Рішення № 40083907, 06.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8266/14 06.08.14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Державної служби з лікарських засобів у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

про стягнення 13 436, 77 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Хлівнюк М.М.

від відповідача: Галушко Т.П.

від третьої особи: Остапчук В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби з лікарських засобів у місті Києві про стягнення заборгованості за договором № 558 від 01.08.2012 р. у розмірі 13 219, 08 грн., 84, 30 грн. - компенсації за користування земельною діяльною та 3 % річних та 133, 39 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8266/14, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/8266/14 та передано її на розгляд суддів Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. справу № 910/8266/14 прийнято суддею Пригуновою А.Б. до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2014 р. за участю повноважних представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з Державної служби з лікарських засобів у місті Києві на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» заборгованість з компенсації витрат підприємства в сумі 6 609, 54 грн., заборгованість за користування земельною ділянкою у розмірі - 42, 15 грн., 3 % річних в сумі - 133, 39 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Тож, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що заборгованість за договором № 558 від 01.08.2012 р. виникла у зв'язку з відсутністю проведення оплати Головним управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва, тобто за відсутності вини Державної служби з лікарських засобів у місті Києві.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи заявив про підтримку позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 р. між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державною службою з лікарських засобів у місті Києві та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" укладено договір № 558 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого відповідачу передано нежитлове приміщення площею 651, 30 кв.м., в тому числі у підвалі - 50, 00 кв.м., на 1-му поверсі - 143, 90 кв.м., на 2-му поверсі - 457, 40 кв.м., в будинку № 13 літ «А» по вул. Булгакова у місті Києві.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3., 3.6. договору за користування об'єктом оренди відповідач сплачує на рахунок Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" орендну плату, компенсацію витрат за користування земельної ділянкою, на якій розміщений договір та компенсацію витрат по наданню нежитлового приміщення в орендне користування.

Відповідно до п.п. 3.7., 4.2. договору відповідач зобов'язаний сплачувати передбачені договором платежі незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20-го числа наступного місяця.

Договір, відповідно до п. 9.1., діє з 01.08.2012 р. до 30.07.2015 р.

01.08.2012 р. сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення по вул. Булгакова у місті Києві.

18.03.2014 р. позивач звернувся до відповідач з претензією про сплату заборгованості за договором № 558 від 01.08.2012 р., однак відомостей щодо надання відповідні на вказану претензію або сплату коштів матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 558 від 01.08.2012 р. в частині розрахунків, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 13 303, 38 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються, зокрема, на підставі пояснень представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність у 2013 році бюджетного фінансування на оренду приміщень за договором № 558 від 01.08.2012 р., суд відзначає, що за змістом ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

В той же час положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках відповідного бюджету не виправдовує бездіяльність Державної служби з лікарських засобів у місті Києві та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446.

Тож, виходячи із наявних у справі документів, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Державної служби з лікарських засобів у місті Києві на суму 6 651, 69 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 133, 39 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3 % річних не перевищує розраховану судом, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити.

2. Стягнути з Державної служби з лікарських засобів у місті Києві (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 37079055), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість у розмірі 6 609, 54 (шість тисяч шістсот дев'ять грн. 54 коп.) грн., заборгованість за користування земельною ділянкою у розмірі - 42, 15 (сорок дві грн. 15 коп.) грн., 3 % річних в сумі 133, 39 (сто тридцять три грн. 39 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.