Рішення № 40083942, 30.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р.Справа № 916/2138/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - Немцев Є.Г.,

від позивачів:

1) Міністерства оборони України - Смиков В.В.,

2) КЕВ м. Херсону - Смиков В.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Херсонського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до Приватного підприємства „Артек-Союз" про стягнення 84632,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Херсонський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до Приватного підприємства „Артек-Союз" про стягнення заборгованості в сумі 84632,84 грн. за договором від 01.03.2012 р. № 408 про відшкодування вартості послуг теплопостачання КЕКВ 1161, спожитих в процесі надання послуг з харчування. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокурорською перевіркою встановлено, що 01 березня 2012 року між ПП „Артек-Союз" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона було укладено договір № 408 про відшкодування вартості послуг теплопостачання КЕКВ 1161, спожитих в процесі надання послуг з харчування. Термін дії цього договору встановлений до 31 грудня 2012 року, однак додатковими угодами від 01 січня 2013 року № 408/1 та від 01 травня 2013 року № 408/2 строк дії договору пролонговано до 31 грудня 2013 року.

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом визначено, що позивач - КЕВ забезпечує відповідача можливістю користуватись послугами теплопостачання виробленими на котельні КЕВ для власних потреб та системою теплопостачання, для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Пунктом 1.2. договору визначено, що відповідач відшкодовує КЕВ вартість послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/6 від 01.03.2012 року для військової частини А1604 та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно додатку № 1 до договору визначено об'єкти та їх площа, які забезпечуються теплопостачанням, а саме: їдальня площею 1207,4 кв.м, з яких обідня зала відповідно до доданого поверхового плану площею 541,7 кв.м. Зазначене військове майно передано відповідачу у безоплатне користування згідно акту приймання-передачі від 12.09.2011 року нежитлового приміщення за адресою: Херсонська область, с. Чорнобаївка, військове містечко № 14, буд. інв. №11 площею 1207,4 кв.м для надання послуг з харчування військовослужбовців військової частини А1604.

В додатку № 2 до договору сторонами узгоджено розрахунок вартості послуг з теплопостачання приміщень, займаних відповідачем. У відповідності до п. 2.2.2 договору позивач зобов'язаний своєчасно забезпечити послугами теплопостачання протягом дії договору прийняті відповідачем об'єкти харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.

У відповідності до п.п. 1.2, 2.3.1 - 2.3.3 вказаного договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги з теплопостачання відповідно до займаної опалювальної площі протягом 10 банківських днів з моменту отримання виставлених позивачем рахунків та актів виконаних робіт.

За ствердженнями прокурора, на виконання зазначених умов договору позивачем свої зобов'язання з теплопостачання відповідача виконано у повному обсязі. Так, позивачем згідно вимог договору через уповноваженого представника відповідача для проведення оплати надавались рахунки та розрахунки (акти виконаних робіт) з відомостями фактично спожитих послуг з теплопостачання. Проте, незважаючи на отримання відповідних рахунків та розрахунків за період січня-квітня 2013 року включно, відповідачем не сплачено заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання.

Як зазначає прокурор, відповідачу у встановленому договором порядку виставлені рахунки № 58, № 61, № 64 від 05 квітня 2013 року, № 87 від 14 травня 2013 року та розрахунки (акти виконаних робіт) вартості спожитих послуг з теплопостачання згідно додатку №2 до договору, які отримані без будь-яких заперечень про що свідчать підписи уповноважених представників відповідача.

Наразі прокурор вказує, що акти звірки від 10, 12 лютого та 11 березня 2013 року, 05 червня 2013 року та 09 грудня 2013 року за надані послуги з теплопостачання, які отримані представником відповідача, на адресу КЕВ м. Херсона не надійшли. Водночас відповідач фактично підтвердив споживання послуг з теплопостачання за договором № 408 від 1.03.2013 року своїм листом від 30 грудня 2013 року № 963.

Разом з тим, прокурор стверджує, що відповідач, не зважаючи на отримання зазначених рахунків, до теперішнього часу відмовляється виконати свої господарські зобов'язання щодо сплати за спожиті послуги за теплопостачання, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за період з січня-квітня 2013 року в сумі 84632,84 грн., з яких: за січень 2013 р. - 28696,18 грн.; за лютий 2013 р. - 24572,29 грн.; за березень 2013 р. - 26619,21 грн.; за квітень 2013 р. - 4745,16 грн.

Разом з тим у позовній заяві прокурором було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках, що належать відповідачу, в межах сум заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2014 р. позовну заяву Херсонського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2138/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Заявлене прокурором у позові клопотання про забезпечення позову судом залишено без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначені вимоги відображені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" N 16 від 26.12.2011 року.

При цьому заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми на рахунках відповідача прокурор у позові вказує, що заявлена сума є значною та відповідач з метою уникнення від виконання рішення суду може реалізувати своє майно чи зняти грошові кошти з рахунків. Однак, прокурор не навів та не надав жодних доказів в обґрунтування своєї заяви щодо існування необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема доказів щодо можливості вчинення відповідачем певних дій, спрямованих реалізацію свого майна чи зняття грошових коштів з рахунків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення заявленого прокурором позову.

Позивачі заявлений прокурором позов підтримують повністю, про що представником було заявлено під час розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників прокуратури і позивачів, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі нерухомого військового майна інв. № 11 в/м № 14, Херсонська область, с. Чорнобаївка, площею 1207,4 кв.м, складеного 12.09.2011 р. відповідною комісією, затвердженою наказом начальника КЕВ м. Херсона № 44 від 09.09.2011 р., Приватному підприємству „Артек-Союз" було передано у безоплатне користування нежитлове приміщення військового містечка № 14 за вказаною вище адресою для надання послуг з харчування військовослужбовців військової частини А1604.

01 березня 2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (сторона 1) та Приватним підприємством „Артек-Союз" (сторона 2) було укладено договір № 408 про відшкодування вартості послуг теплопостачання КЕКВ 1161, спожитих в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого позивач (сторона 1) забезпечує відповідача (сторона 2) можливістю користуватись послугами теплопостачання, виробленими на котельні позивача для власних потреб та системою теплопостачання, для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України. В свою чергу відповідач згідно п. 1.2. договору відшкодовує позивачу - КЕВ вартість послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/6 від 1.03.2012 року для військової частини А1604 та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п. 2.3.2 договору відповідач зобов'язався здійснювати відшкодування вартості за спожиті послуги теплопостачання відповідно до займаної опалювальної площі та розрахунку. При цьому відповідач зобов'язався після отримання від КЕВ рахунку, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиті послуги теплопостачання на реєстраційні або спеціальні рахунки КЕВ м. Херсона (п. 2.3.3. договору). У разі звільнення відповідачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення відповідач зобов'язаний повідомити КЕВ за 20 діб і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором (п. 2.3.6 договору).

В п. 6.1 договору передбачено, що облік послуг теплопостачання, спожитих відповідачем, здійснюється пропорційно займаній площі відповідно до розрахунку (додаток 2) на підставі кількості спожитих котельнею КЕВ енергоносіїв.

За умовами п. 6.4. договору щомісячно протягом опалюваного періоду 1-2 числа місяця, наступного за звітним, представники КЕВ отримують від постачальника енергоносіїв (ПАТ „Херсонгаз", договір про постачання укладений з КЕВ м. Херсона, № 1-261Б від 13.02.2012 року) рахунок за спожитий котельнею природний газ, що був використаний для підігріву теплоносія. На підставі отриманого рахунку КЕВ розраховує пропорційно займаній опалювальній площі відповідно до порядку вказаного додатку 2 вартість послуг теплопостачання, спожитих відповідачем та складає акт розрахунок споживання послуг теплопостачання, який підписується КЕВ і відповідачем. На підставі акту оформлюються такі документи: рахунок, акт виконаних робіт, акт звірки за спожиті послуги теплопостачання. При цьому КЕВ щомісячно, в термін до 10 числа, надає відповідачу рахунок та акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати згідно договору (п. 6.5. договору).

Відповідно до умов п 6.6. даного договору відповідач згідно займаній опалювальній площі, виходячи з вартості природного газу, встановленої постачальником, відшкодовує вартість спожитих послуг теплопостачання на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ.

Термін дії договору визначено в п. 9.1., за яким договір набрав чинності з дня його підписання і укладено на строк з 01.03.2012 року до 31.12.2012 року. Додатковими угодами від 01 січня 2013 року № 408/1 та від 01 травня 2013 року № 408/2 строк дії договору пролонговано до 31 грудня 2013 року.

В додатку № 1 до вказаного договору визначено об'єкти та їх площа, які забезпечуються теплопостачанням, а саме: їдальня площею 1207,4 кв.м, з яких обідня зала відповідно до доданого поверхового плану площею 541,7 кв.м.

В додатку № 2 до договору сторонами узгоджено розрахунок вартості послуг з теплопостачання приміщень, займаних відповідачем.

Як зазначається прокурором та не спростовано відповідачем, позивачем - КЕВ м. Херсона на виконання умов зазначеного договору № 408 здійснювалось теплопостачання переданого відповідачу у користування приміщення їдальні. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивачем - КЕВ м. Херсона на підставі виставлених з боку ПАТ „Херсонгаз" рахунків і актів передачі-приймання природного газу здійснювались розрахунки вартості спожитих послуг з теплопостачання згідно додатка № 2 до вказаного договору № 408 за січень-квітень 2013 року, на підставі яких відповідачу виставлялись рахунки на оплату вартості спожитих послуг з теплопостачання, а саме: № 58 від 05.04.2013 р. за січень 2013 року на суму 28696,18 грн., № 61 від 05.04.2013 р. за лютий 2013 року на суму 24572,29 грн., № 64 від 05.04.2014 р. за березень 2013 року на суму 26619,21 грн., № 87 від 14.05.2013 р. за квітень 2013 року на суму 4745,16 грн.

Однак, як вказує прокурор, незважаючи на отримання відповідних рахунків уповноваженою особою відповідача - Афанасьєвим В.М. (наказ від 09.01.2013 р. № 8) та розрахунків за період січня-квітня 2013 року включно, відповідачем не сплачено вартість спожитих послуг з теплопостачання за вказаний період в сумі 84632,84 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір про відшкодування вартості послуг теплопостачання є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, ПАТ „Херсонгаз" здійснювалось постачання природного газу на об'єкти КЕВ м. Херсона (військового містечка № 14) протягом січня-квітня 2013 року, в свою чергу останнім у вказаний період здійснювалось теплопостачання приміщення, в якому відповідач надав послуги КЕВ м. Херсона з харчування військовослужбовців. Так, позивачем були складені відповідні акти про надання послуг з теплопостачання, які були направлені відповідачу на підписання. За ствердженнями позивача, підписані з боку відповідача акти про надання послуг теплопостачання, а також складені позивачем - КЕВ м. Херсона акти звірки розрахунків за надані послуги з теплопостачання станом на 01.06.2013 р. і станом на 01.12.2013 року, на адресу КЕВ м. Херсона не надійшли.

Між тим виходячи зі змісту листа відповідача від 30 грудня 2013 року № 963, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач не оспорює факт надання йому послуг з теплопостачання, вказуючи, що вважає недоцільним подальше отримання послуг теплопостачання від КЕВ м. Херсона.

Так, в силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем від позивача наданих останнім послуг з опалення приміщення за договором № 408 є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства, що не було здійснено відповідачем.

Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній, не зважаючи на отримання вищезазначених рахунків на оплату послуг з опалення приміщення, не здійснив оплати за спожиті послуги з теплопостачання, тим самим порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Так, за ствердженнями прокурора і позивача, у відповідача існує зобов'язання по оплаті наданих послуг теплопостачання за січень 2013 р. в сумі 28696,18 грн.; за лютий 2013 р. - 24572,29 грн.; за березень 2013 р. - 26619,21 грн.; за квітень 2013 р. - 4745,16 грн., всього в сумі 84632,84 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні, також відповідачем не спростовано факт постачання позивачем теплової енергії. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, несплата позивачу - КЕВ м. Херсона вартості послуг з теплопостачання за спірним договором № 408 про відшкодування вартості вказаних послуг є підставою для стягнення суми вартості цих послуг у розмірі 84632,84 грн. у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за договором № 408 від 01.03.2012 р.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

При цьому представлення інтересів держави у заявленому позові прокурор обґрунтовано належним чином, адже Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у воєнній сфері є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Так, МОУ здійснює керівництво структурними формуваннями, до яких відноситься КЕВ м. Херсона, майно якого є державною власністю і закріплено за ним на праві оперативного управління. До відання КЕВ м. Херсона, яке забезпечує діяльність військових формувань МОУ на території Херсонської області, віднесено сплату комунальних послуг, що надаються військовим частинам Херсонського гарнізону.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що на 01.01.2014 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно за подану прокурором у 2014 році позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить 1827,00 грн. (1218 грн. х 1,5).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Херсонського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до Приватного підприємства „Артек-Союз" про стягнення 84632,84 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Артек-Союз" (65069, м. Одеса, Хвойний провулок, буд. 3; код ЄДРПОУ 30741489) на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (73008, м. Херсон, вул. Калова, 37; код ЄДРПОУ 08294052) заборгованість за договором від 01.03.2012 р. № 408 про відшкодування вартості послуг теплопостачання у розмірі 84632/вісімдесят чотири тисячі шістсот тридцять дві/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Артек-Союз" (65069, м. Одеса, Хвойний провулок, буд. 3; код ЄДРПОУ 30741489) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок № 31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2014 р.

Суддя Петров В.С.