Ухвала суду № 40075160, 30.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/717/13-ц 30.07.2014 30.07.2014 30.07.2014

Провадження 22ц/784/2181/14 Головуючий у перший інстанції Спинчевська Н.А.

Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду миколаївської області в складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів - Довжук Т.С., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю:

позивача (стягувача) ОСОБА_3,

представника виконавчої служби Онісіча С.О.,

третьої особи ( заінтересованої особи) ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2014 року

за заявою

ОСОБА_5 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2013 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зобов'язані усунути перешкоди позивачу в користуванні приміщенням загального користування , а саме холом 2-27, кухнею 2-29, вмивальною 2-28, душовою 2-28/3, позначеними в технічному паспорті на приватизовану кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку АДРЕСА_1, які розташовані на другому поверсі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, та є приміщенням загального користування для кімнат 129, 130, НОМЕР_2, НОМЕР_3, 133, 134, 135, 136, шляхом демонтажу самовільно збудованої стіни.

Зазначене рішення набрало законної сили та знаходиться на виконанні в Ленінському відділі ДВС Миколаївського міського управління юстиції.

У травні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 2/489/830/ від 3 квітня 2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні приміщенням таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог, посилаючись на розпорядження Адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради від 30 липня 2013 року. Цим рішенням визнано готовність до експлуатації кімнат НОМЕР_2-НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, кімнати НОМЕР_2-НОМЕР_3, що знаходяться у користуванні КП СКП «Гуртожиток» та які зменшені, і є окремими ізольованими кімнатами. У зв'язку з чим, ОСОБА_5 вважає неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають суттєве значення, просила ухвалу суду скасувати, а заяву направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт та особа, яка надає правову допомогу ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ОСОБА_9 до апеляційного суду не з'явилися, вказуючи на зайнятість адвоката в іншому судовому засіданні. Проте, на час розгляду апеляційної скарги справа, на яку вказано ОСОБА_9 у заві на адресу апеляційного суду, була розглянута. У зв'язку з чим, колегія суддів розглянула скаргу без участі вказаних осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.369 ЦПК України, виконавчий лист має відповідати вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦПК України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що виконавчий лист видано помилково або обов'язок боржників повністю чи частково припинено внаслідок добровільного виконанням боржником чи іншою особою судового рішення, або такий обов'язок відсутній з інших причин.

Доводи в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги розпорядження Адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради від 30 липня 2013 року про визначення кімнат НОМЕР_2, НОМЕР_3 окремими ізольованими приміщеннями, яке винесене після ухвалення рішення у справі.

Само по собі це рішення не припиняє обов'язок відповідачки виконати рішення.

Так ст. 100 ЖК України встановлено, що переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до пунктів 2, 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, користування такими приміщеннями здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди) і такі користувачі мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Як вбачається з розпорядження, Адміністрацією Ленінського району Миколаївської міської ради визнано, що переобладнане приміщення є окремим та готове до експлуатації. На його підставі ОСОБА_5 звернулась до КП «МБТІ» з заявою про внесення змін до матеріалів технічної експлуатації. Між тим, власником гуртожитку не було надано згоду та не видано відповідного розпорядження про зміну порядку користування місцями загального користування гуртожитку, та про приєднання місць загального користування гуртожитком до певної квартири з метою поліпшення житлових умов відповідачки.

Отже, висновки суду про те, що обов'язок ОСОБА_5 виконати рішення не припинено, є правильними.

За такого підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: