Ухвала суду № 40080674, 31.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/582/14 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.09.2013р. № 0003972301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Облагропромбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», за результатами якої складено акт від 12.09.2013р. №72/22-12/30955846.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2 евартал 2011 року на суму 13417 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за травень 2011 року всього на суму 11 667 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003972301 від 27.09.2013р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11668 грн., в т.ч. за основним платежем - 11 667 грн. та штрафними санкціями - 1 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно договору № 157 від 31.05.2011 року Постачальник - ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» зобов'язується постачати у власність Покупцю - ТОВ «Облагропромбуд» товар в асортименті, кількості та по ціні за попередньою домовленістю сторін згідно видаткових накладних або рахунків, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» товару (щебінь, пісок, відсів, цегла) позивач надав копію видаткової накладної №31/05-25 від 31.05.2011р. на загальну суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ 11666 грн. 67 коп., та товарно-транспортні накладні від 11.05.2011р. №613130, від 12.05.2011р. №613131, від 13.05.2011р. №613132,від 16.05.2011р. №613133, від 17.05.2011р. 3613129, від 17.05.2011р. №613134, від 20.05.2011р. №613137, від 16.05.2011р. №613135, від 19.05.2011р. №613136, від 27.05.2011р. №613141, від 23.05.2011р. №438883, від 23.05.2011р. №438884, від 23.05.2011р. №438882, від 24.05.2011р. №438886, від 23.05.2013р. 3438885, від 24.05.2011р. №438886, від 16.05.2011р. №438879, від 20.05.2011р. №438890, від 23.05.2011р. №438891, від 24.05.2011р. №438892, від 25.05.2011р. №438894, від 25.05.2011р. №438893, від 25.05.2011р. №438895, від 26.05.2011р. №438896, від 27.05.2011р. №438900, при цьому пояснив, що поставка товару здійснювалась протягом травня 2011 року, а видаткова накладна складена після закінчення поставки.

Проте, у вказаних товарно-транспортних накладних ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» зазначено як вантажовідправник, замовник (платник) та автопідприємство, тобто перевізник.

Разом з цим, згідно з актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013р. №1707/22.8/37241554 у ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» транспортні засоби та працівники відсутні.

Крім цього, у товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження м. Черкаси та м. Корсунь-Шевченківський, тобто повна адреса місця навантаження не зазначена, в той час як відповідно до акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013р. №1707/22.8/37241554 ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» не має складських приміщень і згідно свідоцтва про державну реєстрацію зареєстровано в м. Києві по вул. Перспективній буд. 8, а згідно центральної бази даних юридичних осіб ДПС України знаходиться в м. Запоріжжі, пл. Пушкіна, 4.

Так, типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 (Наказ 488/346), згідно з якою у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів; здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом; прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові; здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія; прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.

З огляду на викладене, надані товарно-транспортні накладні не підтверджують транспортування товару ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп».

Крім того, видаткова накладна №31/05-25 від 31.05.2003р. не містить місця її складення та посаду особи, яка передала товар від імені ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», та особи, яка прийняла товар. Разом з цим, представник позивача надав пояснення, згідно з якими товар прийняв виконроб ОСОБА_3 та надав копію наказу №15-к від 05.09.2002р. про його прийняття на роботу. Таким чином, особа, яка передала товар, не є встановленою. Крім цього, згідно товарно-транспортних накладних товар представнику позивача передавався різними водіями, що суперечить вказаній видатковій накладній, яка підписана однією особою.

Отже, видаткова накладна не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підписана особою, яка фактично товар не передавала, тому не підтверджує фактичне здійснення господарської операції.

Також, як встановлено судом першої інстанції, податкова накладна від 31.05.2011р. № 863 від імені ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» підписана директором ОСОБА_4 Натомість, відповідно до протоколу допиту свідка від 26.07.2012р., складеного слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, гр. ОСОБА_4 стверджує, що жодних первинних бухгалтерських документів від імені ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» не підписував.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані невстановленою особою, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилань позивача на використання придбаних у ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» будівельних матеріалів у своїй господарській діяльності для проведення благоустрою берегової зони, розташованої на території ТОВ «Лікувально-оздоровчий заклад Черкаській санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок», з тих підстав, що дійсно наданими позивачем матеріальним звітом за травень 2011р., актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011р. та актом №5 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011р. підтверджується використання товару (щебеню, відсіву, піску та цегли) при здійсненні будівельних робіт, однак вказані документи не підтверджують, що використано саме товар, одержаний від ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп».

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.