Рішення № 40083872, 30.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10460/14

30.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

про стягнення 42076,56 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» (далі – Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі – Відповідач) заборгованості зі сплати страхових платежів та штрафних санкцій за Договором № 31-2011 ОЦВ від 01.12.2011 всього в сумі 42076,56 грн.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов’язань по сплаті страхових платежів за вищевказаним договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідності.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що сторонами в договорі не погоджено строк виконання зобов’язання зі сплати страхового платежу, а претензія, з якою звертався до нього Позивач, не є вимогою виконати грошове зобов’язання, а є засобом досудового врегулювання спору.

В судові засідання представники сторін не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення сторін про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адреси місцезнаходження Позивача та Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи, та отримувались ними заздалегідь до судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

За клопотанням Відповідача судом було відкладено судове засідання, призначене на 23.06.2014.

Від Відповідача 29.07.2014 через відділ діловодства суду надійшло повторне клопотання про відкладення судового засідання, яке призначено на 30.07.2014, в зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Разом з цим, суд зазначає, що Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки про призначення судового засідання на 30.07.2014 Відповідачу було повідомлено заздалегідь.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання 30.07.2014 обов’язковою не визнавалась, та Відповідачем не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Крім того, закінчився встановлений ст. 69 ГПК України двохмісячний строк на розгляд справи, в межах якого суд наділений правом перенести судове засідання, а клопотання про продовження строку розгляду спору від Відповідача не надходило. Натомість, за приписами ст. 69 ГПК України, суд не має права продовжувати строк вирішення спору з власної ініціативи.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача.

Перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року між Позивачем, як страховиком, та МЗ № 12 ПАТ «Мостобуд» (відокремлений структурний підрозділ Відповідача, без права представлення інтересів в суді основної юридичної особи), як страхувальником, було укладено Договір страхування № 31-2011ОЦВ, за умовами якого об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпечених транспортних засобів «Мостозагін № 12» ПАТ «Мостобуд».

Так, предметом договору є здійснення Страховиком обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Страхувальника за шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб, заподіяну його наземними транспортними засобами, зазначеними в Додатку 1 до Договору.

Страховик посвідчує укладання цього Договору страховими полісами, що є формою договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечений транспортний засіб.

У розділі 6 Договору сторони погодили, що цей Договір діє протягом одного календарного року з 03.12.2011 по 02.12.2012, а дія полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів починається з моменту, зазначеного у страховому полісі.

Відповідно до розділу 5 Договору, розміри страхових платежів стосовно кожного забезпеченого транспортного засобу Страхувальника розраховуються Страховиком шляхом добутку базового платежу в розмірі 180 грн. відповідно до розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 № 566 та відповідних коригуючих коефіцієнтів.

При цьому, загальний страховий платіж (з врахуванням знижки 15% на підставі п. 11.1 розділу VII Закону України 2902-IV від 22.09.2005) за цим Договором становить 35297,59 грн. та сплачується на р/р Страховика до 28.02.2011.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

При цьому, обов’язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 989 ЦК України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про страхування», страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору Відповідачем не було сплачено платіж у встановлений Договором строк, тобто до 28.02.2011.

Проте з таким твердженням позивача суд не погоджується, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства сторонами в Договорі не було погоджено строк оплати, позаяк в п. 5.3 Договору сторони передбачили, що повна оплата повинна бути здійснена до 28.02.2011, тоді як сам Договір було укладено 01.12.2011, та встановлено строк його дії з 03.12.2011 по 02.12.2012.

Тобто, гранична дата сплати страхового платежу в Договорі встановлена на 10 місяців раніше, за дату укладення самого Договору, що свідчить про те, що сторонами фактично не було досягнуто згоди щодо строку виконання Страхувальником обов’язку внесення страхового платежу (при укладенні Договорі вказано заздалегідь прострочений на 10 місяці строк оплати).

Але разом із цим суд зазначає, що, хоча в Договорі не було погоджено строк оплати, проте неукладеним його вважати не можна, позаяк він виконувався обома сторонами в тій частині, що Позивачем видавалися Відповідачу, а останнім приймалися обумовлені Договором поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (перелік наведено в позові, копії залучено до матеріалів справи), і таке виконання умов Договору визнається обома сторонами.

Аналогічну правову позицію наведено в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», та зазначено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Разом з цим, оскільки сторонами в Договорі не погоджено строків сплати страхових платежів, то в цій частині слід керуватися положеннями закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач звернувся до МЗ № 12 ПАТ «Мостобуд» (відокремлений підрозділ Відповідача) та до Відповідача з претензією № 93 від 01.04.2014, у якій вимагав в місячний строк виконати вимоги претензії та сплатити обумовлений Договором страховий платіж – 35297,59 грн.

Вищевказану претензію Відповідачем було отримано 04.04.2014, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, однак в місячний строк, як вимагалося у самій претензії, виконано не було, та прострочення виконання даного грошового зобов’язання наступило з 05.05.2014.

При цьому судом відхиляється заперечення Відповідача, що дана претензія не є вимогою виконати грошове зобов’язання. Суд зазначає, що всупереч твердження Відповідача, дана претензія не є лише формою врегулювання досудового спору, та право Позивача на звернення до суду гарантоване конституційними положеннями, та не може бути обмежене обов’язком дотримуватися певного порядку листування. Окрім того за своїм змістом претензія № 93 від 01.04.2014 є вимогою виконати грошове зобов’язання, тому відповідає положенням ст. 530 ЦК України.

Щодо того, що претензія направлялася не тільки основному підприємству, а і його відокремленому підрозділу, то таке направлення є належним, оскільки саме з даною особою від імені та в інтересах Відповідача укладався Договір, а отже дана особа також повинна була вирішити питання своєї господарської діяльності та відповідальності, про що повідомити основне підприємство, Відповідача. При цьому, належним відповідачем по даному позову є саме ПАТ «Мостобуд» (Відповідач), позаяк його відокремлений підрозділ не має прав бути стороною судового спору або на представлення інтересів основної юридичної особи в суді.

Отже, з 05.05.2014 має місце порушення Відповідачем грошового зобов’язання зі сплати обумовленого Договором страхового платежу – 35297,59 грн.

Факт наявності у Відповідача заборгованості в розмірі 35297,59 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Відтак, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 35297,59 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов’язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Разом з цим, суд не погоджується зі здійсненим Позивачем у позові розрахунком вказаних санкцій, та здійснює самостійний їх розрахунок, виходячи з встановленої судом дати прострочення виконання Відповідачем грошового зобов’язання (з 05.05.2014), та у межах наведених Позивачем у позові граничних строків нарахування (по 23.05.2014)/

Відтак, обґрунтованими є наступні розраховані судом розміри штрафних санкцій.

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

05.05.2014 – 23.05.2014

35297.59

1.038

1341.31

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

35297.59

05.05.2014 - 23.05.2014

19

3 %

55.12

Отже, обґрунтованими є 1341,31 грн. інфляційних, 55,12 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в обрахованих судом розмірах.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (м. Київ, вул. Паньківська, 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (м. Київ, Кловський узвіз, 12, офіс 37; ідентифікаційний код 32071894) 35297 (тридцять п’ять тисяч двісті дев’яносто сім) грн. 59 коп. заборгованості, 1341 (одну тисячі триста сорок одну) грн. 31 коп. інфляційних, 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 12 коп. 3% річних, а також 1593 (одну тисячу п’ятсот дев’яносто три) грн. 29 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014

Суддя Сташків Р.Б.