Рішення № 40086876, 28.07.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.2014 Справа № 907/546/14

За позовом приватного акціонерного товариства „Будавтодор", с. Баранинці Ужгородського району

ДО Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби у місті Ужгород, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 410442,34грн., в тому числі 364736,12грн. заборгованості по оплаті за виконані підрядні роботи за договором підряду №13-03/170703 від 17.05.2013р., 39066,41грн. інфляційних втрат та 6639,81грн. три відсотки річних

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про їх збільшення)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - адвокат, представник за договором про надання

правової допомоги від 19.05.2014р.

від відповідача - Зінич А.Б. - представник за довіреністю №24-12/42 від 15.01.2014р.

від третьої особи - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство „Будавтодор", с. Баранинці Ужгородського району звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород про стягнення суми 287545,55грн., в тому числі 264736,12грн. заборгованості по оплаті за виконані підрядні роботи за договором підряду №13-03/170703 від 17.05.2013р., 18305,49грн. інфляційних втрат та 4503,94грн. три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2014р. порушено провадження у справі №907/546/14 та призначено справу до розгляду на 17.06.2014р.

Ухвалою суду від 17.06.2014р. розгляд справи було відкладено на 27.06.2014р. та за клопотанням відповідача у відповідності до вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України судом залучено до участі у розгляді справи як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби у місті Ужгород, м. Ужгород з підстав, зазначених в ній.

На день судового засідання від позивача надійшла суду заява, подана в порядку вимог ст. 22 ГПК України, про збільшення суми заявлених позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму 410442,34грн., в тому числі 364736,12грн. заборгованості по оплаті за виконані підрядні роботи за договором підряду №13-03/170703 від 17.05.2013р., 39066,41грн. інфляційних втрат та 6639,81грн. три відсотки річних. Дана заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Окрім того, в засіданні суду 27.06.2014р. судом, за письмовою згодою сторін у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.07.2014р.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Також просить суд задовольнити подане ним клопотання про покладення на відповідача додаткових витрат на надання юридичної допомоги позивачу в розмірі 7000грн. У підтвердження таких витрат подав суду відповідні докази.

В обгрунтування своєї правової позиції з приводу спору вказує на те, що позивач фактично виконав роботи на загальну суму 1478620,10грн., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт, а відповідач їх частково оплатив, що підтверджується банківськими виписками. Відтак, стверджує, що Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав, оплату за фактично виконані роботи згідно Актів виконаних робіт здійснив не повністю, сплативши позивачу тільки суму 11113883,98грн., чим порушив умови пунктів 1.1, 1.2, 5.2, 5.3, 6.2.2 договору, ст. 193 ГК України, ст. 526, 530, 837, 854 ЦК України. Таким чином, станом на 15 травня 2014 року основна заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно Актів виконаних робіт склала суму 364736,12грн. З урахуванням неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором просить стягнути також суму інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми станом на 26 червня 2014 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму 7000грн. судових витрат, понесених за надання правової допомоги. Також, зазначає, що 19 травня 2014р. між Позивачем та Адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги про стягнення заборгованості згідно Договору підряду №13-03/170703 від 17 травня 2013 року. У відповідності до п. 5.2 договору про надання правової допомоги оплата послуг з надання правової допомоги обчислюється у фіксованій сумі 7000грн. Згідно із виставленим Адвокатом ОСОБА_2 рахунком без номеру від 16 червня 2014 р. вартість адвокатських послуг з підготовки необхідних документів та представництва інтересів ПрАТ «Будавтодор» в Господарському суді Закарпатської області за позовом до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості за Договором підряду № 13-03/170703 від 17 травня 2013 року згідно з Договором про надання правової допомоги від 19 травня 2014р. становить 7000грн. (без ПДВ).

Відповідач у поданому суду письмовому поясненні просить суд врахувати те, що Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, частково визнає позов в частині основної суми боргу, а саме 364736,12 грн. Відповідно до п.6.1.7. договору підряду від 17.05.2013 року №13-03/170703 Замовник (Департамент міського господарства) не несе майнової відповідальності перед підрядником (ПрАТ «Будавтодор) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у разі затримки фінансування з місцевого бюджету або коригування відповідних програм місцевого або державного бюджетів, та зобов'язується оплатити виконані роботи (етапи робіт) протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання відповідного фінансування. Отже, департамент міського господарства заперечує щодо позовних вимог ПрАТ «Будавтодор» в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 18 305,45 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 4 503,94 грн.

Третя особа письмового пояснення по суті заявлених позовних вимог суду не подала, свого представника в судове засідання не направила, хоча була належним чином повідомлена про дату судового засідання. Натомість, Управлінням державної казначейської служби у місті Ужгород, м. Ужгород подано суду клопотання з проханням розгляд справи відкласти у зв'язку з неможливістю направлення відповідного та повноважного представника в судове засідання без зазначення причин невиконання вимог суду в частині подання відповідної письмово викладеної позиції з приводу спору.

