Вирок № 40081375, 07.08.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/3814/14-к

Провадження №1-кп/359/223/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 серпня 2014 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Айрапетян Л.А.,

за участю прокурора Маркицького А.М., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12014110100000364 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоний Цвіт Шепетівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, пенсіонера, раніше судимого 26.06.2013 року Бориспільським міжрайонним судом за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 1700 гривень, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 194 КК України, за наступних обставин.

05.03.2014 року, близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння за місцем своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_1, де проводив свій вільний час. У цей час у ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин та помсти до своєї співмешканки ОСОБА_2, виник злочинний умисел, направлений на пошкодження даної квартири шляхом підпалу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та усвідомлюючи, що його дії носять злочинний та загально небезпечний характер, ОСОБА_1, облив неустановлені судом побутові речі легкозаймистою речовиною. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 дістав сірники за допомогою яких запалив ці побутові речі біля вхідних дверей квартири та залишив їх там. Унаслідок цього, двері та килим, частини стіни та стелі, що були розташовані біля вхідних дверей квартири, загорілися, а ОСОБА_1 пішов спати до спальної кімнати. У результаті пожежі було пошкоджено вхідні двері, килим біля вхідних дверей, двері до кладової та ванної кімнати, що були розташовані біля вхідних дверей квартири.

В результаті вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди, оскільки остання є власницею квартири. Суму збитків визначено в розмірі 1880 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом підпалу, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, надані ними в судовому засіданні.

Крім того, доказами вчинення ОСОБА_1 даного злочину є речові докази зі слідами горіння (а.с. 26) і письмові докази, якими є: протокол огляду місця події від 05.03.2014 року (а.с. 9-14 кримінального провадження); довідка про вартість знищеного пожежею майна (а.с. 15); звіт про причини виникнення пожежі від 06.03.2014 року та акт про пожежу від 05.03.2014 року (а.с. 17, 18); висновок експерта від 24.04.2014 року №45-в щодо осередку виникнення пожежі та причин загоряння (а.с. 30-34) тощо.

Так, в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав частково і повідомив суд, що здійснив підпал квартири із-за неможливості спільного проживання з ОСОБА_2 та з метою вчинення самогубства, вважаючи, що він загине від угарного диму внаслідок пожежі. У цьому зв'язку ОСОБА_1 зазначив, що дійсно між ним та потерпілою періодично виникали сварки та скандали, внаслідок неможливості подальшого спільного проживання, оскільки ОСОБА_2 через суд намагалась його виселити, у зв'язку з чим на момент розгляду справи в суді за місцем своєї реєстрації він не проживає. Під час сварок він потерпілій не погрожував фізичною розправою чи пошкодженням її майна. 05.03.2014 року був тверезим, а свій неадекватний стан під час пожежі пояснював отруєнням угарним димом від займання речей. Щодо заявленого цивільного позову, ОСОБА_1 повідомив, що вважає його надуманим та значно завищеним за розміром відшкодування.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини, скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, доведено в суді іншими указаними вище доказами.

Так, потерпіла зазначила, що дійсно тривалий час у них виникали сварки з ОСОБА_1, у зв'язку з чим вона вирішили припинити з ним спільне проживання та відносини, зважаючи на постійне вживання ним спиртних напоїв, нетверезий стан останнього тощо. З боку обвинуваченого на її адресу лунали погрози, в тому числі і щодо застосування до неї фізичної сили, а також у вигляді умисного знищення її майна. 05.03.2014 року їй зателефонували сусіди та повідомили, що в її квартири зайнялась пожежа. Після приїзду, вона намагалась потрапити до квартири, однак вхідні двері були зачинені з середини квартири обвинуваченим. Тоді двері зламали, і вона в квартирі побачила сліди пожежі та незначні займання вогню, які були загашені сусідами. В кімнаті вона побачила ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, який був накритий ковдрою, коли підняла ковдру то побачила, що обвинувачений живий та подавав ознаки життя. За наслідками пожежі знищено приквартирна доріжка, вхідні двері та пошкоджені двері підсобного приміщення і ванної кімнати. Крім того повністю підлягає ремонту приміщення коридору, підлоги та стелі. Вважає, що ОСОБА_1 умисно вчинив підпал належного їй майна та квартири з метою помсти за його виселення. З урахуванням вартості придбаних будівельних матеріалів, необхідності проведення ремонтних робіт заявила до обвинуваченого цивільний позов на суму 21944 грн. 98 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди, указаний позов підтримала в повному обсязі в судовому засіданні.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в суді повідомили, що дійсно 05.03.2014 року вони були очевидцями пожежі в квартирі ОСОБА_2, яку на їхню думку вчинив ОСОБА_1, оскільки останній перебував в приміщенні квартири та закрився із середини. Зазначили, що останній постійно зловживає спиртними напоями, перебував в нетверезому стані, вчиняв сварки з потерпілою, що також порушувало громадський порядок та спокій в будинку. Свідок ОСОБА_9 суду додатково повідомив, що чув особисто від обвинуваченого і неодноразово від потерпілої, як ОСОБА_1 погрожував знищити майно ОСОБА_2 Всі допитані свідки зазначили, що на їхню думку обвинувачений 05.03.2014 року був у стані алкогольного сп'яніння, оскільки про це свідчили його поведінка, запах алкоголю з порожнини рота, та його поведінка останній часом.

Згідно протоколу огляду місця події від 05.03.2014 року (а.с. 9-14 кримінального провадження), довідки про вартість знищеного пожежею майна (а.с. 15), звіту про причини виникнення пожежі від 06.03.2014 року та акту про пожежу від 05.03.2014 року (а.с. 17, 18), а також висновку експерта від 24.04.2014 року №45-в щодо осередку виникнення пожежі та причин загоряння (а.с. 30-34), судом встановлено дійсні обставини обсягів пошкоджень внаслідок пожежі приміщення та майна квартири ОСОБА_2, які відповідають обставинам зазначеним в обвинувальному акті. Указані письмові докази додатково підтверджують вину обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому злочині.

З урахуванням показів ОСОБА_1, потерпілої та указаних свідків та письмових доказів, суд приходить до висновку про умисність дій обвинуваченого щодо підпалу квартири ОСОБА_2 на намагання ним пошкодити майно останньої шляхом підпалу. Покази ОСОБА_1 щодо намагання ним таким чином покінчити із своїм життям, суд розцінює критично та не приймає їх до уваги, оскільки вважає їх такими, що спрямовані на уникнення ним відповідальності за скоєне. Крім того, суд відкидає покази обвинуваченого про його не перебування в стані алкогольного сп'яніння 05.03.2014 року, оскільки це спростовується показами допитаних свідків та потерпілої, незважаючи на відсутність відповідного медичного висновку.

В свою чергу покази свідків та потерпілої є узгодженими з іншими доказами у справі та послідовними, і такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності.

Таким чином, у суду відсутні сумніви щодо умисного знищення або пошкодження майна ОСОБА_2, вчиненого шляхом підпалу, саме ОСОБА_1, оскільки в діях останнього є склад злочину, передбачений ч.2 ст. 194 КК України.

Тому ОСОБА_1 підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, санкцією ч.2 ст. 194 КК України передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, а тому вчинений обвинуваченим злочин є тяжким злочином.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_1 вів себе з позитивної сторони, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину. Щира каяття суд виключає з обвинувачення, оскільки останнє не знайшло свого підтвердження з боку ОСОБА_1 в ході судового розгляду.

Обвинувачений раніше судимий, має у відповідності до ст. 89 КК України, непогашену судимість, оскільки останній раз засуджений згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.06.2013 року за ч.2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 1700 грн. Розмір завданих матеріальних збитків та моральної шкоди за вироком суду станом на 07.08.2014 року не відшкодовано ОСОБА_2, зважаючи на скрутне матеріальне становище обвинуваченого. ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, за місцем свого проживання с. Щасливому характеризується з негативної сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обвинувачений є пенсіонером органів внутрішніх справ та проходить лікування в госпіталі МВС України з приводу отриманої травми голови, що також враховується судом при призначенні покарання.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості ОСОБА_1 та його відношення до скоєного.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального закону.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

З урахуванням викладеного вище та особи обвинуваченого, суд вважає за доцільне також застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України та призначити покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов'язків судом.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, тому останні підлягають знищенню.

Під час досудового слідства проводились пожежно-технічні експертизи, витрати за проведення яких в розмірі 1425 грн. 58 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

При вирішенні цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

При цьому суд враховує доведеність вимог потерпілої щодо визначення розміру матеріальних збитків та завданої моральної шкоди відповідними доказами.

Так, допустими доказами заподіяння матеріальних збитків, суд вважає відповідні копії чеків та квитанцій на загальну суму 6935 грн. 98 коп. (а.с. 47-49 судового провадження), оскільки останні пов'язані з ремонтними роботами та придбанням будівельних матеріалів для усунення пошкоджень квартири та приведення її у придатний для проживання стан.

Крім того, суд враховує визначену ринкову вартість знищеного майна, яка становить 1880 грн. 00 коп., згідно довідки від 05.03.2014 року (а.с. 15 кримінального провадження).

Таким чином, загальний розмір відшкодування завданих потерпілій злочином матеріальних збитків, на думку суду, становить 8815 грн. 98 коп. В іншій частині вимоги потерпілої є недоведеними відповідними доказами, а тому у їх стягненні з обвинуваченого слід відмовити.

При вирішенні питання про відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Дійсно ОСОБА_2 завдано діями ОСОБА_1 моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування, суд бере до уваги те, що пошкодження майна потерпілої дійсно спричинило психологічні страждання останньої та переживання з цього приводу. Однак при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід також врахувати і матеріальне становище обвинуваченого, яке є скрутним, оскільки останній є пенсіонером, іншого доходу не має, немає постійного місця проживання та власного житла, проходить лікування у зв'язку з отриманою ним травмою.

З урахуванням указаних обставин суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілої. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Щодо ОСОБА_1 раніше згідно ухвали слідчого судді від 29.04.2014 року обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання терміном на два місяці, який станом на 07.08.2014 року минув. В той же час, на думку суду, такий запобіжний захід слід залишити обвинуваченому до набрання вироком суду законної сили, а після - скасувати.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем свого проживання; без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне місце проживання; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

До вступу вироку суду в законну силу залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а саме: прибуття останнього до суду чи правоохоронного органу на виклики, не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває та не змінювати свого місця проживання без дозволу суду.

Речові докази: продукти горіння та підодіяльник із слідами гасіння, передані на зберігання до кімнати речових доказів Бориспільського МВ ГУ МВС України у Київській області, - знищити після набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоний Цвіт Шепетівського району Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь держави України (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 1425 (одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн. 58 коп. документально підтверджених витрат на залучення експерта.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоний Цвіт Шепетівського району Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), - 8815 грн. 98 коп. завданих матеріальних збитків та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 13815 грн. (тринадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 98 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк