Постанова № 40085351, 27.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року 810/2655/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" (надалі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0006632201/2517.

Ухвалами суду від 02.06.2014 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18.06.2014 року.

18 червня 2014 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.06.2014.

27 червня 2014 року, в судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до направлення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.11.2013 року № 126 з 01.12013 по 09.11.2013 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перша Ресурсна Компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПрАТ СК «Дніпроінмед» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року та було складено акт перевірки від 18.11.2013 року № 1897/10-02-22-01/36211073/54.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в результаті проведення безтоварних операціях з ПрАТ СК ,. Дніпроінмед" на суму 395377 грн.,

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою заниження позивачу сум податкових зобов'язань з податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю ПрАТ СК «Дніпроінмед»

Відповідач в обґрунтування встановлених порушень посилається на висновки Акту перевірки акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.03.13. №489/222/21870998 від 09.08.13.

На підставі вказаного Акту перевірки за результатами аналізу документів ПрАТ СК "Дніпроінмед", які надані ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області (порушення по операціям з цінними паперами) зроблено висновок, що підприємством, в порушення ст.31 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування», сформовано «технічні» страхові резерви, що не дають змогу реально забезпечувати існуючі страхові ризики.

У зв'язку із наведеним податковий орган дійшов висновку, що ПрАТ «СК «Дніпроінмед» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі Акта перевірки від 18.11.2013 року № 1897/10-02-22-01/36211073/54.

відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 року №0006632201/2517 за платежем податок на прибуток на суму 395377, 00 грн. та фінансових санкцій на суму 98844, 00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме: копію Акту перевірки; рішення про результати розгляду скарги; лист міністерства фінансів; генеральні договори; акти виконаних робіт.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «Перша Ресурсна компанія» не укладала договори страхування товару з ПрАТ СК «Дніпроінмед».

Позивач укладав договори з ПрАТ СК «Дніпроінмед», предметом яких було страхування майнових інтересів, що пов'язані з збитками ТОВ «Перша ресурсна компанія»

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність зазначеної господарської операції між позивачем та його контрагентом, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з п.п 139.1.9. п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір укладений позивачем з контрагентом - ПрАТ СК «Дніпроімед» -за результатами господарських операцій по якому позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає таким, що укладено без мети настання реальних наслідків, тобто нікчемними.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з податку на прибуток.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про недійсність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншим податковим органам, в яких досліджувались господарські взаємовідносини цього контрагента, а також контрагента позивача з іншими постачальниками.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору укладеного позивачем з ПрАТ СК «Дніпроімед», оскільки виконання вказаного договору, право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Відповідачем були надані суду заперечення, які містяться в матеріалах справи, однак жодних доказів спростування позовних вимог не зазначено. Відтак, припущення та цитування законодавства, - унеможливлює суд прийняти рішення на користь податкового органу. Також, відповідачем були надані документи, а саме : направлення на перевірку; наказу щодо продовження терміну проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Перша ресурсна компанія»; листи про надання інформації та її документального підтвердження; податкове повідомлення-рішення; розрахунок штрафних санкцій. Однак, вивчивши надані документи, суд дійшов висновку, що доказової бази з боку відповідача замало, а відтак позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі первинні документи для здійснення податковим органом перевірки дійсності вчинення правочину ТОВ «Перша Ресурсна Компінія» з ПрАТ СК «Дніпроінмед».

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0006632201/2517 - є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 487, 20 грн. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 38, 69, 70, 71, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0006632201/2517 прийняте Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Перша Ресурсна Компінія» судовий збір у розмірі 487(чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. (код ЄДРПОУ 36211073) відповідно до платіжного доручення від 17.04.2014 № 65.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.