Рішення № 40077012, 29.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р.Справа № 922/2853/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ про стягнення коштів в сумі 23 417,25 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Данилевського О.М. (дов.№ 14-89 від 18.04.2014 року);

від відповідача - Грубник Н.С. (дов.№ 190 від 28.07.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 041,45 грн., штраф в сумі 682,36 грн., 3 % річних в розмірі 3 008,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 685,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором купвілі-продажу природного газу № 41-БО від 23.07.2012 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.07.2014 року об 11:15 год.

28 липня 2014 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та неправомірності.

Так, згідно наданих відповідачем письмових пояснень несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ була зумовлена неналежним виконанням грошових зобов'язань бюджетними установами та організаціями, що споживають теплову енергію, яка виробляється Вовчанським підприємством теплових мереж.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем був пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

У призначеному судовому засіданні 29.07.2014 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити. На виконання вимог ухвали від 14.07.2014 року надав витребувані судом документи (реєстр прийнятих платежів від Вовчанського підприємства теплових мереж).

Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2014 року проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

23 липня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Вовчанським підприємства теплових мереж був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 41-БО (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами.

Згідно п. 6.1. Договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня - грудня 2012 року імпортований природний газ загальною вартістю 3 849 836,17 грн., що підтверджується відповідними актами прийому - передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 18 - 20). Зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками обох підприємств. Факт отримання природного газу на вищевказану суму відповідачем не заперечується.

Відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість за спожитий ним природний газ, що не заперечується позивачем, проте з порушенням строків, визначених п. 6.1. Договору, що стало підставою для нарахування підприємству штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача сум пені в розмірі 15 041,45 грн. та штрафу в сумі 682,36 грн., суд виходить із наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою пені є 15 041,45 грн.

Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 682,36 грн., суд встановив, що дане нарахування узгоджується з вимогами чинного законодавства та умовами Договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сум пені в розмірі 15 041,45 грн. та штрафу в сумі 682,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд із цим, суд відхиляє доводи відповідача з приводу пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, враховуючи наступне.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України та відповідно до якої - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.3. Договору сторони визначили строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, який становить 5 років.

З огляду на викладене, посилання відповідача на пропуск строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 008,29 грн., а також втрат від інфляційних процесів в розмірі 4 685,15 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 008,29 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 685,15 грн. підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення коштів в сумі 23 417,25 грн. задовольнити.

Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Дзержинського, 3-А, код ЄДРПОУ 32447026) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 15 041,45 грн., штраф в сумі 682,36 грн., 3 % річних в розмірі 3 008,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 685,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2014 р.

Суддя М.В. Калантай

справа № 922/2853/14