Постанова № 40077197, 06.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 924/1030/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Лукащик Г.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Хмельницької обласної фірми «Фармація»

на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.2013 р.

у справі № 924/1030/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ірина-2»

до Хмельницької обласної фірми «Фармація»

про стягнення 39 000 грн. заборгованості по сплаті орендної плати

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ірина-2» звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької обласної фірми «Фармація» про стягнення 20 064, 42 грн. заборгованості, з яких 16 932 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 2 624, 46 грн. пені, 507, 96 грн. 3% річних /а.с. 2/.

28.10.2013 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята місцевим господарським судом та згідно якої останній просить стягнути 39 000, 00 грн. /а.с. 64/.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.02.2014 року по справі № 924/1030/13 (головуючий суддя Шпак В.О., суддя Димбовський В.В., суддя Музика М.В.) позов ТзОВ «Ірина-2» до Хмельницької обласної фірми «Фармація» про стягнення 39 000, 00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати плати задоволено.

Стягнуто з Хмельницької обласної фірми «Фармація» на користь ТзОВ «Ірина-2» - 39 000, 00 грн. заборгованості по орендній платі, 1 720, 50 грн. судового збору /а.с. 83-85/.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 638 ЦК України, сторони відповідно до договору оренди транспортного засобу від 21.11.2009 року узгодили предмет договору (автомобіль марки YZN 27175), строк дії договору, умови передачі та повернення предмету оренди, зобов'язання сторін по договору стосовно предмету оренди. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи представника відповідача про те, що договір оренди є неукладеним, суперечать доказам по справі.

Окрім того, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 39 000, 00 грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і такими що підлягають задоволенню, а матеріали справи свідчать про те, що ХОФ «Фармація» в подальшому схвалила укладений договір оренди, що відповідає ст. 241 ЦК України.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є неналежними доказами, оскільки складання таких актів не передбачено договором. Натомість, договором встановлено, що орендна плата вноситься кожен місяць до 15 числа.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ХОФ «Фармація» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи, оскільки позивачем було надано оригінали актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які відмінні від оригіналів актів, що є у відповідача. Дійсність оригіналів може встановити лише експертиза. Апелянт зауважує також, що вперше дізнався в судовому засіданні про акт погодження (встановлення) ціни на оренду автомобіля;

- суд дійшов невірного висновку про укладення договору оренди транспортного засобу від 21.11.2009 року в порядку ст. 638 ЦК України;

- відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності ХОФ «Фармація» №17-35/085 від 15.09.2011 року за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року вказаний договір оренди порушує вимоги п.6.10 Статуту ХОФ «Фармація» та ст. 274 ГК України;

- зі сторони ПП «Ірина-2» договір було укладено і підписано власником (засновником) ОСОБА_2, проте відповідно до ст. 3 Статуту підприємства, визначено керівництво юридичною особою через директора, який призначається засновником - йому надано повноваження діяти від імені підприємства на підставі і межах Статуту, до якого надано повноваження укладати договори. ОСОБА_2, будучи засновником ПП «Ірина-2», перебував на посаді директора відповідача (ХОФ «Фармація»), що виключає його можливість підписання вказаного договору.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить рішення господарського суду Хмельницької у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /а.с. 95-96/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року у справі № 924/1030/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.08.2014 року /а.с. 93-94/.

06.08.2014 року позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; 05.08.2014 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні /а.с. 111/, яке судом відхилено з огляду на таке.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи част.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Окрім того, будь-яких доводів щодо поважності причин неможливості явки в судове засідання 06.08.2014 року у клопотанні не наведено, доказів в підтвердження зазначених обставин до клопотання не додано.

06.08.2014 року відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про причини неявки суд не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи /а.с. 105/.

Поскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до Статуту ТзОВ «Ірина-2» та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.08.2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Ірина-2» створене шляхом перетворення приватного підприємства «Ірина-2», є його правонаступником згідно із законодавством України, та здійснює свою діяльність на підставі чинного законодавства України та даного Статуту /а.с. 6/.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

21.11.2009 року між приватним підприємством «Ірина-2» (надалі - орендодавець, позивач) та Хмельницькою обласною фірмою «Фармація» (надалі - орендар, відповідач, апелянт) укладено договір оренди транспортного засобу (далі- Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві для здійснення господарської діяльності автомобіль марки YZN 27175, номерний знак НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 рік випуску 2009, об'єм 1568 см3, колір червоний, вартість 65 000, 00 грн. /а.с. 9/.

Згідно п. 1.2 Договору, автомобіль, технічна документація на автомобіль, а саме технічний паспорт, технічний талон; та інші реєстраційні документи, передаються орендодавцем орендарю в строк на три роки, що оформлюється актом, який підписується сторонами.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що орендодавець передає орендарю автомобіль у користування строком на три роки.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата встановлюється за користування автомобілем встановлюється за домовленістю сторін

Згідно п.3.2 Договору, орендна плата сплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 15-го числа кожного місяця.

Пунктом п.3.3 Договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

21.11.2009 року згідно акту приймання-передачі до договору б/н від 21.11.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв вантажний автомобіль (майно) згідно Договору /а.с. 48/.

Вказаний акт підписано зі сторони ПП «Ірина -2» директором Побережною Н.В., зі сторони ХОВ «Фармація» - Івчук І.В. та скріплено печатками сторін /а.с.48/.

20.01.2011 року згідно акту прийому-передачі від 20.11.2011 року, орендар передав, а орендодавець прийняв транспортний засіб, тобто повернув автомобіль марки YZN 27175 орендодавцю /а.с.57/.

На виконання п. 3.1 Договору, сторонами підписано наступні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 16 932, 00 грн.:

- №ОУ-0000003 від 31.08.2010 року /а.с.49/;

- №ОУ-0000004 від 30.09.2010 року /а.с.50/;

- №ОУ-0000007 від 31.10.2010 року /а.с. 51/;

- №ОУ-0000001 від 20.01.2011 року /а.с. 52/;

- №ОУ-0000002 від 20.01.2011 року /а.с. 53/;

- №ОУ-0000003 від 20.01.2011 року /а.с. 54/.

Відповідачем, в порушення п.3.2 Договору, здійснено часткову орендну оплату за користування автомобілем в сумі 3000, 00 грн., що підтверджується актом погодження (встановлення) ціни за оренду автомобіля /а.с. 62/ та наступними платіжними дорученнями:

- №2204 від 23.07.2010 року на суму 1 500, 00 грн. /а.с. 58/;

- №2225 від 26.07.2010 року на суму 1 500, 00 грн. /а.с. 59/

25.01.2012 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 22 з вимогою повернути борг по орендній платі в розмірі 16 932, 00 грн. /а.с. 7/.

27.01.2012 року відповідач у відповідь на претензію повідомив позивача, що у зв'язку з важким фінансово-економічним становищем підприємства утворився борг по договору оренди автомобіля в сумі 16 932, 00 грн., який буде сплачено відповідачем до 31.03.2012 року /а.с. 8/.

Неналежне виконання Хмельницькою обласною фірмою «Фармація» зобов'язань по здійсненню орендної плати згідно договору оренди транспортного засобу від 21.11.2009 року слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 39 000, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з грудня 2010 року по січень 2011 року.

При прийнятті рішення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за користування предметом оренди у сумі 39 000, 00 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Матеріали справи містять довіреність представника позивача ОСОБА_2, виданої директором Побережною Н.В. на представництво інтересів ПП «Ірини - 2», а саме заключати від його імені договори оренди, купівлі-продажу, укладати мирові угоди, представляти інтереси в судах та інших державних органах.

Довіреність видана на 2 роки і дійсна до 01.11.2011 року /а.с. 29/.

Відповідно до част.1, 2 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, на час укладення договору оренди у ОСОБА_2 були наявні повноваження на його підписання.

Водночас, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач ХОФ «Фармація» в подальшому схвалив укладений договору оренди, зокрема:

- акти приймання-передачі предмета оренди, скріплені підписами сторін;

- часткове перерахування орендної плати;

- визнання боргу у відповіді на претензію від 27.01.2012 року.

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 встановлено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Окрім того, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи від 18.11.2013 року з огляду на таке.

На розгляд технічної експертизи вважав за необхідне поставити наступні питання:

1. Чи нанесено відтиск печатки в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.08.2013р. №ОУ-0000003, 31.09.2013р. №ОУ-0000004, 31.10.2013р. №ОУ-0000007 та акті погодження (встановлення) ціни за оренду автомобіля, наданих позивачем, і наданих відповідачем актах, печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

2. Чи складався акт погодження (встановлення) ціни за оренду автомобіля до 2011р. чи після?

3. Проведення експертизи доручити Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Хмельницькій області.

Обґрунтовує необхідність проведення експертизи тим, що під час розгляду справи позивачем було надано оригінали актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Оригінали цих же актів суду надано і відповідачем, проте вони не є ідентичні. Акти, надані позивачем містять відбитки печатки відповідача, дійсність яких є сумнівною, на відміну від екземплярів останнього. Також, надано акт погодження (встановлення) ціни за оренду автомобіля, про існування якого взагалі не знала ХОФ «Фармація» і вперше побачила в залі суду /а.с. 80/.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, щодо достовірності документів сумнівів стосовно яких у суду не виникло.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Така правова позиція визначена п.2 постанови Пеленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 (зі змінами та доповненнями).

Суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, не вбачає підстав для проведення судової технічної експертизи, оскільки в справі є інші докази, які підтверджують, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору оренди транспортного засобу від 21.11.2009 року та актів приймання-передачі предмета оренди.

Відтак, правові підстави для відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ірина-2» відсутні.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.11.13 р. у справі №924/1030/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Хмельницької обласної фірми «Фармація» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/1030/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.