Постанова № 40089174, 30.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2014 року 10:57 № 826/8197/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Саніна Б.В., Скочок Т.О. при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної судової адміністрації Українидо Державної виконавчої служби Українипро визнання протиправними дій, скасування постанови,за участю сторін:

представник позивача: Парфенюк В.А.

представник відповідача: Рубель І.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.07.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій постановою ВП №29258110 від 15.04.2014 та скасувати дану постанову.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно виніс постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №29258110 від 15.04.2014, оскільки позивач не мав можливості виконати рішення суду у справі №2а-4326/09/2370, чого відповідач не врахував. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що в діях відповідача відсутні порушення норм законодавства. Зазначив, що оскаржувана постанова прийнята на виконання положень статті 41 Закону України «Про виконавче провадження». Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Черкаським окружним адміністративним судом 26.09.2011 видано виконавчий лист №2а-4326/09/2370 щодо зобов'язання Державної судової адміністрації України профінансувати та виділити Апеляційному суду Черкаської області кошти у розмірі 91 525,10 грн. не донарахованої заробітної плати та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускні ОСОБА_3 за період з 2006 по 2009, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 03.10.2011 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2011 ВП №29258110 з примусового виконання виконавчого листа №2а-4326/09/2370, виданого Черкаським окружним адміністративним судом.

15.04.2014 відповідач виніс постанову ВП №29258110 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 123,96 грн.

Вважаючи протиправною постанову від 15.04.2014 ВП №29258110 та дії відповідача щодо стягнення витрат на підставі даної постанови, Державна судова адміністрація України оскаржила їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом №К-38003-5/1 від 17.10.2011 постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2011 ВП №29258110 відповідач надіслав до виконання на адресу позивача. Факт отримання даної постанови позивач не заперечує.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2011 ВП №29258110 позивачу було встановлено строк для самостійного виконання судового рішення у строк до 7 днів з моменту отримання даної постанови.

Державний виконавець неодноразово направляв на адресу позивача вимоги виконати судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист №2а-4326/09/2370, а саме: від 13.11.2012 №1986/5-6, від 11.02.2013 №475/5-6, від 28.02.2014 №13-0-22-1259/5-475/6, від 12.03.2014 №13-0-22-1259/5-475/6, від 24.03.2014 №13-0-22-1259/5-475/6.

У зазначених вимогах державного виконавця було встановлено строк для повідомлення відповідача про її виконання, Однак, позивач жодного повідомлення про виконання судового рішення у справі №2а-4326/09/2370 відповідачу не надав, про наявність причин неможливості виконання судового рішення не повідомив.

Позивач посилався на лист від 14.04.2014 №10-2054/14, яким надано відповідь на вимогу державного виконавця від 24.03.2014 №475/6 щодо неможливості самостійно виконати постанову Черкаського окружного адміністративного суд від 09.11.2009.

Суд відхиляє зазначені посилання позивача, оскільки докази направлення на адресу відповідача листа від 14.04.2014 №10-2054/14 відсутні, а в матеріалах виконавчого провадження №29258110, копії якого відповідач надав до матеріалів справи, даний лист не міститься.

Крім того, на інші вищезазначені вимоги державного виконавця, позивач відповіді не надавав, що ним не заперечується.

Стосовно посилання позивача на те, що постанову Черкаського окружного адміністративного суд від 09.11.2009 має виконувати Державна казначейська служба України, а не Державна судова адміністрація України, а тому останній не має можливості виконати судове рішення, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач неодноразово звертався до Черкаського окружного адміністративного суду із заявами про зміну та встановлення способу та порядку виконання судового рішення по справі №2а-4326/09/2370, у зв'язку з чим виконавче провадження зупинялось. У заявах відповідач просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення у справі №2а-4326/09/2370 шляхом стягнення з Державної казначейської служби України коштів на користь Апеляційного суду Черкаської області у розмірі 91 525,10 грн. не донарахованої заробітної плати та матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускні ОСОБА_3 за період з 2006 по 2009, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008.

У задоволенні заяв відповідача про зміну та встановлення способу та порядку виконання судового рішення по справі №2а-4326/09/2370 ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду було відмовлено.

Таким чином, обов'язок виконати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2009 покладено саме на позивача.

У зв'язку з невиконанням Державною судовою адміністрацією України судового рішення у справі №2а-4326/09/2370, постановами відповідача від 11.03.2014 та від 14.04.2014 на позивача було накладено штрафи у розмірі 680 грн. та 1360 грн.

15.04.2014 відповідач склав акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, згідно якого загальна сума витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій склала 123,96 грн. (а.с. 121 Т.І).

Згідно зазначеного акту, відповідач виніс постанову від 15.04.2014 ВП №29258110 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 123,96 грн.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Положеннями частини 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Зі складеного відповідачем акту від 15.04.2014 про витрати на проведення виконавчих дій, вбачається, що сума витрат, розрахована у розмірі 123,96 грн. складається з наступних витрат:

- папір А4, кількість аркушів -187* 0,07 грн. = 13,09 грн.;

- використання картриджа, кількість аркушів -187*0,11 грн. = 20,57 грн.;

- обкладинка «Виконавче провадження» -1*2,46 грн. = 2,46 грн.;

- оплата за користування ЄДРВП -12,72 грн.;

- маркувальна машина (рекомендований лист з повідомленням), кількість аркушів -

2*9,96 грн. =19,92 грн.;

- маркувальна машина (простий лист) 23*2,40 грн. = 55,20 грн.

Позивач не висловив зауважень до здійсненого відповідачем розрахунку, однак наполягав на тому, що відповідач не вчиняв дій з примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №29258110, у зв'язку з чим підстави для стягнення витрат на проведення виконавчих дій відсутні.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, оскільки з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідач неодноразово направляв позивачу вимоги, процесуальні постанови, звертався до суду щодо зміни порядку і способу виконання судового рішення, у зв'язку з чим були здійснені витрати, які деталізовано в акті від 15.04.2014 про витрати на проведення виконавчих дій.

Крім того, неможливість виконати рішення суду, на що посилався позивач, не є законодавчо визначеною підставою для звільнення боржника від відшкодування витрат на проведення виконавчих дій, понесених органом державної виконавчої служби.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідач виніс постанову від 15.04.2014 ВП №29258110 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до вимог законодавства та підстави для її скасування відсутні.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, та відповідно позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Державної судової адміністрації України відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1900,08 грн. (одна тисяча дев'ятсот гривень 08 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок

Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2014.