Розглянувши подане третьою особою клопотання про відкладення розгляду справи суд констатує наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, доказове наповнення матеріалів справи та численні письмові пояснення учасників судового процесу, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу третьої особи на те, що нею не наведено обставин, які перешкоджали їй надати відповідні письмові пояснення у дане судове засідання, у зв'язку з чим в сукупності такі дії можуть розцінюватись як зловживання процесуальними правами з метою затягнути розгляд спору.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Так, між сторонами, а саме Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (далі відповідач або замовник) та Приватним акціонерним товариство «Будавтодор» (далі позивач або підрядник) було укладено Договір підряду № 13-03/170703 від 17 травня 2013 року (далі договір), згідно з яким позивач зобов'язався виконати роботи з поточного ремонту вулиць м.Ужгорода, а відповідач прийняти та оплатити роботи (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до умов договору Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу за виконані роботи 1 717 305,50 грн.

У відповідності із положеннями Розділу 5 договору «Порядок платежів та розрахунків» договором встановлено авансування договірної вартості робіт та щомісячна оплата поточних виконаних робіт. Пунктом 4.1 договору встановлено, що датою закінчення робіт підрядника за договором є дата підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт. Відповідно до пунктів 5.2 та 5.3 договору розрахунки за фактично виконані роботи проводяться щомісяця згідно підписаних актів виконаних робіт (форма КБ-2а) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а платежі за фактично виконані роботи замовник проводить протягом 10 днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Позивач фактично виконав роботи на загальну суму 1 478 620, 10грн., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт, а відповідач їх частково оплатив, що підтверджується банківськими виписками, зокрема: за травень 2013 року - на суму 219 432,65 грн. (оплачено повністю); за липень 2013 року - на суму 280 000,00 грн. (оплачено повністю); за липень 2013 року - на суму 241 107, 31 грн. (оплачено повністю); за серпень 2013 року - на суму 285 344, 02 грн. (оплачено повністю); за вересень 2013 року - на суму 109 674, 82 грн. (оплачено частково у розмірі 88 000,00 грн.); за жовтень 2013 року - на суму 51 788, 35 грн. (неоплачено); за жовтень 2013 року - на суму 181 514, 33 грн. (неоплачено); за жовтень 2013 року - на суму 64 003, 10 грн. (неоплачено); за грудень 2013 року - на суму 45 755, 11 грн. (неоплачено).

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав, оплату за фактично виконані роботи згідно Актів виконаних робіт здійснив не повністю, сплативши позивачу суму 1113883,98грн. Зокрема, неоплаченими залишаються виконані роботи згідно актів виконаних робіт: за вересень 2013 року - 88 000 грн.; за жовтень 2013 року - 51 788, 35 грн.; за жовтень 2013 року - 181 514, 33 грн.; за жовтень 2013 року - 64 003, 51 грн.; за грудень 2013 року - 45 755, 11 грн.

Таким чином, станом на 15 травня 2014 року основна заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно Актів виконаних робіт склала суму 364 736,12 грн., яку просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Також просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та три відсотки річних від простроченої суми у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за період з жовтня 2013р. по травень 2014р. за кожним актом виконаних робіт відповідно.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої зави, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актами приймання виконаних робіт та беручи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 364736,12 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 39066,41 грн. інфляційних втрат та 6639,81 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому, судом береться до уваги п.1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, в якому Вищий господарський суд України зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 06 жовтня 2013 року по 26 червня 2014р.

Враховуючи те, що розрахунок трьох процентів річних і інфляційних втрат є арифметично вірним, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 39066,41грн. та трьох процентів річних в розмірі 6639,81грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 7000грн., позивач надав Договір від 19.05.2014, укладений з адвокатом ОСОБА_2, акт виконаних робіт від 26.06.2014, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 11.11.2011, платіжне доручення №325 від 16.06.2014р. на суму 7000 грн.

Враховуючи що в матеріалах справи достатньо доказів про понесені позивачем витрати на адвокатські послуги та з огляду на норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) на користь приватного акціонерного товариства „Будавтодор" (89425, с. Баранинці, вул. Об'їзна, 11 А, Ужгородського району, код ЄДРПОУ 25434969) суму 410442,34грн., в тому числі 364736,12грн. заборгованості по оплаті за виконані підрядні роботи за договором підряду №13-03/170703 від 17.05.2013р., 39066,41грн. інфляційних втрат та 6639,81грн. три відсотки річних, суму 7000грн. витрат на правову допомогу та 8208,85грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.08.2014 р.

Суддя О.Ф. Ремецькі