Ухвала суду № 40082888, 07.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3396/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Асат» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київській області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 №0000642301/911, №0000672301/912, №0000662301/913, від 19.06.2012 №0008362301/1594.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2012, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 25.01.2012 по 21.02.2012 посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 15.03.2012 №418/2301/24593200 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 року» (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом зафіксовано наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- пп. 5.2.9 п. 5.2, ст. 5, пп. 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток періоді, що перевірявся, на загальну суму 346 815,00 грн., у тому числі 3 квартал 2011 року на суму 346 815,00 грн.;

- пп. 5.2.9 п. 5.2, пп. 7.3.2, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 581 800,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - 1760725,00 грн., 2 квартал 2011 року - 821075,00 грн.;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54706,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 54706,00 грн.;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 480018,00 грн., в тому числі: березень 2011 року - 221664,00 грн., квітень 2011 року - 48611,00 грн., травень 2011 року - 40802,00 грн., червень 2011 року - 29316,00 грн., липень 2011 року - 94077,00 грн., серпень 2011 року - 35819,00 грн., вересень 2011 року - 9709,00 грн.

06.04.2012 на підставі акта перевірки Податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 06.04.2012 №0000642301/911, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 346815,00 грн.;

- форми «П» від 06.04.2012 №0000672301/912, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2581800,00 грн.;

- форми «В1» від 06.04.2012 №0000662301/913, яким позивачу нараховано штрафні санкції внаслідок зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 34902,25 грн.;

- форми «В4» від 06.04.2012 №0000652301/914, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54706,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 13676,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до органів Державної податкової інспекції рішенням Державної податкової служби у Київській області №1380/10/10-206/253-690 від 14.06.2012 податкові повідомлення-рішення від 06.04.2012 №0000642301/911, №0000672301/912 та №0000662301/913 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 №0000652301/914 скасовано в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 13676,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 19.06.2012 №0008362301/1594, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54706,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням норм законодавства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2013 року за результатами розгляду даної справи, під час нового розгляду справи суду слід зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог даної ухвали суду позивачем були надані суду належним чином завірені копії наступних документів: податкової звітності товариства з податку на прибуток за 2011 рік; відомості щодо відвантаження продукції на користь ТОВ «Асат» у 2011 році; відомості щодо собівартості продукції товариства за 2011 рік; балансу товариства на 31.12.2011; звіту товариства про фінансові результати за 2011 рік; дозвільної документації товариства; реєстраційної документації ТОВ «Асат», матеріали щодо ринкових цін на ідентичну продукцію.

Крім цього, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 у справі було призначено судово-економічну експертизу.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Виходячи з позиції податкового органу, у перевіреному періоді позивач занизив базу оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість внаслідок реалізації продукції (пінополіуретану) ТОВ «Асат» за ціною нижчою, ніж її собівартість, що свідчить про те, що господарські операції з вказаним контрагентом не були спрямовані на отримання прибутку, а вчинені з метою отримання податкових вигод.

У зв'язку з цим ДПІ збільшила на відповідну суму валові доходи товариства та його податкові зобов'язання з ПДВ.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкових зобов'язань виникають у разі наявності сукупності наступних обставин та підстав, з якими ПК України пов'язує можливість формування відповідних сум податкових зобов'язань та які є передумовою його формування.

Такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); (6) наявності у платника податків належно оформлених первинних документів на підтвердження господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими норми ПК України пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та витрат.

При цьому, як свідчить правова позиція Верховного Суду України внаслідок не обумовленості певної операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру) податкова вигода може бути визнана необґрунтованою (постанова № 09/70 від 24.03.2009).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТОВ «АСАТ», колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до довідки Державного комітету статистики України АБ № 24836 основним видом діяльності ТОВ «Інтерфом» є виробництво платсмас у первинних формах (код 24.16.0 за КВЕД).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інтерфом» займається господарською діяльністю із виробництва пінополіуретану (поролону), що підтверджується відповідними дозволами компетентних органів на здійснення вказаного виду діяльності, копії яких містяться в матеріалах справи.

В акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, що основним покупцем готової продукції (пінополіуретан) ТОВ «Інтерфом» є ТОВ «Асат», реалізація якої здійснювалася на підставі договору від 18.05.2009 року №05-08/2009. Під час порівняння фактично понесених витрат на виробництво пінополіуретану та ціни реалізації відповідачем встановлено, що витрати підприємства на окремі види продукції перевищують отриманий дохід на ці види продукції, про що свідчать надані під час перевірки позивачем розрахунки собівартості на види продукції з пінополіуретану (т. 1 а.с. 37 - 47). Наведене призвело до порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року реалізація продукції позивачем ТОВ «Асат» здійснювалась на підставі договору від 15.12.2010 року №12-16/2010, що підтверджується накладними на вивантаження продукції (т. 2 а.с. 73 -т. 8 а.с. 138), податковими накладними (т. 8 а.с. 139 -т. 19 а.с. 168), виписками з банку ПАТ «Промінвестбан»(т. 22 а.с. 214 -т. 23 а.с. 187, т. 23 а.с. 214 -т. 25 а.с. 205).

Відповідно до умов договору від 18.05.2009 року №05-08/2009 та укладених до нього специфікацій, додаткових угод позивач продає, а ТОВ «Асат» придбаває відповідно до специфікацій №1 та №2 пінополіуретан (ППУ, поролон) у вигляді блоків, листів, рулонного полотна, губок банних та запчастин з ППУ, тип А, А1, А2, Б, Б крихта, КН, який позивач продає, а ТОВ «Асат» (т. 27 а.с. 31 - 34), який був поставлений до 01.01.2011 року, в той час як в акті перевірки відповідачем було зроблено висновок, що позивач здійснював реалізацію готової продукції за цінами нижче собівартості у період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 484 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На порушення наведених норм Порядку відповідачем під час проведення перевірки не були досліджені договори про реалізацію продукції ТОВ «Асат»; будь - які дані щодо дослідження укладених позивачем з ТОВ «Асат» договорів на предмет обсягу поставки, умов розрахунків тощо відповідачем не надані.

Щодо посилань відповідача на те, що реалізація товарів позивачем ТОВ «АСАТ» проводилася за цінами, нижчими від звичайних, слід зазначити наступне.

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним до 01.01.2013, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). А ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20. ст.1 вказаного Закону для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до пп.1.20.3 ст. 1 цього Закону для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

За змістом пп.1.20.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

В силу вимог пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Висновок відповідача про реалізацію позивачем продукції ТОВ «АСАТ» за цінами, нижчими за звичайні, ґрунтуються на аналізі ціни реалізації та собівартості виготовленої продукції.

Однак, вказаний висновок податкового органу є помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до пп.14.1.80 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому, під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

Згідно пп.14.1.131 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.

Податковим органом не зазначено, за якими ознаками ціни реалізації продукції позивача є нижчими, ніж однорідних товарів.

Натомість, на спростування цього позивачем надано порівняння цін на однорідну продукцію, зокрема, ТОВ «Інтерформ-Дніпро», що є нижчою, від ціни позивача за умовами зовнішньоекономічного контракту.

З аналізу наданої позивачем податкової звітності товариства з податку на прибуток за 2011 рік, а саме податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 квартал, 2 квартал, 2-3 квартали та за 2-4 квартали 2011 року, вбачається відображення: в рядку 11 Декларації за 1 квартал 2011 року - 2479669,00 грн., в рядку 07 декларації за 2 квартал 2011 року - 4722282,00 грн., в рядку 07 декларації за 2-3 квартали 2011 року - 1575078,00 грн., в рядку 07 декларації за 2-4 квартали 2011 року - 2156154,00 грн.

Таким чином, товариством частково покриті збитки 1-го та 2-го кварталів 2011 року прибутком 3-го кварталу 2011 року, а за 2011 рік задекларовано прибуток в розмірі 2156154,00 грн.

Наведеним спростовуються доводи податкового органу про збитковий характер діяльності підприємства.

Зазначене підтверджується письмовими поясненнями головного бухгалтера ТОВ «Інтерфом» Мостовенко Галини Володимирівни від 29.07.2013 (т. 29, а. с. 3-5), яка, серед іншого, зазначила, що під час складання Акту перевірки Податковим органом враховано лише частину господарських операцій, без врахування загального економічного ефекту співпраці Товариства з ТОВ «Асат». Крім того, Мостовенко Г.В. звернула увагу на те, що ринок поліуретану має ознаки сезонності - наприкінці року об'єм реалізації готової продукції збільшується.

Отже, посилання податкового органу на порушення позивачем положень п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України є не обґрунтованими та безпідставними, оскільки аналіз господарської діяльності підприємства в цілому, враховуючи господарські взаємовідносини з ТОВ «АСАТ», показав, що діяльність товариства здійснюється з метою отримання прибутку, спірні операції відповідають видам господарської діяльності товариства та підтверджуються відповідними первинними документами та відображені у бухгалтерському і податковому обліку.

Щодо здійснення позивачем операцій з віднесенням до валових витрат витрат, отриманих внаслідок перерахунку заборгованості в іноземній валюті за отримані товарно - матеріальні цінності на дату отримання товару та на дату погашення такої заборгованості, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Щодо відображення у складі валових витрат товариства витрат, що виникли при перерахуванні вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату отримання імпортованих товарів на час їх фактичної оплати у зв'язку із зміною валютного курсу колегія суддів виходить з наступного.

Так, обґрунтовуючи висновок про завищення позивачем у І кварталі 2011 року валових витрат на 409 348 грн., ДПІ з посиланням на підпункт 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначила, що витрати платника на придбання товарів з оплатою в іноземній валюті складають балансову вартість валюти на час оприбуткування товарів за вантажними митними деклараціями та не підлягають подальшому перерахунку.

Такий висновок відповідача колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, між позивачем (покупець) та нерезидентами України (продавці) укладалися зовнішньоекономічні контракти (договори), відповідно до яких останні зобов'язуються на умовах, передбачених контрактами, передати товар позивачеві, а позивач зобов'язується його прийняти та оплатити; розрахунки з постачальниками за контрактами здійснюються в іноземній валюті (т. 19 а.с. 168 -т. 20 а.с. 215). Ввезення товару на митну територію України підтверджується вантажно -митними деклараціями (т. 20 а.с. 216) -т. 21 а.с. 179).

Оплата товарів, отриманих від іноземних постачальників, позивачем здійснено через банківські рахунки в іноземній валюті за рахунок коштів, що надходили на банківський рахунок від експортних операцій та придбаної на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти.

Вартість отриманих товарів позивачем віднесено до валових витрат за датою оформлення вантажної митної декларації.

Перевіркою встановлено, що позивач відносив до валових витрат вартість товарно -матеріальних цінностей, розраховану із застосуванням курсу Національно банку України, що діяв на момент митного оформлення товару.

Підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок ДПІ про незаконне відображення у складі валових витрат товариства витрат, що виникли при перерахуванні вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату отримання імпортованих товарів на час їх фактичної оплати у зв'язку із зміною валютного курсу.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Як встановлено судом першої інстанції, оприбуткування позивачем товару та оплата за нього в часі не збігались, що обумовлено умовами договору, у зв'язку з чим позивач не міг встановити на момент митного оформлення товару остаточну балансову вартість іноземної валюти, що буде необхідна для здійснення розрахунків у майбутньому.

При оприбуткуванні товарів позивач до складу валових витрат відносив вартість імпортних товарів, розраховану із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару, а при визначенні балансової вартості валюти по кінцевому розрахунку, вираховував податкову різницю.

Для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта спеціально придбавалась позивачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується податковим органом.

При цьому законодавством надано право платнику податків на відображення у складі валових витрат реальної суми витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) в іноземній валюті, шляхом включення до складу валових витрат суми балансової вартості іноземної валюти, що буде витрачена на придбання зазначених товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що коригування валових витрат у зв'язку з визначенням фактичної балансової вартості іноземної валюти на момент її придбання для перерахування за кордон позивачем проведено у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення -рішення відповідача від 06 квітня 2012 №0000642301/911, №0000672301/912, №0000662301/913, №0008362301/1594 є протиправними та підлягають скасуванню.

Наведене підтверджується і висновком експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) 20.12.2013 складено висновок №8736/8737/13-45 (т. 30, а. с. 63-71), відповідно до якого: зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області від 15.03.2012 №418/2301/24593200 заниження валового доходу з податку на прибуток за перший, другий та третій квартали 2011 року на загальну суму 2' 673' 623,00 грн. за операціями продажу готової продукції і донарахування до сплати податку на прибуток, не підтверджується; та зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області від 15.03.2012 №418/2301/24593200 заниження валового доходу з податку на прибуток за перший, другий та третій квартали 2011 року на загальну суму 2' 673' 623,00 грн. за операціями продажу готової продукції і донарахування до сплати податку на прибуток, не підтверджується, то зазначене в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області від 15.03.2012 №418/2301/24593200 заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з січня по вересень 2011 року включно на загальну суму 534724,00 і донарахування сплати податку на додану вартість також не підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не підтверджують правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.