Постанова № 40089232, 05.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

05 серпня 2014 року № 826/7101/14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області

про

визнання дій протиправними, скасування постанови від 17.12.2013 №90

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області та просить суд:

- визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області щодо винесення постанови №90 від 17.12.2013;

- скасувати постанову №90 від 17.12.2013 про накладення штрафних санкцій.

Відповідач свого відношення до позову не висловив.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Одеській області з 06.12.2013 по 06.12.2013 було проведено року виїзну позапланову перевірку характеристик продукції у магазині «Ельдорадо» (м. Білгород-Дністровськй, вул. Ізмаїльська 60, ТЦ «Білий Парус»), що належить ТОВ «Дієса», про що складено акт перевірки від 06.12.2013 року № 000226 (далі – Акт перевірки).

За наслідком перевірки відповідачем було винесено рішення №90 від 17.12.2013 року про накладення штрафних санкцій на ТОВ «Дієса» (в розмірі 6800 грн.) (далі – оскаржуване рішення).

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно положень Правил застосування національного знака відповідності (затверджено постановою КМ України № 1599 від 29.11.2001) національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Відповідно до п. 1,2 ч.3 ст. 44 України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (№ 2735-VI від 02.12.2010) суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. До розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається зі змісту постанови № 90 від 17.12.13, остання винесена у зв’язку з порушенням позивачем п.1.,2, ч.3. ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" яким є розповсюдження продукції (побутова техніка, мийний засіб) на якій відсутній/неналежне застосовано Національний знак відповідності, що не відповідає вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання (затверджено постановою КМ України від 29.07.2009 № 785) та Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджено постановою КМ України від 29.10.2009 № 1149).

Як випливає з Акту перевірки, було встановлено порушення законодавства, яке полягає в тому, що на маркуванні товару, його пакуванні, супровідній документації не нанесено маркування національним знаком відповідності, а згідно позиції 5, 6 неналежно застосовано національний знак відповідності (на маркуванні електрообладнання одночасно нанесено два національних знаки відповідності з різними реєстраційними номерами органів з оцінки відповідності).

У відповідності до положень ч.17 ст. ЗУ "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (№2735-VI від 02.12.2010) за результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Частиною 6 ст.7 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Як випливає зі змісту Акту перевірки заперечення до нього є загальними. Тобто такі заперечення не містять свого змісту по суті, а саме: в чому конкретно не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи наведені у Акті перевірки порушення та якими наявними на час перевірки доказами ( в т.ч. документами) спростовувалися доводи перевіряючих осіб суб’єктом господарювання.

На думку суду, враховуючи положення ч.6 ст.7 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заперечення повинні бути конкретними щодо встановлених порушень з посиланням на конкретні документи, фактичні обставини. Оскільки вказане буде належним способом доведення наявності або відсутності обставин порушення та наявних на час перевірки доказів, які можуть бути в подальшому використані сторонами в порядку адміністративного або судового оскарження рішення суб’єкта владних повноважень.

Як випливає з Акту перевірки, жодних обставин по суті щодо спростування фактів порушення представником магазину не зазначено, а саме про наявність національного знаку відповідності на товарі. Суд вважає, що обставина наявності знаку може бути позначена у акті, якщо обставина такої відсутності заперечується стороною – суб’єктом господарювання, що зумовлює обов’язок перевіряючого зібрати додаткові докази, які спростовують такі заперечення.

Не є забороненим законом суб’єкту господарювання використовувати засоби технічного фіксування обставин як-от: відео- чи фотозйомкою. Проте для доведення зв’язку технічного фіксування фактичних обставин з обставинами встановленими актом перевірки, про це має бути зазначено у цьому акті. У Акті перевірки відомості щодо фото фіксації обставин перевірки відсутні

І, наостанок, як випливає з наданих фотоматеріалів позивача відносно побутової техніки, то така містить індивідуальний серійний номер, що може бути відображено у акті перевірки з боку позивача для належного доведення обставин на які він покликається щодо відсутності порушень щодо конкретного товару. Жодних відомостей щодо ідентифікаційних позначок відносно товару який перевірявся і відображався у Акті перевірки і фотографувався немає.

Таким чином, судом, керуючись положеннями 6 ст.7 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ч.1. ст. 69, ч.1 та 4 ст.70 КАС України, не можуть бути прийняті як належні і допустимі докази у вигляді фотознімків продукції з відповідними Національними знаками, оскільки з них неможливо встановити як достовірну дату, час і місце (по відношенню до порушень, зазначених у Акті перевірки) свого здійснення, так і приналежність зображень тієї побутової техніки (мийного засобу), відносно якої встановлено порушення.

Інших належних і допустимих доказів, які спростовують обставини, викладені у Акті перевірки позивачем не надано.

З огляду на це, суд дійшов висновку про правомірність як оскарженого рішення про накладення штрафу, так і дій відповідача щодо його винесення.

Інші доводи і обставини, зазначені позивачем у позовній заяві та письмових поясненнях, судом до уваги не приймаються та не оцінюються, оскільки вони не стосуються предмету позову.

Доводи позивача щодо постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у справі 826/18856/13-а судом до уваги не приймаються з тих підстав, що відомості про набрання ним законної сили відсутні.

Щодо строків звернення до суду суд зазначить наступне.

Згідно частини 4 ст. 99 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

У відповідності до положень ст. 1 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (№877-V від 05.04.2007) державний нагляд (контроль) – це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 2 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено сфери відносин на які цей закон не поширюється. Відносини у сфері як державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, так правових та організаційних засад введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності в цьому переліку відсутні.

Суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) (ст.21 вказаного вище закону).

Згідно підпункту 23 п. 6 "Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів" (затверджено указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011) Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, скасовувати розпорядчі документи своїх територіальних органів (припис, розпорядження, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій), а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень.

Враховуючи вищенаведене, повноваження Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, суд погодиться з доводами позивача щодо його звернення в місячний строк після закінчення процедури досудового вирішення спору відносно рішення про накладення штрафних санкцій. Закінчення такої процедури фактично оформлено листом Держспоживінспекції України від 10.04.2014 року № 2155-2-11/8. А тому, на думку суду, строки щодо звернення до суду про оскарження рішення щодо фінансових санкцій позивачем були дотримані.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачем при поданні позову за майнову вимогу сплачено 182,70 грн.

Згідно з вказаною нормою, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги, у т.ч. майнова, задоволенню не підлягають, решта суми судового збору (мінімальної ставки, встановленої на момент подання позову) підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути решту суми судового збору з ТОВ «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) на користь Державного бюджету України в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк