Рішення № 40077170, 06.08.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2014 р.

Справа № 924/889/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна”, м. Київ

До Селянського фермерського господарства „Левада”, с. Постолівка, Волочиський район, Хмельницька область

про стягнення 47 546,21 грн. заборгованості, з яких 40 366,80 грн. основний борг, 1 782,78 грн. пеня, 2101,29 грн. 20% річних, 3 295,34 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 47 546,21 грн. заборгованості, з яких 40 366,80 грн. основний борг, 1 782,78 грн. пеня, 2 101,29 грн. 20% річних, 3 295,34 грн. інфляційних втрат. Вказана заборгованість виникла у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №215 КП від 15.01.2014р. на умовах товарного кредиту.

Представник позивача в засідання суду 06.08.2014р. не прибув, натомість на адресу суду позивач направив телеграму за вх.№05-22/7923/14 від 04.08.2014р. із клопотанням про слухання справи за відсутності представника позивача. Також, позивач зазначив, що відповідної оплати боргу від відповідача не надходило, тому позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив. Представник відповідача в засідання суду не з’являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв. Про розгляд справи на адресу відповідача направлялись відповідні ухвали із відмітками про їх отримання відповідачем 06.07.2014р., 15.07.2014р. та 26.07.23014р. згідно наявних в матеріали справи поштових повідомлень про вручення ухвал суду.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна” м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №АБ №524228 від 04.05.2012р.

15.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна” (постачальник) та Селянським фермерським господарством „Левада” (покупець) було підписано Договір поставки Д-3 на умовах товарного кредиту №215КП, відповідно до п.1.1 якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки („ІНКОТЕРМС - 2010”), що обумовлюються в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.1.5 договору передбачено, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування покупець зобов'язується сплачувати відсотки в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Розмір відсотків за користування товарним кредитом, строк товарного кредитування визначаються в договорі або специфікаціях до нього.

Відповідно до п.2.1 договору ціни на товар наведені у специфікаціях та/або рахунках-фактурах та включають вартість доставки товару покупцю. Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня.

Оплата вартості Товару (партії Товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації до договору. Вартість товару в розмірі 100% покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 60- календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі. (п.п.2.3 договору).

Не пізніше ніж за п'ять днів до моменту відвантаження товару, покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення на партію товару, в якій вказує найменування товару та його кількість, а також базис поставки. Постачальник розглядає заявку і у разі її погодження надсилає покупцю рахунок-фактуру та специфікацію. Рахунок-фактура підлягає оплаті відповідно до умов розділу 3 договору. Постачальник здійснює поставку товару на протязі п'яти банківських днів (якщо інший строк не зазначений в специфікації до договору) з моменту надходження від покупця замовлення на товар. (п.п.5.1, 5.2).

Відповідно до п.п.5.4, 5.5, 5.6 договору передбачено, що датою поставки є: дата отримання товару покупцем (підписання товарної накладної його представником). Приймання товару по кількості та якості проводиться з дотримання умов цього договору, відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю №П-6 від 15.06.1965р. зі змінами та доповненнями, інструкції про порядок приймання продукції технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966р. зі змінами та у відповідності до стандартів і технічних умов товару, якщо інше не визначене договором. Приймання товару здійснюється на складі покупця по кількості згідно товаротранспортних та видаткових накладних, а по якості згідно сертифікату якості постачальника.

Покупець зобов'язаний перевірити в день поставки товару кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару. При виявлені невідповідності кількості, якості, комплектності, маркуванню продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, покупець припиняє подальше приймання Товару і складає акт, в якому вказує кількість оглянутого Товару і характер виявлених при прийманні дефектів. Цей комерційний акт покупець зобов'язується протягом одного робочого дня направити за допомогою факсу або електронної пошти постачальнику. Крім того покупець направляє клопотання про направлення представника постачальника для продовження приймання товару. Покупець зобов'язаний забезпечити зберігання Товару неналежної якості в умовах, що запобігають погіршення якісних характеристик товару. Здійснення подальшого приймання Товару здійснюється покупцем лише за участю уповноваженого представника постачальника. За результатами такого приймання складається двосторонній акт приймання - передачі кількості, в якому відображаються виявлені недоліки Товару. (п.п.5.8, 5.9. договору).

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожен день прострочення платежу та 20% річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

На виконання вказаного договору позивач поставив відповідачу товар (комбікорм, білкові вітамінно-мінеральні добавки) на загальну суму 40 366,80 грн. що підтверджено видатковою накладною №ФИД00000221 від 15.01.2014р. зі строком оплати до 16.03.2014р. та довіреністю на отримання товару №46 від 20.12.2013р. із відмітками про отримання товару відповідачем.

Оскільки відповідач у встановлені договором строки із позивачем розрахунок не провів, позивач звернувся із претензією №569 від 27.05.2014р., згідно якої просив на протязі 2-х банківських днів перерахувати борг в сумі 40 366,80 грн. на вказані позивачем банківські реквізити. Відповіді на претензію позивач не отримував, заборгованість в сумі 40 366,80 грн. залишилась непогашеною.

У зв’язку із цим, позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути із відповідача 40366,80 грн. основного боргу, 1 782,78 грн. пені, 2 101,29 грн. 20% річних та 3 295,34 грн. інфляційних витрат згідно наявних в матеріалах справи розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Цивільний кодекс України, зокрема ст.694 цього кодексу, передбачає умови укладання договорів про продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 695 ЦК України передбачено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару із розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами 15.01.2014р. було укладено договір поставки Д-3 на умовах товарного кредиту №215КП, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно проводити розрахунки за отриманий товар, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов’язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 40 366,80 грн.

Вказана заборгованість підтверджується видатковою накладною №ФИД00000221 від 15.01.2014р. із строком оплати до 16.03.2014р. та довіреністю на отримання товару №46 від 20.12.2013р. із відмітками про отримання товару відповідачем. Будь-які претензії по кількості та/або по якості отриманого товару відсутні.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення із відповідача 40 366,80 грн. боргу суд вважає правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогами чинного законодавства.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, також 1 782,78 грн. пені, 2 101,29 грн. 20% річних та 3 295,34 грн. інфляційних втрат згідно наявних в матеріалах справи розрахунків. При вирішенні питання щодо цих сум, судом враховується наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст.546, 548, Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем пеня нарахована в сумі 1 782,78 грн. за період 17.03.2014р. по 19.06.2014р. за 95 днів прострочення оплати.

Судом перевірено нарахування пені за відповідний період із врахуванням обмеження, встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, нарахування суми пені, проведені позивачем, є правильними та такими, що відповідають встановленим вимогам та обставинам справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” від 17.12.2013р. №14).

Судом приймається до уваги, що сторони в п.п.6.2 договору від 15.01.2014р. про поставку на умовах товарного кредиту передбачили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Із матеріалів справи слідує, що позивач просить стягнути з відповідача 20% річних в сумі 2 101,29 грн. за період прострочення з 17.03.2014р. по 19.06.2014р. за 95 днів, подавши детальний розрахунок річних.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 20% річних в сумі 2 101,29 грн., суд приходить до висновку, що вказані нарахування є правильними та відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Стосовно нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 3 295,34 грн. за період прострочення з березня по травень 2014р. судом до уваги приймається таке.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем при обрахуванні сум інфляційних втрат враховано березень 2014р., натомість періоду, починаючи від дати 17.03.2014р. не передувало прострочення, яке б дорівнювало один календарний місяць. Відтак, правомірним суд вважає нарахування інфляційних витрат за період з квітня 2014р. по травень 2014р. із простроченої суми боргу 40 366,80 грн.

Із врахуванням вищенаведеного, судом самостійно перераховано інфляційні витрати за період квітень-травень 2014р. згідно формули: 40 366,80 грн. * 107,2254% - 40 366,80 = 2 916,66 грн.

За таких обставин, правомірним суд вважає інфляційні нарахування в сумі 2 916,66 грн., решта 378,68 грн. інфляційних витрат нарахована позивачем безпідставно, тому задоволенню не підлягає. Відтак, належних та допустимих доказів на спростування вищенаведеного, суду не подано.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 40366,80 грн. основного боргу, 1 782,78 грн. пені, 2 101,29 грн. 20% річних та 2 916,66 грн. інфляційних втрат. У решті позову, щодо стягнення із відповідача 378,68 грн. інфляційних втрат суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Згідно вимог ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна”, м. Київ до Селянського фермерського господарства „Левада”, с. Постолівка, Волочиський район, Хмельницька область про стягнення 47 546,21 грн. заборгованості, з яких 40 366,80 грн. основного боргу, 1 782,78 грн. пені, 2101,29 грн. 20% річних та 3 295,34 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути із Селянського фермерського господарства „Левада”, с. Постолівка, Волочиський район, Хмельницька область (код ЄДРПОУ 31623741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна”, м. Київ, Солом’янський район, вул. Лінійна,17 (код ЄДРПОУ 36426518) 40 366,80 грн. (сорок тисяч триста шістдесят шість гривень 80 коп.) основного боргу, 1 782,78 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 78 коп.) пені, 2 101,29 грн. (дві тисячі сто одна гривня 29 коп.) 20% річних, 2 916,66 грн. (дві тисячі дев’ятсот шістнадцять гривень 66 коп. інфляційних втрат, 1 812,44 грн. (одна тисяча вісімсот дванадцять 44 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення з відповідача 378,68 грн. інфляційних втрат відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Леніна, 17, Солом'янський р-н, м. Київ, 03038) – рекоменд. із повідомл.;

3 - відповідачу (с. Постолівка, Волочиський р-н, Хмельницька обл., 31274) – рекоменд. з повідомл.