Постанова № 40089212, 25.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

25 липня 2014 року № 826/6481/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Костенка Д.А. та Саніна Б.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної виконавчої служби України, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанська Аліна Леонідівнапровизнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанська Аліна Леонідівна, про визнання незаконною та скасування постанови від 21.03.2014 про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №41695762, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною.

У судове засідання, 24.07.2014, прибули представники позивача та відповідача.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце його проведення повідомлялась належним чином, будь-яких заяв, клопотань від третьої особи до суду не надходило.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та передчасною, сума виконавчого збору, яка зазначена в ній, не відповідає вимогам чинного законодавства і фактично покладає на боржника виконання обов'язку у розмірі, що не передбачений рішенням суду, яке виконується. Крім того, добровільно виконати рішення суду щодо звернення стягнення на земельну ділянку шляхом її продажу на прилюдних торгах боржник об'єктивно не має можливості, оскільки рішенням суду чітко встановлено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - продаж на прилюдних торгах (аукціоні), тому виконавчий збір з позивача стягнуто безпідставно.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях в яких зазначено, про правомірність оскаржуваної постанови з огляду на невиконання позивачем, який є боржником у виконавчому провадженні, в якому прийнято оскаржувану постанову, у добровільному порядку протягом встановленого Законом України "Про виконавче провадження" 7-ми денного строку постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, що є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленої третьої особи, судом відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжено розгляд справи на підставі наявних у ній доказів в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною прийнято постанову від 21.03.2014 ВП№41695762 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь держави в особі відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавчий збір у розмірі 1518735,21 грн. у зв'язку з невиконанням боржником виконавчого листа від 14.01.2014 №362/656/13-ц, виданого Васильківським районним судом Київської області, в 7-ми денний строк.

Відповідно до супровідного листа відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 25.03.2014 №412/5-3 зазначену постанову направлено на адресу ОСОБА_1 Водночас, будь-які докази фактичного направлення вказаних супровідного листа та постанови на адресу позивача у матеріалах виконавчого провадження та адміністративній справі відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (з наступними змінами і доповненнями) та "Інструкцією про проведення виконавчих дій", затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина перша). Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт 1 частини другої).

Аналогічні за змістом положення щодо переліку виконавчих документів, на підставі яких державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень, містяться також у пункті 1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша). Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (частина друга). Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п'ята).

Як убачається з матеріалів виконавчого провадження №412/3 (номер за ЄДРВП 41695762) відповідно до заяви ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" від 21.01.2014 №156/11 та на підставі виконавчого листа від 14.01.2014 №362/656/13-ц, виданого Васильківським районним судом Київської області, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 18.05.2007 №0518/04 в розмірі 1916167,52 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9259 грн. за дол. США станом на 19.05.2010 складає 15187352,15 грн., на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 3221484001:02:020:0060, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться на території села Крушинка, Васильківського району, Київської області, яка належить ОСОБА_1, боржник: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 03191, ідентифікаційний код НОМЕР_1, стягувач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", вул. Борисоглібська, 3, м. Київ, 04070, ідентифікаційний номер 26253000, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської Аліни Леонідівни від 25.01.2014 відкрито виконавче провадження №41695762 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Вказаною постановою також постановлено: боржнику самостійно виконати рішення суду, а саме: сплатити заборгованість згідно з виконавчим документом у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження (пункт 2); при невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (пункт 3); копію постанови направити сторонам виконавчого провадження та органу, або посадовій особі, яка видала документ (пункт 4).

Супровідним листом від 25.01.2014 №14-0-35-186/5-412/3 сторонам виконавчого провадження направлено копію постанови від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження. Водночас, будь-які докази фактичного направлення вказаних супровідного листа та постанови на адресу позивача у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Як убачається з розписки представника ОСОБА_1 на зазначеному супровідному листі, копія якого міститься в матеріалах виконавчого провадження №412/3 (номер за ЄДРВП 41695762), копія постанови від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження отримана ним 06.05.2014.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 4.1.1 "Інструкції про проведення виконавчих дій" встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк (абзац перший). Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток (абзац третій).

За відсутності у матеріалах виконавчого провадження №412/3 (номер за ЄДРВП 41695762) будь-яких доказів фактичного надіслання на адресу ОСОБА_1 постанови від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження, а також доказів того, що державний виконавець пересвідчився в отриманні боржником зазначеної постанови, беручи до уваги, що позивачем отримано копію постанови від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження лише 06.05.2014, що убачається з матеріалів виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець за таких обставин не мав права стягувати з боржника виконавчий збір за невиконання постанови від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження.

Як убачається зі змісту додаткового судового рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2013 в справі №362/656/13-ц ОСОБА_1 є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" згідно з кредитним договором №0518/04 від 18.05.2007.

Згідно з виконавчим листом Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2014 №362/656/13-ц судом вирішено: визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів; визначити початкову вартість предмета іпотеки - в розмірі, яка буде встановлена під час виконання рішення суду в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина перша). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (частина шоста).

Частиною восьмою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац третій).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (частина друга).

Частиною першою статті 41 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що реалізація майна, на яке звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, здійснюється виключно державним виконавцем не інакше, ніж на прилюдних торгах, ініційованих державним виконавцем в межах виконавчого провадження, а не іпотекодавцем самостійно, що у свою чергу виключає можливість добровільно виконати боржником постанову про відкриття виконавчого провадження протягом 7 днів з моменту її винесення (отримання).

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Таким чином, виконавчий збір, як санкція відповідальності майнового характеру, не може бути застосовано до особи, яка самостійно не могла виконати вимогу державного виконавця у встановлений строк.

Тому, беручи до уваги, що постанова від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження не могла бути самостійно виконана позивачем, оскільки стосується звернення стягнення на належну позивачу земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, та підлягає реалізації шляхом продажу з прилюдних торгів, виконавчий збір за невиконання позивачем зазначеної постанови не підлягає стягненню.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, визначаючи розмір виконавчого збору, державний виконавець виходив із суми заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №0518/04 від 18.05.2007. Разом з тим, як уже зазначалось, статтею 11 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Крім того, відповідно до ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2014 в справі №362/656/13-ц, якою роз'яснено рішення Васильківського районного суду Київської області від 02.07.2013 у справі №362/656/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалено, що обсяг майнової відповідальності ОСОБА_1 за невиконання ОСОБА_3 вимог кредитного договору №0518/04 від 18.05.2007, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 15187352,15 грн., обмежується вартістю земельних ділянок, належних ОСОБА_1 і переданих ним в іпотеку.

Відтак, визначаючи розмір виконавчого збору, який підлягав стягненню з ОСОБА_1 за невиконання постанови від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження, із суми заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №0518/04 від 18.05.2007, державний виконавець діяв неправомірно.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то за висновком суду, позивачем дотримано встановленого статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку, оскільки позивач дізнався про оскаржувану постанову після ознайомлення 06.05.2014 з матеріалами виконавчого провадження №412/3 (номер за ЄДРВП 41695762), що підтверджується матеріалами зазначеного виконавчого провадження, водночас до суду звернувся 15.05.2014, про що свідчить відмітка суду про прийняття на адміністративному позові.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги безпідставність стягнення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавчого збору за невиконання постанови від 25.01.2014 №41695762 про відкриття виконавчого провадження, невідповідність суми виконавчого збору встановленому законодавством розміру, а також безпідставність прийняття оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Водночас, незаконним суд може визнати нормативно-правовий акт, що встановлено частиною восьмою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, в контексті оскарження постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 21.03.2014 .№41695762 про стягнення виконавчого збору суд вважає вимогу позивача в частині визнання незаконною зазначеної постанови тотожною вимозі про визнання вказаної постанови протиправною.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 488,00 грн. (квитанція від 15.05.2014 №7681333-1). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 488,00 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 21.03.2014 про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №41695762, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською Аліною Леонідівною.

Судові витрати в сумі 488,00 грн. (чотириста вісімдесят вісім грн. 00 коп.) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейської служби України).

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.О. Маруліна

Суддя Д.А. Костенко

Суддя Б.В. Санін