Рішення № 40086083, 05.08.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8697/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2014 року Бердянський міськрайонний суд

У складі: головуючого - судді Троценко Т. А.

При секретарі: Корнієнко М. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні,

- за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та вселення ,

Встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, де вказали, що з 11. 10. 1989 р. по 28. 05. 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_2.

Позивачам та відповідачу на праві власності належить 1/20 частка домоволодіння ( по 1/80 частці кожному) у домоволодінні АДРЕСА_2, що складає квартиру № 1.

У квартирі постійно проживають вони, позивачі, а відповідач після розірвання шлюбу добровільно виїхав з жилого приміщення і разом з ними не проживає.

Належна відповідачу 1/4 частка у квартирі є незначною, виділена бути не може, тому вони просять припинити право власності ОСОБА_4 на 1/80 частку домоволодіння або 1/4 частку у квартирі № 1 з виплатою йому компенсації її ринкової вартості, і визнати за кожним із позивачів право власності на 1/240 частку в порядку сплати компенсації колишньому власнику.

В судовому засіданні представник позивачів за договором і свідоцтвом адвокат ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги і просить задовольнити, пояснивши при цьому що грошова компенсація ніякої істотної шкоди відповідачу не завдасть, оскільки він є приватним підприємцем і взмозі знайти собі інше житло.

Позивачка ОСОБА_2 суду пояснила, що батько у 2012 році побив матір, тому вона не хоче жити разом з ним в одній квартирі.

Позивач ОСОБА_3 підтримав свій позов і пояснив, що усе життя, що його мати проживала з відповідачем, вони сварилися, тому хай шукає собі інше житло.

Відповідач ОСОБА_4 з представником за договором і ордером адвокатом ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що частка у квартирі - це єдине житло, що він має, тут він прожив багато років, зареєстрований і іншого місця помешкання не має, тому позбавлення його права власності завдасть йому значної шкоди. На ті гроші, що йому пропонують у якості компенсації за його частку, він не зможе придбати собі нічого.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, де вказав, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1, остання у 2012 році забрала у нього ключі від квартири, встановила нові металеві двері, від яких нових ключем не дає, і не пускає його у квартиру не дивлячись на його неодноразові прохання впустити у житло. Просить зобов»язати відповідачів не чинити йому перешкод у користування квартирою, де він має таку ж 1/4 частку, як і кожний із членів його сім»ї, вселити його, тим більше, що в даний час ОСОБА_1 мешкає у м. Москві, ОСОБА_2 проживає разом з нею, ОСОБА_3 живе в м. Маріуполі, і квартира залишається пустою, а він вимушений шукати собі зйомне житло.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 з представником адвокатом ОСОБА_5 в судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 16. 07. 2014 року зустрічний позов не визнали і пояснили, що ОСОБА_4 не звертався до них з вимогою надати ключі від квартири, інакше вони не стали б йому перешкоджати, і на цих підставах вважають позов недоведеним.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він неодноразово був свідком того, як ОСОБА_1 відмовлялась пускати ОСОБА_4 у квартиру і сказала - живи де хочеш.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 з таких підстав.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло від 03. 09. 2001 року, виданого управлінням житлового господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради згідно з розпорядженням від 03. 09. 2001 року 1/20 частина житлового будинку АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках кожному на праві власності.

Згідно копії технічного паспорту на квартиру вказана частка житлового будинку складає квартиру № 1, і у квартирі кожен із її власників має по 1/80 частці.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 28. 05. 2012 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розірвано, і сторони не заперечують проти того факту, що з цього часу ОСОБА_4 в квартирі не мешкає.

Посилаючись на неможливість виділення 1/80 частки, що належить ОСОБА_4 в натурі, а також встановлення порядку користування квартирою у відповідності до часток сторін у праві власності, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять припинити право його власності на цю частку з виплатою грошової компенсації її ринкової вартості в розмірі 27 000 грн., що підтверджено висновком судової будівельно - технічної експертизи від 17. 04. 2014 року № 180/30, а також визнати за ними, за кожним право власності на 1/240 частку в порядку грошової компенсації.

Стаття 365 ЦК України передбачає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачі внесли на депозитний рахунок суду суму грошової компенсації вартості частки ОСОБА_4 у нерухомому майні в розмірі 27 000 грн.

Відповідач відмовляється від отримання грошової компенсації внаслідок того, що таким чином йому буде завдана значна шкода.

Відмовляючи позивачам у позові суд зважає на той факт, що ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі з 1990 року, про що свідчить копія його паспорту, і постійно в ній мешкав до 2012 року, до часу розірвання шлюбу з ОСОБА_1. Інших даних про наявність в нього на праві власності або на праві користування іншого житла позивачі не надали, а тому не можна вважати, що позбавлення його права власності не завдасть йому ніякої шкоди на тій підставі, що він є приватним підприємцем і має дохід. Насправді він бажає жити у цій квартирі, іншого помешкання не має, а тому не можна приймати до уваги тільки той факт, що його частка виділенню у натурі не підлягає у зв'язку з технічною неможливістю. За таких підстав позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоджають користуванню ОСОБА_4 спірною квартирою, встановили нові двері, ключі не дають, на прохання пустити у житло відмовляють, даний факт підтверджено у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7, у судовому засіданні ОСОБА_1 пообіцяла надати ОСОБА_4 ключі, але в подальшому відмовила.

З листа ОСОБА_4 судді Бердянського міськрайонного суду від 02. 07. 2013 року вбачається, що він ще у 2013 році звертався до суду з позовом про вселення, і за його заявою його позов було залишено без розгляду на тій підставі, що відповідачка обіцяла впустити його в будинок.

Таким чином, судом безперечно встановлено, що відповідачі вчиняють перешкоди ОСОБА_4 у користуванні його часткою у квартирі, і його право на користування своєю власністю підлягає захисту, зокрема, шляхом зобов'язання відповідачів надати йому ключі від вхідних дверей і вселення його у квартиру.

Частини 1,3 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власниками забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У даному випадку суд не вбачає підстав для позбавлення ОСОБА_4 права власності на частку у квартирі, а тому він в усякому разі підлягає вселенню в квартиру, де він має на праві власності 1/4 частку.

Керуючись ст. ст. 319,321, 365, 391 ЦК України, ст. ст. 210,60, 212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Повернути ОСОБА_1 27 000 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА у Запорізькій області р/р 26316700 ГУ ДКСУ у Запорізькій області.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Вселити ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов»язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 і віддати ключі від вхідних дверей.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Суддя: Т. А. Троценко