Ухвала суду № 40088768, 11.08.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11.08.2014 р. справа № 814/1852/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

представника третьої особи: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДоманівської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Леніна, 46, с. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401

третя особаОСОБА_2, АДРЕСА_2

провизнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 03.10.11 р. серії ЯК № 256951В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Доманівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просить суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 25951 (далі - державний акт), виданий 3 жовтня 2011 р. третій особі.

Позивач оскаржує законність видачі відповідачем державного акту, який посвідчує право власності третьої особи на земельну ділянку. Як слідує з матеріалів адміністративної справи, підставою для видачі державного акта третій особі послугувало рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2011 р., яким за третьою особою визнано право власності в порядку спадкування на земельну ділянку.

Як визначено ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До 1 січня 2013 р. - часу набрання чинності Законом України "Про державний земельний кадастр", державний акт мав статус правопосвідчувального документа, який підтверджував проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку і набуття особою права власності.

Отже, отримання третьою особою державного акту підтверджує наявність у неї права власності на нерухоме майно, а його скасування матиме юридичним наслідком позбавлення третьої особи права власності.

В той же час, право власності за своєю юридичною природою є правом цивільним, його виникнення та припинення відбувається в межах цивільних правовідносин.

Заявляючи свої вимоги, позивач виходить з того, що саме він повинен успадкувати земельну ділянку і наявність у третьої особи державного акту перешкоджає йому в оформлені свого права. Разом із тим, в межах адміністративного судочинства, суд не може оцінити наявність за позивачем, або за третьою особою права на спадщину - оцінка цього лежить за межами його компетенції.

Рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2013 р. також не може бути розцінено адміністративним судом, як підтвердження визнання за позивачем права на земельну ділянку - навпаки, апеляційний суд фактично вказав на те, що як позивач, так і третя особа мають право на спадщину, але визначити обсяг прав кожної них, тобто вирішити питання про розподіл спадщини, в межах розгляду апеляційної скарги неможливо.

Стаття 2442 ч. 1 КАС України закріплює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

1 жовтня 2013 р. Верховний Суд України у своїй постанови у справі № 21-365а13, зокрема зазначив: «Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України.».

Відповідно до ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 15 ч. 1 п. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Виконуючи обов'язок, покладений на суд ст. 157 ч. 2 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що його право на отримання спадщини у вигляді земельної ділянки, підлягає захисту цивільним судом, з урахуванням правил територіальної підсудності, передбачених розділом III главою 1 ЦПК України.

Як передбачено ст. 7 ч. 1 п. 5 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Позивач сплатив судовий збір в сумі 73,08 грн., і, на підставі вищенаведеної норми, він підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 157 ч. 1 п. 1 КАС України, ст. 7 ч. 1 п. 5 Закону України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В:

1) Закрити провадження в адміністративній справі.

2) Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз