Ухвала суду № 40080700, 30.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року м. Київ К/800/63498/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2013

у справі № 816/1853/13-а

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0003531703.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2013, позов задоволено з тих мотивів, що задекларовані позивачем дані у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік щодо сум отриманого доходу та понесених витрат підтверджуються документально.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм чинного податкового законодавства та на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові СПД ОСОБА_1

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення документальної планової невиїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, оформленої актом від 11.06.2012 № 1322/1703/НОМЕР_2, та документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження у поданій СПД ОСОБА_1 скарзі на податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 № 0002621703, оформленої актом від 08.11.2012 № 3879/1703/НОМЕР_2, ДПІ було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 541 469,58 грн. (у тому числі 433 175,66 грн. за основним платежем та 108 293,92 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про відсутність документального підтвердження задекларованих позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік сум оподатковуваного доходу та витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Так, у вказаній декларації СПД ОСОБА_1 було визначено суму загального оподатковуваного доходу від провадження господарської діяльності у розмірі 20 661 338,08 грн. та задекларовано суму витрат, пов'язаних з отриманням цього доходу, в розмірі 20 649 425,41 грн.

За висновком ДПІ, згідно з банківською випискою про рух коштів на рахунку позивача загальна сума надходжень від продажу масла у 2011 році склала 2 565 245,67 грн., тоді як відповідно до поданих платником первинних документів витрати на придбання масла у розглядуваному податковому періоді склали 5 126 666,63 грн. При цьому, за твердженням податкової інспекції, з представлених документів первинної звітності неможливо встановити безпосередній зв'язок зазначених витрат з одержанням СПД ОСОБА_1 у 2011 році доходу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений у статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу вимог пункту 177.4 цієї ж статті ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За правилами пункту 138.1 статті 138 ПК до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 цієї ж статті ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача на придбання товарів належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

За наслідками поданих позивачем на обґрунтування правильності формування показників податкової звітності за 2011 рік документів (договорів поставки, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень тощо) суди встановили, що сума фактично понесених витрат СПД ОСОБА_1 під час провадження господарської діяльності у вказаному році склала 21 234 194,47 грн. (що перевищує суму задекларованих позивачем витрат), тоді як сума коштів, що надійшла на розрахункові рахунки позивача за реалізовану молочну продукцію, склала 20 661 338,08 грн. (без урахуванням ПДВ у розмірі 3 510 172,62 грн.).

Наведені факти за своїм процесуальним значенням належать до категорії установлених судами обставин справи, переоцінка та перевстановлення яких не належить до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з цим слід погодитися з висновком судів про об'єктивність задекларованих позивачем показників податкової звітності у зазначеній декларації та про відсутність підстав для донарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зроблених судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджених матеріалами справи висновків.

За таких обставин у касаційного суду відсутні підстави для задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИІВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2013 у справі № 816/1853/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко