Рішення № 40077037, 04.08.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 рокуСправа № 912/1831/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1831/14

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

про стягнення 23 021 691,08 грн.

Представники сторін:

від позивача - Старчик А.А., довіреність № 14-90 від 18.04.14, головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту;

від відповідача - Бершадський С.М., довіреність № 4 від 08.01.14.

В судовому засіданні 04.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") подано позовну заяву з вимогою стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (надалі - ДП "Кіровоградтепло") 23 021 691,08 грн. заборгованості, яка складається з: 20 624 847,20 грн. суми основного боргу за природний газ, 1 672 885,01 грн. пені, 244 478,29 грн. інфляційних втрат та 479 480,58 грн. три відсотки річних, нарахованих за період прострочення платежів.

Відповідачем, згідно поданих заперечень та клопотання про зменшення пені від 22.07.2014 № 13-1866/07, позов заперечено частково в частині стягнення пені та заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 10% , а саме - до 167 288,50 грн. (а.с. 60-63).

В судовому засіданні 04.08.2014 року представником позивача позовні вимоги згідно поданого позову підтримано повністю.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування своїх доводів, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ДП "Кіровоградтепло"" (Покупець) 28.12.2012 укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13/3547-БО-18 (далі по тексту - Договір, Договір № 13/3547-БО-18).

За умовами укладеного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013 року, та порядок його зміни.

Згідно з пунктом 3.3. Договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу.

За пунктом 3.4. Договору сторонами зокрема визначено, що у акті приймання-передачі газу, зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Розділ 5 Договору містить положення щодо погодженої ціни газу та в пункті 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; газопостачальним підприємством (постачальник) є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; споживач - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (ст. 1 Закону).

За вимогами статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

З матеріалів справи слідує, що згідно статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 747 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 724), позивач є юридичною особою з предметом діяльності - постачання природного та скрапленого газу та інші види діяльності (а.с. 30-40).

Відповідач, в свою чергу, є споживачем природного газу, у т.ч. на умовах Договору № 13/3548-БО-18, укладеного з позивачем у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору № 13/3548-БО-18 поставив відповідачеві протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 46 796 563,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 16-22). У названих актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість. Акти підписано без зауважень Постачальником, Покупцем, а також газорозподільною організацією.

Натомість, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково та згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача, що ним не заперечено, становить 20 624 847,20 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Відповідач розрахунок позивача не заперечив.

Відтак позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 20 624 847,20 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу 1 672 885,01 грн. пені.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.2 Договору № 13/3548-БО-18 встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання, тому вимога про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 1 672 885,01 грн., нарахованої у розмірі 108985,79 грн. за зобов'язаннями січня 2013 року за період з 14.02.2013 по 05.04.2013; у розмірі 266463,17 грн. за зобов'язаннями лютого 2013 року за період з 14.03.2013 по 13.09.2013; у розмірі 678027,00 грн. за зобов'язаннями березня 2013 року за період з 14.04.2013 по 13.10.2013; у розмірі 156352,68 грн. за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з 14.05.2013 по 13.11.2013; у розмірі 114122,08 грн. за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період з 14.11.2013 по 27.03.2014; у розмірі 137982,71 грн. за зобов'язаннями листопада 2013 року за період з 14.12.2013 по 27.03.2014; у розмірі 210951,59 грн. за зобов'язаннями грудня 2013 року за період з 14.01.2014 по 27.03.2014, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявляє до стягнення інфляційні в розмірі 244 478,29 грн. та 3% річних в розмірі 479 480,58 грн., нарахованих за період прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, чим спростовується твердження відповідача про однорідність штрафу та 3% річних.

Враховуючи приписи наведених вище норм та підтвердження матеріалами справи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 244478,29 грн. за загальний період з квітня 2013 року по лютий 2014 року та 3% річних в розмірі 479480,58 грн. за загальний період з 14.02.2013 по 27.03.2014, з урахуванням всіх поставок та проплат, є правомірними та підлягають задоволенню.

Між тим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру пені до 10% з тих підстав, що несвоєчасність оплат за спожитий природний газ зумовлена економічною необґрунтованістю тарифу та наявністю заборгованості з його компенсації, а також порушенням строків оплати споживачами, яким відповідач постачає природний газ.

Представником позивача в судовому засіданні 04.08.2014 заперечено проти зменшення розміру пені.

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд вважає необхідним зменшити їх розмір до 50 відсотків, враховуючи наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами..

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг заборгованості бюджетних установ перед відповідачем за компенсацію різниці в тарифах за 2013 рік склав 26 996,94 грн. (а.с. 71). Згідно висновку експертного дослідження № 11/2-128 від 24.12.2013 документально підтверджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася бюджетним установам та організаціям і яка виникла внаслідок невідповідності фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію за період з 01.01.2011 по 30.09.2013 у сумі 25 349 988,64 грн. (а.с.72 - 85). З наданого відповідачем до справи звіту про фінансові результати слідує, що відповідач є збитковим підприємством (а.с. 65 - 70).

Господарським судом також враховано, що підприємство позивача також є збитковим, судом прийнято до уваги не лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, а і негативні наслідки спричинені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання відповідача, а також зменшення розміру штрафних санкцій.

Діяльність позивача, має свої особливості, оскільки позивач являться постачальником природного газу на території України і несвоєчасні розрахунки його споживачів, у тому числі відповідача, можуть призвести до таких же негативних наслідків, про які повідомляє відповідач у своїй заяві, однак не лише на території міста Кіровограда, а по всій Україні.

Таким чином, оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ вплинули затверджені тарифи та враховуючи несвоєчасне відшкодування відповідачеві відповідної різниці в тарифах; приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу ( більше 55%); враховуючи майновий стан сторін, господарський суд вважає наявними підстави для зменшення розміру пені.

Водночас, з огляду на необхідність придбання позивачем природного газу, що постачається споживачам України, та обов'язковість дотримання строків розрахунків, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, господарський суд вважає, що зменшення згідно клопотання відповідача суми пені до 167 288,50 грн., що становить 10% від заявленої суми, є надмірно великим, а достатнім, розумним та справедливим буде зменшення суми пені на 50%.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 836442,51 грн. У задоволені позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" підлягають частковому задоволенню в сумі 22 185 248,58 грн., з яких: 20624847,20 грн. сума основного боргу, 836442,51 грн. пені, 244478,29 грн. інфляційних та 479480,58 грн. 3% річних. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір у відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається повністю на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, код ЄДРПОУ 33142568) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 22 185 248,58 грн., з яких: 20 624 847,20 грн. сума основного боргу, 836 442,51 грн. пені, 244 478,29 грн. інфляційних та 479 480,58 грн. 3% річних, а також 73 080,00 грн. судового збору

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.08.2014.

Суддя В.Г. Кабакова