Постанова № 40089277, 04.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 серпня 2014 року № 826/4754/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення та повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач) про скасування повідомлення-рішення від 11.03.2014 №0000171701 та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0001411701 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, прийнятої судом у судовому засіданні, 03.04.2014).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 10.06.2014 провадження у справі зупинялось з метою витребування додаткових доказів у справі.

У судове засідання, 09.07.2014, прибули позивач та представники відповідача.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем під час проведення перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення, невірно було визначено чистий оподатковуваний дохід позивача за 2011-2012 роки і, як наслідок, порушено порядок розрахунку єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, оскільки для визначення чистого оподатковуваного доходу перевіряючим під час перевірки вибірково брались до уваги первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат. Крім того, як зазначено у позовній заяві, оскільки позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в адміністративному порядку, водночас відповідачем прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги позивача стосовно лише податкового повідомлення-рішення, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб, неправомірним є винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та надіслання позивачу вимоги про сплату боргу, оскільки відповідно до положень податкового законодавства скарга позивача на первинне рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вважається задоволеною.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено про дотримання відповідачем передбаченого Податковим кодексом України порядку розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, а також про правомірність прийнятих рішень, з огляду на встановлені під час перевірки, за наслідками якої були прийняті ці рішення, факти заниження позивачем задекларованих у податкових деклараціях за 2011-2012 роки валових доходів від підприємницької діяльності в порівнянні з відповідними показниками банківських виписок, наданих позивачем до перевірки.

Оскільки сторонами подано заяви про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.09.2010, номер запису в єдиному реєстрі 20730000000022693, що підтверджується даними свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №252646. Як платника податків позивача узято на облік в органах державної податкової служби 07.09.2010 за №35778, що убачається з довідки форми №4-ОПП від 07.09.2010 №35778/29-221, яка наявна у матеріалах справи.

На підставі наказу від 24.10.2013 №701, повідомлення від 24.10.2013 №142/Б/26-58-17-01-11, направлення від 18.11.2013 №739/26-58-17-01-16 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, про що складено акт перевірки від 06.12.2013 №2596/26-58-17-01-17-2744113321.

Позивачем подано письмові заперечення на вказаний акт перевірки, на які листом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.12.2013 №4926/б/26-58-17-01-11 повідомлено позивача про залишення висновків акта перевірки без змін, за винятком допущених технічних помилок під час складання акта перевірки, які викладені у листі в новій редакції.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийняті податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0001411701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 7655,61 грн., в тому числі, 6124,49 грн. за основним платежем та 1531,12 грн. за штрафними санкціями, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.12.2013 №0001421707, яким позивачу нараховано основного платежу по єдиному внеску у розмірі 12125,28 грн. та 6062,65 грн. штрафних санкцій.

Позивачем оскаржено зазначені рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, рішенням якого від 27.02.2014 №411/Б/26-15-10-09-25 скаргу позивача задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0001411701 залишено без змін, водночас рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.12.2013 №0001421707 скасовано. Крім того, зазначеним рішенням зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винести рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та виставити вимогу про сплату боргу (недоїмки) згідно з чинним законодавством.

З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27.02.2014 №411/Б/26-15-10-09-25 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено повідомлення-рішення від 11.03.2014 №0000171701, яким нараховано 1001,59 грн. штрафних санкцій та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2014 №Ф-1У на суму боргу 12125,28 грн. недоїмки.

Позивач вдруге звернулась до Головного управління Міндоходів у місті Києві із скаргою про перегляд рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27.02.2014 №283/Б/26-15-10-09-25 та рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.03.2014 №0000171701.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 02.04.2014 №671/Б/26-15-10-09-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з абзацом четвертим пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1). Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2).

Як зазначено в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані рішення, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 статей 135, 164, 177, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено валовий дохід за 2011-2012 роки на 5827,49 грн., а також встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ", внаслідок чого не донараховано та не сплачено до бюджету єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 12125,28 грн.

Зі змісту вказаного акта убачається, що до такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі звірки даних податкових декларацій позивача про майновий стан та доходи за 2011 рік від 09.02.2012 №9015792736 та за 2012 рік від 11.02.2013 №9087024672, які були подані ним до контролюючого органу, та даних банківських виписок, наданих позивачем до перевірки.

Згідно з даними додатків №5 до розділу ІІІ податкових декларацій про майновий стан і доходи позивача за 2011-2012 роки, ФОП ОСОБА_1 за 2011 рік задекларовано дохід у розмірі 634634,00 грн., сума задекларованих витрат становить 628964,00 грн., в тому числі, 614234,74 грн. - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, 14729,26 грн. - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, сума чистого оподатковуваного доходу - 5670,00 грн. За 2012 рік позивачем задекларовано дохід у розмірі 547816,61 грн., сума задекларованих витрат становить 539537,36 грн., в тому числі, 464570,00 грн. - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, 74967,36 грн. - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, сума чистого оподатковуваного доходу - 8279,25 грн.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Абзацом другим пункту 6.3 "Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1395 "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за №1532/20270 (чинної на час виникнення спірних відносин) встановлювалось, що значення колонок 4, 5 та 6 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу.

