Постанова № 40081881, 07.08.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:30 год.

07 серпня 2014 року справа № 814/1688/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г.,

представника позивача: Кудіна А.В.,

представника відповідача: Бартошука С.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Гаруда", вул. Старомильська, 90 (а/с №148, м. Миколаїв, 54030), м. Здолбунів, Рівненська область, 35705

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправним і скасування наказу від 05.03.14 р. № 221, визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.14 р. № 0004952208 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаруда" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ від 5 березня 2014 р. № 221, яким призначена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства (далі - наказ № 221);

- визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення перевірки взаємовідносин Товариства з ПП "Титан-Кремінь" і ТОВ "Лудан Груп" за вересень 2013 р.;

- визнати протиправними дії ДПІ щодо складання акту перевірки Товариства;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2014 р. № 0004952208.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на відсутність у ДПІ підстав для проведення перевірки, а також посилається на фактичне отримання товару від контрагентів і його використання у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами та документами складеними в процесі експлуатації придбаного майна.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях зазначив, що господарські операції позивача із ПП "Титан-Кремінь" і ТОВ "Лудан Груп" носять штучний характер. Щодо посилань позивача на безпідставне призначення перевірки, відповідач ані в запереченнях, ані під час судового розгляду не надав своїх пояснень (т. 1 а. с. 227-228).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, статтею 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

5 березня 2014 р. відповідач прийняв наказ № 221, яким призначено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства (т. 1 а. с. 24-25). Правовою підставою для призначення перевірки відповідачем визначено ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема неповне надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на запити ДПІ.

Стаття 19 ч. 2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Особливості проведення такого виду перевірок, як "документальна невиїзна перевірка" встановлені ст. 79 ПК України.

Відповідно до ст. 79 п. 79.1. та 79.2. ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1.). Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п. 79.2.).

Відповідно до ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, проведенню перевірки на підставі ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України повинно передувати надіслання платнику податків письмового запиту, в якому вказуються можливі порушення податкового законодавства і право на проведення перевірки контролюючому органу надається тільки у випадку, коли на такий запит платник податків протягом 10 днів не надасть своїх пояснень та їх документального підтвердження.

Матеріали адміністративної справи містять запити ДПІ до позивача від 20 листопада 2013 р., 22 січня, 14 і 17 лютого 2014 р., в яких ДПІ вимагала від позивача надання первинних документів (накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних) договорів та іншого (т. 1 а. с. 14-23).

В першу чергу суд зазначає, що ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України не передбачає можливості повторного надіслання запитів у разі ненадання на первинний запит відповіді, або надання неповної відповіді, або відсутності документального підтвердження - у всіх цих випадках у контролюючого органу з'являється право на проведення перевірки, а не на повторне витребування інформації та/чи документів.

На перший за хронологією запит від 20 листопада 2013 р. позивач надав відповідь із додаванням первинних документів, яку відповідач розцінив як не повну. Представник відповідача у судовому засіданні не надав жодних пояснень, у зв'язку із чим відповідь позивача вважається ним не повною.

Оцінка контролюючим органом відповіді платника податків як неповної, повинна ґрунтуватись на об'єктивних критеріях, таких, наприклад, як ненадання деяких документів, або надання документів за інший період, ніж той, що перевіряється, надання документів, які не пов'язані із запитом та інше. Такі недоліки піддаються оцінці, кількісному та якісному аналізу. В той же час суб'єктивна оцінка відповіді як неповної, яка не ґрунтується на жодних критеріях, окрім ставлення інспектора, не може розглядатись як законна.

Також, заслуговує на увагу те, що ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України вимагає від ДПІ у своєму запиті зазначити можливі порушення з боку позивача. В той же час, жоден запит відповідача не містить такої інформації.

Застереження закону про наявність у запиті даних про можливі порушення законодавства суб'єктом, який перевіряється, дозволяють встановити предметну пов'язаність поданих платником документів, із суттю самого запиту.

Суд відзначає, що всі запити ДПІ сформульовані шаблонно, загально, без врахування конкретних обставин взаємовідносин позивача із постачальниками.

З урахуванням викладеного, суд знаходить наказ № 221 протиправним, відповідно, і дії відповідача щодо проведення перевірки Товариства за відсутності на це законних підстав, не можуть розглядатись як законні, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується такої позовної вимоги, як визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки, вона не може бути задоволена з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 і 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 3); акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 4).

Таким чином, акт перевірки платника податків не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України - він тільки фіксує певні обставини (факти) та є носієм інформації і сам по собі не породжує для позивача правових наслідків, а тому не може бути скасований.

Ці доводи суду підтверджуються і правовою позицією Верховного Суду України, яка в силу приписів ст. 2442 КАС України є обов'язковою для судів. Зокрема у своїй постанові від 10 вересня 2013 р. у справі № 21-237а13 Верховний Суд України зазначив, що "… висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта... Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта".

У березні 2014 р. ДПІ на підставі наказу № 221 провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із ПП "Титан-Кремінь", ТОВ "Лудан Груп" за вересень 2013 р., іншими контрагентами-постачальниками за листопад-грудень 2013 р. Результати перевірки оформлені актом від 14 березня 2014 р. № 201/14-03-22-08/32332924 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 130-179).

У висновку акту перевірки вказано на порушення позивачем ст. 185 п. 185.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.1., ст. 200 п. 200.1. ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 353623,0 грн.

На підставі акту перевірки 31 березня 2014 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004952208, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 138207,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 69103,50 грн. (т. 1 а. с. 214).

Як слідує з акту перевірки позивача, основним видом його господарської діяльності є послуги вантажного автомобільного транспорту.

Позивач має низку діючих договорів, укладених із ПАТ "Волинь-Цемент", згідно яких Товариство надає останньому послуги з навантаження глини, а також перевезення вантажів (т. 1 а. с. 107-119).

Для виконання договірних зобов'язань, позивач використовує парк власних та орендованих вантажних автомобілів (т. 1 а. с. 120-129).

2 вересня 2013 р. позивач уклав із ПП "Титан Кремінь" договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав вантажний автомобіль КРАЗ 6510, шасі № Т0784975, VIN X1C651000T0784975 (т. 1 а. с. 29-30).

18 вересня 2013 р. позивач уклав із ТОВ "Лудан Груп" договір купівлі-продажу, згідно якого останнє підприємство поставило позивачу токарний і свердлильний станки, тиски, слюсарні столи і автошини (т. 1 а. с. 65-68).

У ході перевірки Товариства, відповідач розцінив вищезазначені правочини Товариства, як штучні - на думку ДПІ, реального виконання умов договорів не відбулось, відповідно, позивач занизив ПДВ, який підлягає сплати до бюджету. Такі висновки відповідача ґрунтуються виключно на даних акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Титан-Кремінь" (далі - акт перевірки ПП "Титан-Кремінь") і на даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лудан Груп" (т. 2 а. с. 5-46).

Суд має зазначити, що відповідач провів невиїзну перевірку Товариства, яка об'єктивно унеможливлює дослідження питання фактичного отримання і використання у власній господарській діяльності майна, так як проводячи невиїзну перевірку, податковий інспектор обмежений дослідженням тільки бухгалтерських і податкових документів, які в будь-якому випадку є тільки опосередкованими доказами.

Суд відзначає, що жодних безпосередніх доказів, які б підтверджували висновок про безтоварність правочинів Товариства, відповідач під час перевірки не здобув. Фактично акт перевірки позивача із 21 до 27 сторінок (т. 1 а. с. 150-156) повністю копіює акт перевірки ПП "Титан-Кремінь" та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лудан Груп", тобто відповідач механічно переніс дані з цих актів до акту перевірки позивача, що суперечить цілям і суті перевірки платника податків.

Крім того, варто уваги те, що ПП "Титан-Кремінь" перевірялось не на предмет взаємовідносин із позивачем, а з зовсім іншими підприємствами, а тому акт перевірки ПП "Титан-Кремінь" взагалі не несе ніякої інформації щодо позивача.

Окремо слід зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лудан Груп" взагалі не може розглядатись судом в якості доказу, який підтверджує висновок відповідача про безтоварність правочину. Так, відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого в ньому неможливо робити висновок про порушення податкового законодавства, оскільки такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього. Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лудан Груп" не відповідає критерію допустимості, встановленому ст. 70 ч. 4 КАС України.

Суд враховує, що у позивача маються не тільки первинні документи, які підтверджують отримання товару - податкові накладні, наявність яких вимагається ПК України. Так, на придбаний у ПП "Титан Кремінь" автомобіль позивач має свідоцтво про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу, видане територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Рівненській області, тобто офіційний державний орган провів реєстрацію за позивачем придбаного автомобіля, що вже спростовує доводи відповідача (т. 1 а. с. 48). Крім того, позивач має товарно-транспортні накладні, які підтверджують експлуатацію цього автомобіля (т. 1 а. с. 49-62). Також позивач надав картки обліку пробігу (наробітку) пневматичних шин та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які доводять використання позивачем у господарській діяльності автошин та станків і обладнання, поставлених ТОВ "Лудан Груп" (т. 1 а. с. 76-106).

З урахуванням викладеного, суд знаходить заперечення відповідача про безтоварність правочинів позивача такими, що не доведені належними і допустимими засобами доказування, а тому спірне податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтується на недоведених обставинах, є протиправним і підлягає скасуванню.

Позивач сплатив 78,03 грн. судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру. Враховуючи, що немайнові вимоги задоволені частково, на підставі ст. 94 ч. 3 КАС України судовий збір йому присуджується в розмірі 48,72 грн.

На підставі ст. 4 ч. 3 Закону України "Про судовий збір", позивач сплатив 10% розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, в розмірі 414,63 грн. За правилами ст. 94 ч. 1 КАС України, зазначена сума судового збору підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 4 ч. 3 Закону України "Про судовий збір", решта суми судового збору стягується з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимоги. Враховуючи, що майнові позовні вимоги задоволені в повному обсязі і названий Закон не містить застережень щодо неможливості або обмежень щодо стягнення судового збору з державних органів, в тому числі і тих, які звільнені від сплати судового збору і повністю фінансуються з Державного бюджету України, решта судового збору в сумі 3731,58 грн. підлягає стягненню з ДПІ на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Наказ від 5 березня 2014 р. № 221 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Гаруда"", визнати протиправним і скасувати.

3. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Гаруда".

4. Податкове повідомлення-рішення № 0004952208, прийняте 31 березня 2014 р. державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області, визнати протиправним і скасувати.

5. В решті адміністративного позову відмовити.

6. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Гаруда" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 463,35 грн.

7. Стягнути з державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555) 3731,58 грн. судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Повний текст постанови складений

8 серпня 2014 р.

Суддя А. О. Мороз