Рішення № 40081961, 04.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/12288/14 04.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бір-Майстер"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 4 880,99 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Телегуз Ю.В.Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бір-Майстер" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - "Підприємець") про стягнення 5 949,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договору купівлі-продажу №БМ 395-13 від 13.09.2013 р. було виконано свої зобов'язання з продажу товарів народного споживання вітчизняного та імпортного виробництва, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим Товариство вказує, що у Підприємця виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 209,61 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення оплати товару у розмірі 1 683,84 грн. та 3 % річних у розмірі 55,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. порушено провадження у справі №910/12288/14 та призначено її до розгляду на 17.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. відкладено розгляд справи на 04.08.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 04.08.2014 р., представник позивача з'явився, надав суду заяву про зміну позовних вимог, в яких вказував, що відповідачем 26.12.2013 р. було оплачено поставлений товар за накладною №СК-064764 від 11.10.2013 р., а тому Товариством зменшено позовні вимоги та просить стягнути з Підприємця заборгованість у розмірі 3 324,61 грн., штраф за прострочення оплати товару у розмірі 1 506,84 грн. та 3% річних у розмірі 49,54 грн.

Відповідач в судове засідання 04.08.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвалі суду та інформацією з пошукової системи поштових відправлень, яка міститься на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" за адресою http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/default.aspx, відповідно до якої поштове відправлення на адресу Підприємця №0103025767253 було отримане адресатом особисто 24.07.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013 р. між Товариством (продавець) та Підприємцем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №БМ 395-13 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати у власність покупцеві товари народного споживання вітчизняного та імпортного виробництва (товар), а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору.

Згідно пункту 2.1 Договору продаж здійснюється за договірними цінами. Кількість і ціни вказуються в накладних на товар або в рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється перерахуванням коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 10 календарних днів з моменту відвантаження на підставі видаткової та податкової накладної, які надаються продавцем покупцю.

Сторонами у пунктах 6.1.1, 6.4.1 та 6.4.2 Договору закріплено право продавця своєчасно одержувати необхідні розрахунки з боку покупця та обов'язок покупця дотримуватись умов цього Договору та своєчасно здійснювати необхідні розрахунки з продавцем.

У пунктах 7.1 та 7.4 Договору сторонами передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством, зокрема у випадку прострочення будь-яких термінів оплати товару (як повністю так і частково) більш ніж на тридцять календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% вартості неоплаченого товару чи його частини. Штраф сплачується окремо за кожні тридцять календарних днів прострочення. В такому разі нарахування пені не здійснюється.

Сплата пені або штрафу не звільняє винну сторону від подальшого виконання своїх зобов'язань за цим Договором перед іншою стороною (п. 7.5 Договору).

На виконання умов Договору Товариством було поставлено у період з 13.09.2013 р. по 12.10.2013 р. товар загальною вартістю 5 786,82 грн., а відповідач розрахувався за поставлений товар частково, а саме: у розмірі 2 462,01 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим Товариство вказує на існування заборгованості в Підприємця у розмірі 3 324,61 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано штраф за прострочення оплати товару у розмірі 1 506,84 грн. та 3% річних у розмірі 49,54 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видатковими накладними №СК-064846 від 12.10.2013 р., №СК-064765 та №СК-064764 від 11.10.2013 р., №СК-063235 від 20.09.2013 р., №СК-062868 від 17.09.2013 р., №СК-062627 від 13.09.2013р., які підписані представниками та скріплені печатками сторін) підтверджується здійснення продавцем поставки товару загальною вартістю 5 786,82 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем було здійснено часткову оплату товару, поставленого 13.09.2013 р. за видатковою накладною №СК-062627, у розмірі 832,41 грн., поставленого 11.10.2013 р. за видатковою накладною №СК-064764, у розмірі 885,00 грн., а також повернуто товару на суму 744,80 грн. на підтвердження чого надав чеки РРО від 14.10.2013 р. та від 26.12.2013 р.

Однак, з наданого позивачем чеку РРО від 26.12.2013 р. вбачається, що Підприємцем було сплачено кошти у розмірі 885,00 грн. за поставлений товар за видатковою накладною №СК-062868 від 17.09.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 3.1 Договору було погоджено, що оплата за товар здійснюється перерахуванням коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 10 календарних днів з моменту відвантаження (отримання) товару.

Враховуючи визначений п. 3.1 Договору строк оплати (10 календарних днів), то за товар поставлений 13.09.2013 р. відповідач зобов'язаний був сплатити кошти до 23.09.2013 р., за поставлений 17.09.2013 р. - до 27.09.2013 р., за поставлений 20.09.2013 р. - до 30.09.2013 р., за поставлений 11.10.2013 р. - до 21.10.2013 р. та за поставлений 12.10.2013 р. - до 22.10.2013 р.

Покупець взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, в зв'язку з чим у Підприємця виникла заборгованість перед позивачем (з урахуванням часткової сплати заборгованості у сумі 1 717,41 грн. та повернення товару на суму 744,80 грн., що разом складає суму 2 462,21) у розмірі 3 324,61 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 3 324,61 грн. за переданий йому товар. Підприємець доказів на спростування вказаної заборгованості не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з Підприємця заборгованість по оплаті поставленого товару за Договором у розмірі 3 324,61 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати товару у розмірі 1 506,84 грн. та 3% річних у розмірі 49,54 грн., нарахованих за період з 27.09.2013 р. по 20.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 7.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення будь-яких термінів оплати товару (як повністю так і частково) більш ніж на тридцять календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% вартості неоплаченого товару чи його частини. Штраф сплачується окремо за кожні тридцять календарних днів прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу з урахуванням визначених позивачем сум та періодів, на які нараховується штраф, а також приймаючи до уваги сплату 26.12.2013 р. Підприємцем вартості поставленого товару за видатковою накладною №СК-062868, прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення штрафу у розмірі 1 329,84 грн.

Різниця між заявленим позивачем до стягнення штрафом та встановленим судом розміром штрафу, який підлягає стягненню, зумовлена тим, що позивачем не враховано, що 26.12.2013 р. Підприємцем була сплачена заборгованість з оплати поставленого товару за накладною №СК-062868 від 17.09.2014 р., а не за накладною №СК-064764 від 11.10.2013 р., а тому відповідач є таким, що прострочив термін оплати товару за накладною №СК-062868 на 89 календарних днів. Відтак, правомірним є стягнення штрафу за прострочення двох 30 денних періодів. В той же час, Товариство на підставі п. 7.4 Договору нарахувало штраф за прострочення чотирьох 30 денних періодів з оплати товару за накладною №СК-062868 від 17.09.2014 р.

Таким чином, в іншій частині заявлений до стягнення позивачем штраф у розмірі 177,00 грн. задоволенню не підлягає з наведених вище підстав.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених позивачем періоду та сум, за які нараховуються 3 % річних, приймаючи до уваги сплату 26.12.2013 р. Підприємцем вартості поставленого товару за видатковою накладною №СК-062868, правомірним буде стягнути з Підприємця на користь Товариства 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 40,53 грн.

Різниця між заявленими позивачем до стягнення 3% річних та встановленим судом розміром 3% річних, стягнення яких буде правомірним, зумовлена тим, що позивачем не враховано, враховано, що 26.12.2013 р. Підприємцем була сплачена заборгованість з оплати поставленого товару за накладною №СК-062868 від 17.09.2014 р., а не за накладною №СК-064764 від 11.10.2013 р. Крім того, Товариством не враховано приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та нараховувались 3 % річних починаючи з останнього дня, в який Підприємець повинен був сплатити заборгованість.

Атому, в іншій частині заявлені до стягнення позивачем 3% річних у розмірі 9,01 грн. задоволенню не підлягають з наведених вище підстав.

За таких обставин, позов Товариства необхідно задовольнити частково та стягнути з Підприємця заборгованість у розмірі 3 324,61 грн., 3% річних у розмірі 40,53 грн. та штраф у розмірі 1 329,84 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бір-Майстер" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бір-Майстер" (01103, м. Київ, Військовий проїзд, буд. 1; ідентифікаційний код 30635269) заборгованість у розмірі 3 324 (три тисячі триста двадцять чотири) грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 40 (сорок) грн. 53 коп., штраф у розмірі 1 329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 1 757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн. 37 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 07.08.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко