Рішення № 40083682, 22.07.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21136/13-ц

Провадження № 2/752/1483/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Бурлака Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просили зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкоди останнім у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, співвласниками якого вони є, а також вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вказаного житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог зазначили про те, що позивачам на праві приватної власності належать по 63/140 частин житлового будинку АДРЕСА_1 кожному, а всього - 9/10 частин вказаного вище будинку. Іншим співвласником зазначеного будинку є відповідач ОСОБА_3, якому належить 1/10 частина будинку. Відповідач разом з родиною проживає у зазначеному вище будинку, при цьому не допускає позивачів до будинку. На усні звернення позивачів з приводу намірів останніх проживати у будинку відповідач не реагує, у зв'язку із чим останні змушені були звернутись до органів міліції щодо дій ОСОБА_3, направлених на перешкоджання у користуванні позивачами належним їм майном.

У судовому засіданні позивачі та представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 повністю підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити. Додатково пояснили, що між сторонами у справі склалися неприязні стосунки, а також постійно виникають конфлікти у зв'язку із тим, що відповідач не допускає позивачів до будинку.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому ст. ст. 74, 76 ЦПК України порядку, належних доказів поважності причин неявки суду не надав.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе за згодою позивачів розглянути справу без участі відповідача та постановити по справі заочне рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вислухавши пояснення позивачів, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Так, право власності ОСОБА_2 на 63/140 часток житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23 травня 2012 року державним нотаріусом Сімнадцятої київської державної нотаріальної контори Мінерт О.А. (а.с. 7), зареєстрованим 29 травня 2012 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 34313489, виданим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 29 травня 2012 року (а.с. 9).

Право власності ОСОБА_1 на 63/140 часток житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 23 травня 2012 року державним нотаріусом Сімнадцятої київської державної нотаріальної контори Мінерт О.А. (а.с. 10), зареєстрованим 29 травня 2012 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 34313481, виданим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 29 травня 2012 року (а.с. 6).

ОСОБА_3 є власником 1/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 16 лютого 1996 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченого 16 лютого 1996 року державним нотаріусом Сімнадцятої київської державної нотаріальної контори Фоя Л.Г. за реєстровим номером 1с-48 (а.с. 109).

На даний час у вказаному будинку зареєстровані та проживають відповідач ОСОБА_3, а також члени його сім'ї: дружина ОСОБА_8, син ОСОБА_9, що підтверджується даними довідки № 373, виданої 07 лютого 2014 року КП «ЖЕО-109» (а.с. 84), та не заперечувалось самим відповідачем ОСОБА_3 у судових засіданнях.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Крім того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 150 ЖК Української РСР визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Обставини, на які посилаються позивачі щодо позбавлення їх можливості проживати та користуватись спірним будинком, співвласниками якого вони, через перешкоди, які чиняться відповідачем, суд вважає доведеними під час розгляду справи, з огляду на наступне.

З наданих суду доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у проживанні та користуванні будинком АДРЕСА_1, оскільки відмовляється впускати останніх до будинку, що підтверджується висновком, складеним 27 червня 2012 року ДІМ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві Стуртіним О.А. (а.с. 13), а також письмовими поясненнями самого ОСОБА_3 (а.с. 80-81).

Так, з письмових пояснень ОСОБА_3, наданих 27 червня 2012 року на ім'я начальника Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві Терещука О.Д., вбачається, що ОСОБА_3 не заперечив та підтвердив факт не надання доступу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до спірного будинку, мотивуючи таку відмову тим, що останній не погоджується з фактом оформлення братами ОСОБА_2 своїх спадкових прав на спірне майно, у зв'язку із чим звернувся до суду з відповідним позовом. Крім того, зазначає про відсутність на момент звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вимогою про вселення до спірного будинку, рішення суду про їх вселення, у випадку наявності такого судового рішення ОСОБА_3 не буде заперечувати проти проживання братів ОСОБА_2 у спірному будинку.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319 ЦК України), то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України.

Відповідно до положення ст.150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів сім'ї і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. А в силу ст. 155 ЖК Української РСР жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не можу бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено право користування жилим будником (квартирою), крім випадків встановлених законодавством Союзу РСР та Української РСР.

За таких обставин, суд надходить до висновку про те, що право ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження майном, а саме - будинком АДРЕСА_1, співвласниками якого вони є, порушене, а тому підлягає захисту у судовому порядку, у зв'язку із чим суд вважає, що позивачами правильно обрано спосіб захисту порушеного право та останні правомірно вимагають усунення порушень їх права користування спірним будинком, у порядку, встановленому законодавством, в тому числі шляхом зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком та їх вселення.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 321, ст. 391 ЦК України та ст.ст. 150, 155 ЖК Української РСР, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення, - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у будинок № АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ународження, у будинок № АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя