звернувся до суду із цим позовом. Крім того, позивач повідомив, що після подачі позову він отримав акт ДПІ у Київському районі м. Одеси від 27.06.2014 року № 1562/15-01/38573795/3, на підставі якого постановлено рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку юридичних осіб через несплату єдиного податку у сумі 11097,01 грн., з приводу надання відстрочки зі сплати якого позивач і звертався до контролюючого органу.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.31-33,45-46), в яких зазначив, що відповідно до п. 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. При цьому, виходячи з п. 3.1 розділу ІІІ Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем податкового обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та період сплати. До такої заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, аналізу фінансового стану, графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум, розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. Проте, подана 20.02.2014 року позивачем заява не була складена за встановленою наведеним Порядком формою та не містила необхідних документів, що унеможливлювало позитивне вирішення порушеного питання. Крім того, позивач звернув увагу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 року у справі № 815/3076/14, якою задоволено подання відповідача про стягнення з ТОВ «ТАЛА 2013» заборгованості з єдиного податку у розмірі 11097,01 грн. Стосовно питання анулювання свідоцтва платника єдиного податку ТОВ «ТАЛА 2013» та можливості його поновлення відповідач повідомив, що відповідне рішення прийняте ним на підставі імперативних норм ст. 291, ст. 298 Податкового кодексу України, дії з прийняття якого є обов'язковими для контролюючого органами навіть за умови задоволення позовних вимог позивача про надання відстрочки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі. Крім того, надав до суду додаткові пояснення (а.с.53-56), в яких наведено твердження про безпідставність посилання відповідача на відсутність обставин непереборної сили, що могли б стати підставою для задоволення заяви позивача про надання йому відстрочки, вказуючи на військові дії на території України, що, на думку позивача, не потребує додаткових доказів. Також позивач зауважив на те, що чинним порядком дозволяється подання заяви у довільній формі (абзац 4 п. 1 Порядку), а також наголосив на недотриманні відповідачем цього Порядку в частині ненадання позивачеві рішення про відмову у наданні розстрочки із зазначенням причин такої відмови.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Листом від 20.02.2014 року № 1 ТОВ «ТАЛА 2013» звернулось до ДПІ у Київському районі м. Одеси з проханням розглянути питання відстрочки уплати єдиного податку без нарахування штрафних санкцій у зв'язку з відсутністю грошових коштів на розрахунковому рахунку ТОВ «ТАЛА 2013», неможливістю зупинки робіт з капітального ремонту Одеського обласного центру зайнятості, а також відсутністю фінансування Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що у позивача, який був платником єдиного податку з юридичних осіб, станом на 20.02.2014 року виникла заборгованість зі сплати єдиного податку у сумі 11087,44 грн. 25.03.2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси складено та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 88-25, якою керівника ТОВ «ТАЛА 2013» повідомлено про необхідність сплати податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 11087,44 грн. (а.с.21). Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 року у справі

№ 815/3076/14 за результатами розгляду подання ДПІ у Київському районі м. Одеси з ТОВ «ТАЛА 2013» стягнуто заборгованість по єдиному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 11097,01 грн. (а.с. 34-35).

Неспроможність своєчасної оплати зазначеної заборгованості позивач обґрунтовує наявністю у нього дебіторської заборгованості Одеського обласного центру зайнятості, яка виникла у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань з оплати будівельних робіт з капітального ремонту будівлі Одеського обласного центру зайнятості, виконаних ТОВ «ТАЛА 2013» на підставі договору підряду від 16.12.2013 року № 1212 (а.с.7-16). При цьому листом від 20.02.2014 року № 789/30/08 Одеський обласний центр зайнятості повідомив позивача про те, що на виконання умов договору підряду щодо оплати робіт ним надані платіжні доручення до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, однак зазначені платежі не проведені вказаним управлінням (а.с.17). Зі змісту наданих до суду платіжних доручень вбачається, що сума такої заборгованості перед позивачем складає 340689,61 грн. (а.с. 18).

Поряд з цим, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Одеси надати відстрочку податкового платежу до моменту отримання кошів від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Підпунктом 17.1.5. п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України передбачено право платника податків одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

Питання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків регламентовано статтею 100 Податкового кодексу України.

Виходячи з положень наведеної норми Кодексу, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235.

Згідно з п. 1 розділу І цього Переліку ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів), є однією з обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, відтак, може виступати підставою для відстрочення відповідної суми грошового зобов'язання.

Таким чином, обставини, що виникли у позивача з приводу несвоєчасного погашення дебіторської заборгованості за виконані на підставі цивільно-правового договору роботи внаслідок неперерахування заявнику з бюджету коштів в обсягу, достатньому для виплати ним відповідного грошового зобов'язання, можуть виступати підставою для прийняття відповідним контролюючим органом рішення про надання відстрочки у сплаті відповідної суми грошового зобов'язання.

Поряд з цим, виходячи зі змісту наведеного переліку, зазначена обставина має бути підтверджена такими документами: довідкою встановленого зразка, виданою фінансовим органом та/або головним розпорядником бюджетних коштів, щодо суми бюджетних асигнувань та/або бюджетних зобов'язань, що не надані (несвоєчасно надані) заявнику, або суми фінансування видатків, що не доведене (несвоєчасно доведене) до заявника в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань; заявою (в довільній формі) отримувача бюджетних коштів про неперерахування (несвоєчасне перерахування) йому суми коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань; довідкою встановленого зразка, виданою розпорядником бюджетних коштів, щодо суми коштів, яку не перераховано (несвоєчасно перераховано) заявнику в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів).

Втім, позивачем не доведено, що вищезгадані документи у встановленому законодавством порядку подавались ним до контролюючого органу разом із заявою про відстрочення сплати податкових зобов'язань. Відповідні документи не надані ним також і до суду.

Згідно з п. 100.8, п. 100.9 ст. 100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником); стосовно місцевих податків і зборів - керівником контролюючого органу (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Відповідно до п. 100.13. ст. 100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Такий порядок був затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574. Так, п. 3.1. вказаного порядку встановлено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заява, на яку позивач посилається як на підставу для надання йому відстрочки у сплаті податкових зобов'язань, складена не за встановленою вищезгаданим Порядком формою. При цьому суд критично оцінює посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» як на свідчення того, що заява про надання відстрочки може подаватися у довільній формі, адже цією постановою затверджений перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, а не порядок подачі заяв про надання відстрочки у сплаті грошових зобов'язань платника податку. При цьому, виходячи зі змісту цього Переліку, у довільній формі має подаватись заява отримувача бюджетних коштів про неперерахування (несвоєчасне перерахування) йому суми коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, яка є одним із доказів існування обставин, що можуть бути підставою для надання відстрочки у сплаті грошових зобов'язань, що не є тотожнім із заявою про надання такої відстрочки, форма якої затверджена іншим нормативно-правовим актом - наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574.

Крім того, позивачем не доведено, що до заяви ним додані всі документи, які відповідно до положень згаданого Порядку мають додаватись до заяви відповідного характеру, що свідчить про відсутність підстав у контролюючого органу для позитивного вирішення порушеного перед ним питання.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що не дозволяє контролюючому органу приймати рішення про надання відстрочки без дотримання заявником формальних вимог, встановлених законодавством до порядку надання відстрочки грошових зобов'язань платникам податків, навіть за умови існування у такого платника податків фактичних обставин, що можуть стати підставою для надання такої відстрочки.

Суд також критично оцінює посилання позивача в обґрунтування існування у нього права на відстрочку грошових зобов'язань на такі обставини непереборної сили, як військові дії на території України, оскільки на момент звернення позивача із вказаною заявою такі обставини не існували, та позивач не вказував про них у своїй заяві як на підставу для надання відстрочки. Доказів про повторне звернення із заявою про надання відстрочки, в якій вказувалось би на існування підстав саме такого характеру, до суду не надано. Більш того, виходячи з положень розділу ІІ Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235, доказами, що підтверджують факт настання (існування) непереборних обставин, в тому числі й війни, є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, який не надавався позивачем разом із відповідною заявою.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТАЛА 2013» про надання відстрочки податкового платежу до моменту отримання кошів від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, суд також виходить з того, що прийняття рішень про надання відстрочки податкового платежу знаходиться у виключній компетенції відповідного контролюючого органу, тоді як суд не може підміняти функції таких органів під час здійснення ним повноважень щодо судочинства.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутись до контролюючого органу із повторною заявою, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства, та доданням до неї усіх необхідних документів, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин».

Судом також встановлено, що 27.06.2014 року ДПІ у Київському районі за результатами проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми єдиного податку згідно з отриманим свідоцтвом про сплату єдиного податку серії А 408878 від 22.02.2013 року складено акт № 1562/1501/38573797, яким встановлено порушення п. 295.3 ст.295 Податкового кодексу України (а.с.50). На підставі зазначеного акта 27.06.2014 року відповідачем прийнято рішення № 25367/15-51-15-01, яким у зв'язку із несплатою ТОВ «ТАЛА 2013» єдиного податку протягом двох послідовних кварталів поточного року, що призвело до виникнення податкового боргу у сумі 11097,01 грн., анульовано реєстрацію ТОВ «ТАЛА 2013» як платника єдиного податку з юридичних осіб (а.с.51).

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з абз. 8 пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Пунктом 299.11. ст. 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Позивачем у справі не заперечується факт наявності у нього заборгованості зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, у зв'язку з чим суд вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації ТОВ «ТАЛА 2013» як платника єдиного податку з юридичних осіб, у зв'язку з чим не вбачає правових підстав для скасування відповідного рішення та поновлення реєстрації позивача як платника єдиного податку.

Окрім того, суд звертає увагу, що процедура поновлення реєстрації платником єдиного податку чинним законодавством України взагалі не передбачена, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Одеси поновити реєстрацію платника єдиного податку юридичних осіб для ТОВ «ТАЛА 2013».

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів у справі на підтвердження належного оформлення позивачем заяви про надання йому відстрочки сплати податкових платежів та надання ним до контролюючого органу необхідних для вирішення зазначеного питання доказів, неприпустимість підміни судом повноважень контролюючих органів, а також у зв'язку із відсутністю у чинному законодавстві процедури поновлення реєстрації платника єдиного податку, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛА 2013» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 11.08.2014 року.

Суддя С.М.Корой

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю

«ТАЛА 2013» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 11.08.2014 року.

Суддя С.М.Корой

11 серпня 2014 року.