Рішення № 40077025, 04.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа № 911/2320/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2320/14

за позовом публічного акціонерного товариства "ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №3", ідентифікаційний код: 04012773, місцезнаходження: 03061, м. Київ, просп. Відрадний, буд. 103,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 08141, АДРЕСА_1,

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 особисто, -

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство "ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №3" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 22.02.2012 року №22/02/12 та сервісною угодою від 22.02.2012 року №22/02/12С у вигляді основного боргу у сумі 7 438,21 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 21 коп.) та трьох процентів річних у сумі 279,39 грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 39 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором від 22.02.2012 року №22/02/12 та сервісною угодою від 22.02.2012 року №22/02/12С зі сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 7 438,21 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 21 коп.) та трьох процентів річних у сумі 279,39 грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 39 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2014 року порушено провадження у справі №911/2320/14, розгляд якої призначено на 14.07.2014 року.

14.07.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який вимоги ухвали суду від 16.06.2014 року в повному обсязі не виконав, надав пояснення у справі. Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.06.2014 року не виконав, про причини нез'явлення суд не повідомив. Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2014 року розгляд справи відкладено на 04.08.2014 року.

04.08.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву від 16.07.2014 року б/н (вх. №15685/14 від 04.08.2014 року) з доданими документами, у яких Відповідач просить в задоволенні позову відмовити у зв'язку з відсутністю фактичної заборгованості.

04.08.2014 року в судове засідання з'явився Відповідач, який вимоги ухвал суду від 16.06.2014 року та від 14.07.2014 року в повному обсязі не виконав, витребувані судом документи не подав, надав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 16.06.2014 року та від 14.07.2014 року в повному обсязі не виконав, про причини нез'явлення суд не повідомив. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 04.08.2014 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач витребуваних судом документів та доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

22.02.2012 року між публічним акціонерним товариством "ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №3" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір від 22.02.2012 року №22/02/12 (далі за текстом: Договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування нежиле приміщення. Приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (1-й поверх, ВАТ «ДБК-3»). Площа приміщення, що передається орендарю, складає 13 м.кв.

Згідно п. 2.1. Договору, приміщення передається орендарю на підставі акту прийому-передачі, у якому повинні бути зазначені опис його технічного стану, розмір площі, вказівки про наявність систем забезпечення, місце розташування.

Пунктами 7.1.-7.4. Договору визначено, що усі належні за даним договором платежі орендар сплачує орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок орендодавця. Нарахування платежів починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Усі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні. Зобов'язання по здійсненню платежів, передбачені даним розділом чи іншими умовами договору, будуть виконані належним чином, коли суми коштів, що відповідають повному розміру платежу, будуть зараховані на рахунок орендодавця.

Договором у п.п. 8.1., 8.2. визначено, що вартість оренди 1 м.кв. становить 70 грн. на місяць. Розмір орендної плати за місяць оренди 13 м.кв. площі приміщення складає 910,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Якщо інше не передбачено даним договором, оплата за користування приміщення сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 15-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.п. 20.1., 24.6. Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту договору, і діє до 31.12.2012 року. Даний договір може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи те, що Відповідач продовжував користуватися майном після закінчення строку дії Договору, у зв'язку з відсутністю заперечень Позивача, Договір був поновлений на строк, на який він був укладений.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 01.03.2012 року Позивачем та Відповідачем підписано акт приймання-передачі від 01.03.2012 року, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове користування з 01.03.2012 року приміщення загальною площею 13 м.кв. за адресою АДРЕСА_3.

22.02.2012 року між Позивачем та Відповідачем укладено сервісну угоду від 22.02.2012 року №22/02/12С (надалі за текстом: Угода), згідно п. 1.1. якої, орендарем укладено договір оренди №22/02/12 від 22.02.2012 року з ВАТ «ДБК-3», згідно з яким йому надано у тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 13 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_3. З метою забезпечення належних умов для використання орендарем приміщенням згідно з його цільовим призначенням та з метою врегулювання порядку та компенсацію за комунальні послуги та послуги, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням та утриманням будівлі, які будуть надані орендарю, сторони уклали цю сервісну угоду.

Відповідно до п. 3.5. Договору, компенсація (відшкодування витрат) за надані послуги здійснюється орендарем щомісячно у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця на протязі трьох днів з дати надання орендодавцем відповідного рахунку-фактури.

Пунктами 6.1., 6.3. Угоди визначено, що ця угода набуває чинності з дати підписання і діє на весь строк до належного закінчення користування орендарем приміщенням відповідно до умов договору оренди від 22.02.2012 року №22/02/12. У разі, якщо договір оренди від 22.02.2012 року №22/02/12 достроково розривається, ця угода автоматично закінчує строк своєї дії.

Як встановлено судом, сторонами у додатку №1 до Угоди узгоджено найменування, вартість та періодичність надання послуг, компенсація яких здійснюється згідно Угоди.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем на виконання умов Договору, у період з вересня 2012 року по лютий 2013 року підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2012 року №6446, від 31.10.2012 року №8092, від 30.11.2012 року №9567, від 31.12.2012 року №11808, від 28.02.2013 року №299, згідно яких вартість оренди офісних приміщень склала 4 550,00 грн. Разом з тим, на виконання умов Угоди Позивачем та Відповідачем підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 року №8091, від 30.11.2012 року №9565, від 30.11.2012 року №9566, від 30.11.2012 року №9974, від 31.12.2012 року №11809, від 31.12.2012 року №11810, від 31.01.2013 року №126, від 28.02.2013 року №300, від 28.02.2013 року №341. згідно яких загальна вартість комунальних послуг складає 3 358,21 грн. Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані Відповідачем без будь-яких заперечень; достовірність зазначених актів Відповідач не заперечує та визнає.

18.02.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду від 18.02.2013 року №2 до Договору, згідно п. 1-3 якої, відповідно до ст. 24.3. договору оренди від 22.02.2012 року №22/02/12 сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору від 28.02.2013 року. Сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в тому числі по оплаті наданих послуг. У зв'язку з припиненням дії договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони договору.

28.02.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано акт приймання-передачі приміщення від 28.02.2013 року, згідно якого Відповідач передав, а Позивач прийняв нежиле приміщення, що знаходилось в оренді згідно договору оренди нежилого приміщення від 22.02.2012 року №22/02/12.

Таким чином, сторони за взаємною згодою припинили дію договору від 22.02.2012 року №22/02/12 з 28.02.2013 року. Разом з договором від 22.02.2012 року №22/02/12 припинила дію і сервісна угода від 22.02.2012 року №22/02/12С.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором щодо сплати орендної плати та зобов'язань за Угодою щодо компенсації понесених Позивачем витрат на комунальні послуги та послуги, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням та утримання приміщенням згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2012 року №6446, від 31.10.2012 року №8092, від 30.11.2012 року №9567, від 31.12.2012 року №11808, від 28.02.2013 року №299, від 31.10.2012 року №8091, від 30.11.2012 року №9565, від 30.11.2012 року №9566, від 30.11.2012 року №9974, від 31.12.2012 року №11809, від 31.12.2012 року №11810, від 31.01.2013 року №126, від 28.02.2013 року №300, від 28.02.2013 року №341, у зв'язку з чим за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 7 438,21 грн.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, направлено вимогу від 05.05.2014 року №01-122, у якій Позивач просив оплатити заборгованість за Договором та Угодою у сумі 7 438,21 грн. в добровільному порядку. Разом з вказаною вимогою Позивачем Відповідачу було надіслано рахунки на оплату від 03.10.2012 року №1758, від 01.11.2012 року №1967, від 30.11.2012 року №2037, від 03.12.2012 року №2239, від 26.12.2012 року №2366, від 29.01.2013 року №258, від 04.02.2013 року №257, від 27.02.2013 року №459.

Факт надіслання Позивачем вимоги від 05.05.2014 року №01-122 з доданими документами підтверджується описом вкладення у цінний лист на ім'я ФОП ОСОБА_1 від 06.05.2014 року та фіскальним чеком від 06.05.2014 року №4514, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на вимогу від 05.05.2014 року №01-122 відповіді не надав, заборгованість за Договором та Угодою не сплатив.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 16.07.2014 року б/н вказує, що Позивач та Відповідач у п. 2 додаткової угоди №2 від 28.02.2013 року визначили, що на момент припинення дії договору, сторони не мають неврегульованих спорів.

Як встановлено судом, п.п. 2, 3 додаткової угоди від 18.02.2013 року №2 до Договору визначено, що сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в тому числі по оплаті наданих послуг. У зв'язку з припиненням дії договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони договору.

Частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, належними доказами виконання Відповідачем зобов'язань за Договором та Угодою є документи, що підтверджують сплату Відповідачем Позивачу грошових коштів (квитанції, платіжні доручення, банківські виписки про рух коштів тощо).

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи те, що належними доказами виконання Відповідачем зобов'язань за Договором та Угодою є документи, що підтверджують сплату Відповідачем Позивачу грошових коштів, факт належного виконання зобов'язання Відповідачем за Договором та Угоди в частині сплати орендної плати та сплати Позивачу грошових коштів на відшкодування витрат на комунальні послуги та послуги, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням та утримання приміщення не може бути підтверджений іншими доказами, зокрема додатковою угодою від 18.02.2013 року №2 до Договору, у якій Позивач та Відповідач погодили, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань, в тому числі по оплаті наданих послуг, в той час як Позивачем факт належного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором та Угодою заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом, ухвалами від 16.06.2014 року та від 14.07.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором від 22.02.2012 року №22/02/12.

Проте, станом на момент розгляду справи Відповідач не виконав вимоги ухвал суду від 16.06.2014 року та від 14.07.2014 року та не надав суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за договором від 22.02.2012 року №22/02/12; жодних доказів неможливості подання витребуваних судом документів Відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим суд розглядав справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу у розмірі 7 438,21 грн., за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору та Угоди. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним суми основного боргу у розмірі 7 438,21 грн.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості у вигляді основного боргу у сумі 7 438,21 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 21 коп.) підлягає задоволенню.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача, за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором та Угодою, три проценти річних у сумі 279,39 грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 39 коп.).

Цивільним кодексом України у ст. 526 визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаної суми трьох процентів річних, судом встановлено, що остання визначена Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних у розмірі 279,39 грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 39 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором від 22.02.2012 року №22/02/12 та сервісною угодою від 22.02.2012 року №22/02/12С у вигляді основного боргу у сумі 7 438,21 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 21 коп.) та трьох процентів річних у сумі 279,39 грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 39 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором від 22.02.2012 року №22/02/12 та сервісною угодою від 22.02.2012 року №22/02/12С у вигляді основного боргу у сумі 7 438,21 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 21 коп.) та трьох процентів річних у сумі 279,39 грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 39 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались сторонами у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №3" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 08141, АДРЕСА_2, на користь публічного акціонерного товариства "ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №3", ідентифікаційний код: 04012773, місцезнаходження: 03061, м. Київ, просп. Відрадний, буд. 103, заборгованість за договором від 22.02.2012 року №22/02/12 та сервісною угодою від 22.02.2012 року №22/02/12С у вигляді основного боргу у сумі 7 438,21 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 21 коп.), трьох процентів річних у сумі 279,39 грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 39 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2014 року