Постанова № 40088844, 25.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2014 року № 826/5853/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Нова Технологія»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Нова Технологія» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.11.2013р. №0000912204, яким Приватному підприємству ПП «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 37567960) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі (з урахуванням штрафних санкцій) 386 209,00 грн. та №0000922204, яким Приватному підприємству ПП «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 37567960) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі (з урахуванням штрафних санкцій) 405 517,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем невірно застосовано норми законодавства, що призвело до складення протиправного повідомлення-рішення. Зокрема, позивач вказує на наявність всіх документів для формування податкового кредиту та витрат виробництва.

Представником відповідача позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 04.10.13 № 677, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, а також іншими законами України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Нова-Технологія» (код ЄДРПОУ 37567960) з питань взаємовідносин з ПП «Вель» (код за ЄДРПОУ 37701992) за період липень 2012р., серпень 2012р., лютий 2012р. та з ПП «Фірма стоік» (код за ЄДРПОУ 338104511) за липень 2012р.

За результатами перевірки складено Акт від 18.10.2013 №991/26-53-22-04-21-37567960 «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки ПП «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 37567960) з питань достовірності, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам за період липень 2012 р., серпень 2012р., лютий 2012р. з ПП «ВЕЛЬ» та за липень 2012 року з ПП «ФІРМА СТОЇК» (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено встановлено порушення п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 п.201.7 ст.201 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 257 473,00 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139. Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 270 345,00

На підставі акту від 18.10.2013 року №991/26-53-22-04-21-37567960, Відповідачем 11.11.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000922204, яким донараховано суму грошового зобов'язання на загальну суму 405 517,00 грн. (за основним платежем 270 345,00 грн. та штрафні санкції 135 172,00 грн.) та №0000912204, яким донараховано суму грошового зобов'язання на загальну суму 386 209,00 грн. (за основним платежем 257 473,00 грн. та штрафні санкції 128 736,00 грн.)

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами.

Перевіркою встановлено, що ПП «Вель» реалізовано позивачу будівельні матеріали на суму 694639,70грн. В акті перевірки зазначені номера та дати податкових накладних, видаткових накладних та платіжних доручень, якими здійснено оплату.

В акті перевірки зазначено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів м. Києва отримано податкову інформацію від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м.Києва, а саме Акт від 31.05.2013 №1917/22.10 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вель» (код за ЄДРПОУ 37701992) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року. У вищевказаному акті зазначено, що ПП «Вель» не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Судом встановлено, що висновки про відсутність фактичності та реальності господарських операцій між ПП «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» та його постачальником ПП «ВЕЛЬ» податковим органом зроблено виключно на підставі отриманого від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акту №1917/22.10 від 31.05.2012р.

Суд не погоджується з такими посиланнями відповідача з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять жодних висновків експертних установ стосовно первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем. Також матеріали справи не містять вироків посадовим особам контрагента позивача, припинення державної реєстрації підприємства чи донарахування йому податкових зобов’язань.

Стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. ( абзац 2 підпункту 1 пункту 1 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, зазначеною нормою передбачено безумовне включення до витрат операційної діяльності собівартості наданих послуг.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання їх у власній господарській діяльності.

Матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання – передачі робіт, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, фіктивним правочином.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на визначення податкових зобов’язань контрагентам позивача, винесення вироків посадовим особам підприємств щодо ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагента позивача на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, дане товариство було зареєстровано платникам податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечить приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірності прийнятих рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.11.2013р. №0000912204 та №0000922204.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян