Рішення № 40084877, 08.08.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/477/14-ц

Провадження № 2/344/1636/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача Гребенюка Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 1349, третя особа - Івано_Франківська КЕЧ району, про визнання незаконним рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до військової частини А1349, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Івано-Франківської КЕЧ району про визнання рішення житлової комісії військової частини А1349, протокол №05 від 13.05.2011 таким, що не відповідає вимогам закону, скасування рішення житлової комісії частини А1349, протокол №05 від 13.05.2011 про зняття з квартирного обліку, поновлення ОСОБА_4 на квартирному обліку в списках загальної черги з 02.02.2009; зарахування на квартирний облік в іншій частині; стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди та 1376,40 грн. витрат на правову допомогу.

В подальшому вимогу про зарахування на квартирний облік у Коломийському гарнізоні в військовій частині А1267, залишено без розгляду.

Позовні вимоги мотивував тим, що з січня 2000 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині А1349. У лютому 2008 року на підставі поданого в 2008 році пакету документів житловою комісією військової частини А1349 поставлений на квартирний облік. Рішенням житлової комісії військової частини А1349 №05 від 13.05.2011р. знятий з квартирного обліку через відсутність 3-річної реєстрації в м.Івано-Франківську при зарахуванні на облік. Як наслідок, при переведенні для подальшої служби у військову частину А1267 м.Коломия його зараховано на квартирний облік з серпня 2013р., без врахування перебування на квартирному обліку з 02.02.2009р. у військовій частині А1349. Внаслідок таких неправомірних дій житлової комісії військової частини А1349 йому завдано моральної шкоди, понесено витрати на правову допомогу та сплату судового збору.

Представник відповідача позову не визнав та подав письмове заперечення на позовну заяву. Зазначив про порушення порядку постановки ОСОБА_4 на квартирний облік, оскільки на 02.02.2009р. позивач не мав права прийняття на квартирний облік, так як проживав у м.Івано-Франківську менше 3 років, що суперечить п.15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР та постанові виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів №2 від 07.01.1985 року. Також вказане рішення житлової комісії військової частини від 02.02.2009р. про взяття на квартирний облік позивача усупереч ст.39 ЖК УРСР не затверджено виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. У зв'язку з безпідставною постановкою позивачу відмовлено у затвердженні рішення про постановку на квартирний облік. На підставі п.3.12 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень позивача знято з квартирного обліку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, заперечила проти задоволення позову з мотивів, вказаних відповідачем.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходяи з наступного.

Між ОСОБА_4 та військовою частиною А1349 виник спір, пов'язаний з набуттям права на житло.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Суд роз'яснював сторонам їх права та обов'язки, а також наслідки їх невиконання і постановляє судове рішення на підставі тих доказів, що були надані сторонами.

Відповідно до п.2 витягу з протоколу №3 засідання житлової комісії військової частини А1349 від 02.02.2009р. старшого солдата служби за контрактом ОСОБА_4 складом сім'ї 2 особи зараховано на загальну чергу квартирного обліку при військовій частині А1349 з 02.02.2009 року. (а.с.5).

Як вбачається з п.5.2. витягу з протоколу №5 засідання житлової комісії військової частини А1349 від 13.05.2011р., вирішено зняти з квартирного обліку при військовій частині А1349 старшого солдата служби за контрактом ОСОБА_4, складом сім'ї 3 особи, який перебував на квартирному обліку при військовій частині А1349 на загальній черзі з 02.02.2009р. у зв'язку з відсутністю 3-річної реєстрації, згідно Постанови виконавчого комітету обласної ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок №2 від 07.01.1985 п.3, яким встановлено термін постійного проживання осіб в даному населеному пункті для прийняття на квартирний облік не менше 3 років (а.с.6).

Згідно копії паспорта ОСОБА_4 НОМЕР_2 виданого 16.07.1996р., місце проживання останнього було зареєстровано з 17.12.1996р. у АДРЕСА_2, з 24.12.2008р. - у АДРЕСА_3, з 20.09.2011р. зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с.7).

З копії військового квитка ОСОБА_4 НОМЕР_3 вбачається, що останній перебуває на військовій службі за контрактом з 24.01.2000р., у військовій частині А1349 служив з 01.08.2002р. до 19.08.2011 року. (а.с.8). Житлом за рахунок Міністерства оборони України з 24.01.2000р. до 19.08.2011р. не забезпечувався. (а.с.9).

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку та відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.39 Житлового кодексу УРСР, громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на квартирний облік за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. У прийнятому рішенні комісії, які розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім'ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання жилих приміщень (загальна черга, в першу чергу), а при відмові у взятті на облік - підстава відмови.

Відповідно до п.3.2 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України №577 від 06.10.2006, що діяла на час перебування ОСОБА_4 на квартирному обліку, облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах, гарнізонах та квартирно-експлуатаційних органах.

Відповідно до п.15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 (далі - Правила обліку), на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків). Працівники, зв'язані за родом занять з постійним пересуванням, беруться на квартирний облік у тому населеному пункті, в якому вони прописані в установленому порядку.

Пунктом 8 даних Правил зазначено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР, цими Правилами та іншими актами Ради Міністрів УРСР, громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання.

Пунктом 13 даних Правил чітко визначено в яких випадках беруться громадяни на квартирний облік, в т.ч. які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду, а також більше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах) приватної власності.

Як вбачається з довідки, ОСОБА_4 був наймачем іншого житла (а.с.9), а тому ця обставина при взятті на квартирний облік також мала б врахуватися при прийнятті рішення.

Постановою виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок №2 від 07.01.1985 року (п.3) установлено тривалість часу постійного проживання громадян в містах і населених пунктах області для прийняття на квартирний облік не менше 3 років (а.с.30).

Таким чином, згідно п.15 Правил обліку передбачено прийняття на квартирний облік громадян, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Згідно прийнятої на виконання Правил обліку постанови від 07.01.1985 передбачено як обов'язкову умову прийняття громадян на квартирний облік їх постійне проживання у відповідному населеному пункті області не менше 3 років.

Станом на час винесення рішення житлової комісії про постановку ОСОБА_4 на квартирний облік 02.02.2009р. останній постійно проживав у м.Івано-Франківську, що не заперечується відповідачем, та був зареєстрований (прописаний) з 24.12.2008 у АДРЕСА_3.

При цьому, як вбачається з ч.6 ст.29 ЦК України діючого з 01.01.2004р., фізична особа може мати кілька місць проживання.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2002, № 11-рп/2002 у справі за поданням МОУ щодо офіційного тлумачення ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (справа про фінансування житла для військовослужбовців) зазначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях (частина п'ята статті 17 Конституції України). Житлові відносини в Україні, порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок отримання жилого приміщення регулюються Житловим кодексом Української РСР та іншими актами житлового законодавства України (статті 3, 31, 38 Житлового кодексу Української РСР). Відповідно до частини другої статті 36, статей 37, 39 зазначеного Кодексу громадян, які потребують поліпшення житлових умов, може бути взято на облік і не за місцем їх проживання. За Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII зі змінами військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою, до одержання постійного жилого приміщення їм надаються службові жилі приміщення (пункт 1 статті 12). Згідно з Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 3 лютого 1995 року N 20, всі питання, пов'язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби (пункт 35); військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування - військових комісаріатах) і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом на позачергове одержання житла (пункт 37).

Отже, чинне законодавство України про порядок забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України не вимагає перебування їх на квартирному обліку за місцем проживання. Таким чином, виходячи з граматичного, логічного, історичного, цільового та системного тлумачень абзацу першого пункту 22.3 статті 22 Закону та інших нормативно-правових актів про соціально-правовий захист військовослужбовців щодо забезпечення їх житлом Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення цього абзацу "які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання" стосується тільки "військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів".

Враховуючи такий висновок КСУ, законодавство щодо військовослужбовців не вимагає перебування їх на квартирному обліку за місцем проживання, а тому підстав для скасування рішення житлової комісії про взяття на квартирний облік, відповідач не мав.

Що стосується доводів відповідача про те, що рішення житлової комісії військової частини А1349 від 02.02.2009 щодо постановки на квартирний облік ОСОБА_4 не затверджено виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, а тому фактично не вступило в силу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.22 Правил обліку, громадяни вважаються взятими на квартирний облік за місцем роботи - з дня винесення спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету, затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради.

З наданої відповідачем копії листа №11//83 від 27.04.2011 Івано-Франківської КЕЧ військовій частині А1349 та голові житлової комісії військової частини А1349 вбачається, що Івано-Франківською КЕЧ згідно ст.39 ЖК України направлено квартирні облікові справи на громадську житлову комісію для затвердження постановки на квартирний облік. Серед інших, військовослужбовцю ОСОБА_4 відмовлено у затвердженні постановки на квартирний облік у зв'язку з відсутністю 3-річної реєстрації. (а.с.29).

Те, що житлова комісія в\ч А 1349 надала оригінали облікових справ військовослужбовців та направила їх на комісію виконкому для затвердження списків, підтверджено наданими суду доказами, однак виконавчий комітет не розглядав на засіданні питання щодо постановки на квартирний облік ОСОБА_4 (а.с.57), при чому не вказавши підстав не винесення на засідання таких питань, та причин відмови з обґрунтуванням такої.

Крім того, вказаний лист Івано-Франківської КЕЧ про скерування квартирних облікових справ датовано 27.04.2011р., тобто за спливом 2 років 2 місяців з часу прийняття житловою комісією рішення про постановку позивача на квартирний облік.

Житловий кодекс Української РСР встановлює гарантію для осіб, що перебувають на обліку, потребуючих поліпшення житлових умов про неможливість зняття їх з обліку до моменту одержання ними жилого приміщення. Перелік випадків зняття громадян з квартирного обліку є вичерпним та обмежується правилами норми ч. 2 ст. 40 ЖК УРСР.

Так, за ст.40 ЖК УРСР, громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення та знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1)поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення, 1-1)одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку, крім випадків, передбачених законодавством, цим Кодексом та іншими актами законодавства української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад 6 місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Жодної з вказаних підстав на час винесення 13.05.2011р. рішення засідання житлової комісії військової частини А1349 про зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку не встановлено, зняття останнього з квартирного обліку мотивовано виключно відсутністю його 3-річної реєстрації в населеному пункті (а.с.6).

За твердженням відповідача, таке зняття позивача з обліку відповідає вимогам п.3.2. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України №577 від 06.10.2006, що діяла на час перебування ОСОБА_4 на квартирному обліку.

Вказаний відповідачем п.3.12 наведеної Інструкції передбачає, що військовослужбовці знімаються з обліку в цьому населеному пункті в разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

На думку відповідача, зняття позивача з обліку з підстав відсутності 3-річної реєстрації в даному населеному пункті підпадає під формулювання «в інших випадках, передбачених законодавством». Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки Інструкція містить посилання на інші випадки, передбачені законодавством, а не на будь-які інші випадки, а відсутність 3-річної реєстрації в даному населеному пункті як підстава для зняття з квартирного обліку, законодавством не передбачена.

Таким чином, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог про визнання рішення житлової комісії військової частини А1349, протокол №05 від 13.05.2011 про зняття ОСОБА_4 та членів його сім'ї з квартирного обліку осіб, які потребують покращення житлових умов таким, що не відповідає вимогам закону, та його скасування.

Однак, вимога про поновлення позивача ОСОБА_4 та членів його сім'ї на квартирному обліку, що ведеться у військовій частині А1349 в списках загальної черги з 02.02.2009 р. не підлягає задоволенню, оскільки рішення комісії від 02.02.2009 року залишається чинним та діє до певного періоду (часу переведення військовослужбовця до іншої військової частини). Окрім того, до повноважень судових органів не відноситься питання поновлення чи поставки на квартирний облік.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. слід зазначити, що згідно до вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому, ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки обставини, на які посилаються позивач як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо заподіяння саме відповідачем позивачу моральної шкоди, протиправності дій відповідачів та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправними діяннями відповідачів, а також щодо вини останніх в її заподіянні, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, однак, не підтверджено які саме душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів поніс позивач, тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать витрати на правову допомогу.

Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача частково понесені ним судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу (а.с.13) та судового збору (а.с. а.с.14,18,19).

На підставі наведеного, відповідно до ст.47 Конституції України, ст.ст.16, 22, 23, 29, 1167 ЦК України, ст.ст. 39-40 Житлового кодексу Української РСР, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470, Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України №577 від 06.10.2006, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення житлової комісії військової частини А1349, (протокол) №05 від 13.05.2011 року про зняття ОСОБА_4 та членів його сімї з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Стягнути з військової частини А 1349, м.Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 119 А, код 08174283, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1376,40 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: Польська М.В.