Ухвала суду № 40087409, 06.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 р.Справа № 638/14176/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Глушач Л.О.

представника відповідача Максимчук М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2014р. по справі № 638/14176/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, компенсувати шкоду,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та Головного управління Пенсійного фонду України (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

1. Визнати незаконною:

- відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова прийняти заяву на призначення пенсії за віком у перший день звернення 12 липня 2011 року і призначити пенсію за віком;

- бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та виправдання протиправних дій УПФУ при розгляді заяв на призначення пенсії за віком;

- застосування до заяв законів, що втратили юридичну силу.

2. Зобов'язати Управління Пенсіонного фонду України в Київському районі м. Харкова:

- призначити пенсію за віком з березня 2013 року у розмірі 2969,49 грн;

Провести нарахування та виплату коштів, не отриманих з вини УПФУ з березня 2013 року по березень 2014 року у розмірі 38603,37 грн;

- компенсувати моральну шкоду та шкоду завдану здоров'ю у розмірі 9900 грн

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та компенсувати моральну та матеріальну шкоду задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова відновити право на виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 09.03.2013 року та виплатити суму відповідних нарахувань за цей період.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова відновити право на виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 09.03.2013 року та виплатити суму відповідних нарахувань за цей період, в іншій частині постанову залишити без змін.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 року. та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.01.1999 року позивачу ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком. Яку він отримував до виїзду на постійне місце проживання за кордон до держави Ізраїль та з жовтня 2002 року виплата пенсії була призупинена.

12.07.2011 року позивач звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про призначення йому пенсії, однак відповіддю від 03.10.2011 року йому було відмовлено у такому призначенні, оскільки постійним місцем його проживання є Ізраїль.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, позивач проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України не допускає обмеження права на соціальний захист за ознакою місця проживання громадянина України.

У відповідності з ч.3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

За таких обставин, кожен громадянин України , включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» виплата пенсій за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, за весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором країни, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду від 07.10.2009 року у справі № 1- 32/2009 (25-рп/2009) за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнані неконституційними.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07 жовтня 2009 року положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність та саме з цієї дати громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, мають право на отримання пенсії в Україні, окрім пенсіонерів - громадян України, які виїхали на постійне місце проживання до держав, з якими Україною укладені відповідні міжнародні договори.

З аналізу наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку з наявністю рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009р. по справі № 1-32/2009 (25- рп/2009), яким було визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1, 49 та другого речення ст. 51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що в свою чергу є підставою для відновлення виплати пенсії з дня припинення здійснення пенсійних виплат, відповідачем неправомірно було відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1

На даний час порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі по тексту - Порядок).

В ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до пункту 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Таким чином, поновлення виплати пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність дій відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії.

Колегія суддів, вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, що пенсія йому повинна бути призначена, а не відновлена, оскільки пенсія за віком позивачу вже була призначення 03.01.1999 року, а з 2002 року зупинена виплата пенсії, у зв'язку з виїздом за межі України, при цьому діючим законодавство не передбачена можливість повторного призначення пенсії.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2014р. по справі № 638/14176/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М.Судді Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.08.2014 р.