Позивачем до позовної заяви було додано копію Книги обліку доходів і витрат, з якої убачається, що за 2011 рік позивачем отримано 657058,07 грн. доходу, сума витрат становить 669599,12 грн., в тому числі, 557532,35 грн. - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, 112066,77 грн. - понесені інші витрати, пов'язані з одержанням доходу, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг; за 2012 рік позивачем отримано 547816,61 грн. доходу, сума витрат становить 607916,24 грн., в тому числі, 444692,52 грн. - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, 163223,72 грн. - понесені інші витрати, пов'язані з одержанням доходу, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином показники отриманого позивачем доходу та витрат за 2011 рік, витрат за 2012 рік, зазначені в розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, всупереч вимогам "Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи" не відповідають відповідним показникам Книги обліку доходів і витрат позивача за відповідні періоди.

Позивач пояснила вказану обставину тим, що нею було помилково внесено до податкової декларації за 2011 рік суму податку на додану вартість, сплачену нею у складі вартості придбаних товарів, послуг за попередній звітний період.

З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що позивачем було заповнено додатки №5 "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності" до розділу ІІІ податкових декларацій про майновий стан і доходи позивача за 2011-2012 роки з порушенням вимог "Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи", оскільки значення відповідних колонок не відповідають значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат.

При цьому, як зазначено в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення, перевіркою не встановлено порушення позивачем порядку та строків подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки. Також перевіркою не встановлено порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку веде позивач.

Зі змісту акта перевірки убачається, що під час проведення перевірки досліджувались первинні документи, складені за наслідками господарських операцій позивача з контрагентами протягом 2011-2012 років, а також банківські виписки. Як зазначено в акті, згідно з наданими до перевірки банківськими виписками, видатковими та податковими накладними, завищення чи заниження валових витрат за 2011-2012 роки перевіркою не встановлено.

Також, в акті також зазначено, що на підставі банківських виписок визначено валовий дохід позивача за 2011 рік у розмірі 663306,32 грн. та за 2012 рік у розмірі 559974,21 грн., що відповідно на 28672,32 грн. та 12157,60 грн. більше задекларованих позивачем показників валового доходу за 2011 та 2012 роки.

Позивач не заперечувала, що нею було помилково зазначено у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки менші показники валового доходу, водночас вважала, що за наслідками перевірки інспектор контролюючого органу повинен був вказати позивачу про відповідні недоліки, а не донараховувати грошові зобов'язання.

За змістом підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України саме платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Крім того, згідно з підпунктом 47.1.2 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть фізичні особи-платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу за 2011-2012 роки на 5827,49 грн., і як наслідок, не донарахування та не сплату позивачем до бюджету єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 12125,28 грн.

Щодо доводів позивача про порушення Головним управлінням Міндоходів у місті Києві 20 денного строку розгляду скарг платника податків, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за наслідками податкової перевірки позивача податковим органом були винесені: податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0001411701 та рішення про нарахування єдиного внеску від 24.12.2013 №0001421701.

На вказані рішення позивачем подано скаргу до Головного управління Міндоходів у місті Києві, яку було отримано останнім 31.01.2014.

Зважаючи на те, що позивач одночасно оскаржувала різні види рішень про збільшення зобов'язань з податків і зборів (зокрема про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з єдиного внеску), Головне управління Міндоходів у місті Києві розглядало скарги за вказаними рішеннями відповідно до процедур, визначених для кожного виду рішення.

Так, податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 №0001411701 розглядалось за правилами, передбаченими Податковим кодексом України, зокрема, відповідно до пункту 56.9 Кодексу у межах 20 денного строку розгляду скарги Головне управління Міндоходів у місті Києві прийняло рішення про продовження строку розгляду скарги до 31.03.2014 (включно), про що позивача було своєчасно повідомлено (копія повідомлення про вручення 18.02.2014 рішення від 07.02.2014 №283/Б/26-15-10-09-251877/7 наявна в матеріалах справи).

У той же час, рішення про нарахування єдиного внеску від 24.12.2013 №0001421701 розглядалось за правилами, встановленими "Порядком розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу", затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №452, відповідно до пункту 4.1 якого скарги платників єдиного внеску розглядаються протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Матеріали справи свідчать, що 27.02.2014 Головним управлінням Міндоходів у місті Києві було винесено рішення №411/Б/26-15-10-09-252943/7 про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 №001411701, скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.12.2013 №000142170 та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винести рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та виставити вимогу про сплату боргу (недоїмки) згідно з чинним законодавством.

Вказане рішення було надіслано позивачу 27.02.2014 та отримано ним 03.03.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 255,78 грн. (платіжне доручення від 22.04.2014 №Р24А589624983468562). Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки сума судового збору за подання позивачем даного адміністративного позову становить 1827,00 грн., з урахуванням раніше сплаченого судового збору в розмірі 255,78 грн., з позивача слід стягнути решту суми судового збору, яка становить 1571,22 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1571,22 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна грн. 22 коп.) на р/р 31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код отримувача 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом ФОП ОСОБА_1, Окружний адміністративний суд міста Києва, ідентифікаційний код 34414689.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна