Постанова № 40089325, 08.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

08 серпня 2014 року № 826/6682/14

За позовомГромадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2доОкремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби Українипро визнання дій незаконними, визнання рішення неправомірним та незаконним, стягнення моральної шкоди

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 з позовом до Державної прикордонної служби України з вимогами:

1. Визнати незаконним та свавільним затримання громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 у транзитній зоні Міжнародного аеропорту «Бориспіль» у період з 19 січня 2014 року по 28 січня 2014 року.

2. Визнати рішення про відмову в перетинанні кордону стосовно Громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 від 19.01.2014 року неправомірним та незаконним.

3. Стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача відшкодування завданої йому моральної шкоди, спричиненої незаконними діями та рішенням відповідача у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 11.06.2014 замінено неналежного відповідача - Державну прикордонну службу України на належного - Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 (далі - позивач) 18 січня 2014 року на підставі довідки на повернення до Сирії виїхав з України (місто Київ) до Туреччини.

19 січня 2014 року позивача було повернуто літаком в Україну до аеропорту «Бориспіль». Обставиною його повернення уповноваженими органами Турецької Республіки було пред'явлення позивачем підробленого паспортного документу на ім'я громадянина Румунії ОСОБА_3.

За наслідком вказаних обставин та після співбесіди з позивачем, останнього з зони «приліт» було супроводжено службовцями відповідача через транзитну зону до зони «відліт».

У зоні «відліт» позивач перебував з 19 січня до 28 січня 2014 року після чого ОСОБА_2 був супроводжений до органу Державної міграційної служби для подання заяви про отримання статусу біженця.

Позивач вважає його затримання у зоні «відліт» в період з 19 січня до 28 січня 2014 незаконним та свавільним затриманням. Просить визнати рішення про відмову в перетинанні кордону від 19.01.2914 року неправомірним та стягнути моральну шкоду в розмірі 20 тисяч гривень.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивач бажання в'їзду на територію України не виявляв, з заявою про отримання статусу біженця не звертався, а питання матеріального забезпечення покладено на експлуатанта повітряного судна в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикагська конвенція 1944 року).

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та листа від 17.04.2014 року № 23/1592 рішення про відмову в перетинанні кордону та щодо заборони в'їзду в Україну відносно позивача не приймалось. А тому в цій частині позову слід відмовити.

Суд приймає до уваги наступні положення законів України.

Згідно частини 5 ст.14 "Про прикордонний контроль" (№ 1710-VI від 05.11.2009) встановлено, що у разі якщо іноземці, особи без громадянства, яким відмовлено у перетинанні державного кордону при в'їзді в Україну, були привезені в пункт пропуску через державний кордон перевізником, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону:

1) наказує перевізникові вивезти іноземців, осіб без громадянства в державу, з якої їх було привезено, або в державу, яка видала паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення зазначених осіб за межі території України;

2) до подальшого вивезення іноземців, осіб без громадянства, яким було відмовлено у перетинанні державного кордону при в'їзді в Україну, вживає належних заходів щодо запобігання їх незаконному перетинанню державного кордону.

Іноземці та особи без громадянства з метою транзитного проїзду територією України переміщуються в межах визначеного у проїзному квитку строку, а в разі відсутності квитка - строку, необхідного для транзитного проїзду на відповідному виді транспорту (п.4 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. N 150).

Згідно положень ч.1. ст. 14 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (№ 3773-VI від 22.09.2011) іноземці та особи без громадянства, яким не дозволяється в'їзд в Україну, при спробі в'їзду в Україну в пункті пропуску через державний кордон України не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. У разі неможливості негайного повернення іноземця або особи без громадянства вони перебувають у пункті пропуску через державний кордон України до їх повернення.

Згідно п.4.ч.4. ст. 2 "Про прикордонний контроль" (№ 1710-VI від 05.11.2009) прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України.

Згідно частини 1 статті 4 вказаного вище закону прикордонний контроль організується та здійснюється на засадах: законності; забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови, зокрема, наявності в нього дійсного паспортного документа.

Іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт (ч.1. ст. 14 "Про прикордонний контроль").

Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом (ст.5 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод" ETS N 005 від 04.11.1950).

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Оскільки за наслідком проведення службовцями відповідачем співбесіди з ОСОБА_2 і встановлення обставин прибуття (повернення) позивача в Україну, відповідач повинен був встановити відсутність «транзитного (пасажирьского) статусу» ОСОБА_2, і прийняти рішення про відмову у перетині державного кордону (з підстав відсутності паспортного документу), оскільки останній на це правових підстав не мав.

Проводячи співбесіду відповідач повинен був встановити і документально засвідчити факт обставини цієї співбесіди щодо відмови в'їзду іноземного громадянина в Україну та відсутності потреби у захисті в порядку законодавства України у сфері біженців, оскільки такі обставини на думку суду є вкрай нестандартними. Проте документальна фіксація таких обставин буде належною і мотивованою підставою для прийняття подальших рішень або/та вчинення дій. Жодних належних і допустимих доказів щодо обґрунтування своїх тверджень в цій частині позову відповідач суду не надав, зокрема в частині обставин (порушених у ній питань, зокрема щодо відмови позивача: перетинати кордон або про звернення відносно вирішення питання отримання статусу біженця) проведення співбесіди і мотивів, підстав для переведення позивача у зону «відліт». Окрім кращої комфортності інших обставин представником відповідача суду не повідомлено.

Рішення про відмову в перетині державного кордону буде підставою для реалізації частини 5 ст.14 Закону "Про прикордонний контроль". Проте вказаного не було зроблено, в зв'язку з чим суд не приймає покликання відповідача на відповідні положення Конвенції про міжнародну цивільну авіацію в частині обов'язків перевізника.

Таким чином, переведення у зону «відліт», яка є режимною територією і знаходиться під наглядом службових осіб відповідача, є обставиною штучного створення умов, за яких свобода позивача фактично була обмежена зоною «відліт». При цьому, як встановлено судом з пояснень представника відповідача, на відміну від зони «приліт» зона «відліт» не має відомостей (інформаційної дошки) щодо питань отримання статусу біженця.

Таким чином, суд вважає, що внаслідок дій відповідача було штучно створено умови обмеження волі позивача, що не відповідає вимогам ст. 5 Конвенції. Оскільки такі обмеження здійснені не у встановленому законом порядку, зокрема без винесення рішення про відмову у перетині державного кордону, враховуючи той факт, що позивач не мав статусу «транзитного», не мав іншого квитка, не мав доступу до авіаційних кас, відносно нього не прийнято жодне рішення.

З огляду на вказане вище, суд погодиться з доводами позивача щодо незаконного затримання громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 у транзитній зоні Міжнародного аеропорту «Бориспіль» у період з 19 січня 2014 року по 28 січня 2014 року.

В частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд відмовить, оскілки в цій частині позов є необґрунтованим і безпідставним.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним затримання громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 у транзитній зоні Міжнародного аеропорту «Бориспіль» у період з 19 січня 2014 року по 28 січня 2014 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк