Ухвала суду № 40074870, 05.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/587/14-ц 06.08.2014 06.08.2014 05.08.2014

Провадження № 22-ц/784/2251/14 Суддя першої інстанції Міщенко Г.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

6 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Довжук Т.С., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Орельській Н.М.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення

Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 13670 грн. 83 коп. за кредитним договором з яких: 2989 грн. 99 коп. заборгованість за кредитом, 9553 грн. 66 коп. заборгованості по процентам, 500 грн. штрафу фіксованої частини та 627 грн. 18 коп. штрафу його процентної складової.

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк посилався на те, що відповідачка, отримавши 3800 грн. кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою 36% за користування кредитом річних, своїх обов'язків по поверненню кредиту за умовами договору не виконувала. У зв'язку з чим, повинна сплатити заборгованість станом на 30 квітня 2014 року, відсотки за користування кредитом в подвійному розмірі на суму прострочених відсотків, та штраф, у відповідності з заявою, Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, які є складовими кредитного договору.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 5994 грн. 62 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 250 грн. штрафу (фіксована часина). З відповідача на користь позивача стягнуто 111 грн. 25 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по тілу кредиту, зменшенні відсотків, відмови у штрафі та ухвалити нове рішення, про задоволення позову в повному обсязі. На думку апелянта, висновки суду щодо застосування строку позовної давності та розрахунок відсотків за користування кредитом не відповідають умовам кредитного договору, доказам у справі та вимогам матеріального права.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що 15 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_2 було видано 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою 36% на рік на залишкову суму заборгованості за кредитом та зі сплатою підвищених відсотків у разі прострочення виконання зобов'язань. Строк дії ліміту визначено строком дії картки. Умови укладення договору містилися в заяві позичальника.

Оскільки банком інших підписаних відповідачем та погоджених з ним умов договору не надано, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати загальний строк позовної давності у три роки. У зв'язку з чим, задовольнив позов частково.

Висновки суду щодо застосування строку позовної давності, на чому наполягала відповідачка, відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Доводи в апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» щодо застосування положень Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, в тому числі в частині збільшених строків позовної давності, безпідставні.

Так, позивач не довів, що надані ним Умови та Правила є складовою частиною конкретного кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Законом, а саме ст.1055 ЦК України встановлена форма кредитного договору. Він укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В заяві позивача було зазначено, що заявник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг (Умови), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банка (Тарифи) та про те, що він згоден, що заява разом з Умовами та Правилами та Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Проте, в заяві не було зазначено інших умов надання кредиту, окрім вказаних вище.

Надані суду Умови та Правила стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт. Вони не містять підпису відповідача, і не мають жодної індетифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви позичальника. В свою чергу в заяві позичальника не зазначено, що неврегульовані в заяві питання регулюються вказаними Умовами або Правилами. Тарифи суду взагалі банком не надані.

Наведене свідчить про відсутність підстав вважати, що підписуючи заяву, відповідач розумів вказані Умови, у тому числі щодо погодження сторонами строку позовної давності тривалістю в п'ять років. За такого є обґрунтованим застосування судом положень ст. ст. 256, 257 ЦК України щодо загального строку позовної давності.

Посилання апелянта про збільшену позовну давність також суперечать ч. 1 ст. 259 ЦК України відповідно до якої, договір про збільшену позовну давність укладається в письмовій формі.

Доводи апелянта про необхідність стягнення штрафу у процентному співвідношенні безпідставні, оскільки не дають змогу визначитися зі складової розрахунку. До того ж, відповідних Умов , підписаних позивачкою, банк не надав.

Відповідачка рішення, в тому числі щодо стягнення штрафу і розміру відсотків не оскаржила. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: