Постанова № 40089195, 31.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року 16:29 № 2а-18694/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Компарекс Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі міста Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення №0050021501 від 23.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року №0050021501.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2014 року прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 15.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки, за твердженнями останнього, облік у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року, до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається є помилковим та таким, що не відповідає положенням податкового законодавства.

У судове засідання 15.07.2014 року з'явилися представники сторін.

У вказаному судовому засіданні неналежного відповідача «Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва» замінено на належного - «Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві» (надалі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши наявні у матеріалах справи заперечення проти позову, зазначивши про правомірність прийнятого Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд у судовому засіданні 15.07.2014 року на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка та експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Компарекс Україна», за результатами якої складено акт від 07.11.2011 року №12367/15-1-36273889 (надалі - акт перевірки), яким встановлено завищення ТОВ «Компарекс Україна» (ЄДРПОУ 36273889) від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за II квартал 2011 року (уточнююча декларація № 9010054965 від 04.11.2011 року).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Компарекс Україна» (ЄДРПОУ 36273889) було подано до ДПІ Солом'янського району м. Києва декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року №163176 від 10.05.2011 року, в якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку №169114 від 17.05.2011 року, в рядку 08 якої було відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 3 072 109,00 грн., при цьому, до валових витрат було віднесено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 2 178 149,00 грн. (рядок 04.9 та 05.2 декларації за І квартал 2011 року).

Також, Товариством було подано декларацію за ІІ квартал 2011 року, в р. 06.6 якої позивачем відображено відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду 2 968 169,00 грн.

Відповідач вважає такі дії позивача неправомірними, на тій підставі, що платник податків повинен переносити суму збитків, отриманих лише в І кварталі 2011 року без врахування попередніх звітних періодів.

Із врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що у ТОВ «Компарекс Україна» за підсумками діяльності 2010 року утворилось від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 2 074 209,00 грн., контролюючий орган прийшов до висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, відображеного в декларації з цього податку за ІІ квартал 2011 року в тому самому розмірі - 2 074 209,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в які перевірки, позивачем подано письмові заперечення до акту від 07.11.2011 року №12367/15-1-36273889, за результатами розгляду яких ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом від 17.11.2011 року №34637/10/15-129 повідомлено позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі вищевикладеного ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року №0050021501, яким ТОВ «Компарекс Україна» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 074 209,00 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Так, абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

При цьому, особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Разом з тим, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

З огляду на викладене вище, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом

на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, встановленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Відтак, відсутні підстави вважати, що поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» у розумінні абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

Разом з тим, у зв'язку з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 18.06.2014 року по даній справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення; (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що валові витрати формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Так, на виконаннями вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2014 року представником позивача надано копії первинних документів в якості доказів підтвердження правомірності формування ТОВ «Компарекс Україна» сум від'ємного значення об'єкту оподаткування за перевіряємий період.

Крім того, з урахуванням викладеного та факту проведення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Компарекс Україна», за результатами якої і винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, слід зазначити, що у відповідності до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищенаведене вбачається, що за свою правовою природою камеральна перевірка є перевіркою, яка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В свою чергу, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, є документальною перевіркою, відмінною за своє суттю та підставами проведення від камеральної.

Крім того, суд звертає увагу на те, що обов'язок платника податку внесення змін до податкової звітності передбачений приписами ст. 50 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, згідно яких у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, у зв'язку з проведенням ДПІ у Солом'янському районі м. Києва саме камеральної перевірки позивача, предметом якої не виступало дослідження своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також наданням представником позивача копій первинних документів в якості доказів підтвердження правомірності формування ТОВ «Компарекс Україна» сум від'ємного значення об'єкту оподаткування за перевіряємий період, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 074 209,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а представником відповідача не доведено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 23.11.2011 року №0050021501.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок