Рішення № 40073959, 04.08.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 рокуСправа № 912/1762/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1762/14

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград, м. Кіровоград

про стягнення 72848,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Старчик А.А., довіреність № 14-90 від 18.04.14, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту;

від відповідача - Полонець О.А., довіреність № 1442 від 08.08.13, юрисконсульт;

В судовому засіданні засіданні оголошувалась перерва з 08.07.2014 до 04.08.2014.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") подано позовну заяву з вимогою стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Кіровоград (надалі - КЕВ м. Кіровоград) 72848,64 грн., яка складається з: 59761,04 грн. основної суми боргу, 4183,27 грн. 7% штрафу, 2162,97 грн. збитків від інфляції, 2319,44 грн. 3% річних, 4421,91 грн. пені.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги згідно поданого позову підтримано повністю.

Відповідач надав відзив на позов, за змістом якого зазначив, що розрахунки здійснюються виключно за рахунок видатків із загального фонду Державного бюджету, головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ є неприбутковою установою, у зв'язку з чим подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та відсутні підстави для нарахування 3% річних.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КЕВ м. Кіровоград (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 12/890-ТЕ-18 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовуються Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до пункту 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року газ обсягом до 60,3 тис. куб. м.

Умовами Договору, а саме пунктом 6.1. сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2012 року і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов Договору з жовтня по грудень 2012 року передано покупцю природний газ в обсязі 45,647 тис. куб.м. на загальну суму 59761,04 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2012 р. за жовтень на суму 3858,20 грн.;

- від 30.11.2012 р. за листопад на суму 23874,56 грн.;

- від 31.12.2012 р. за грудень на суму 32028,28 грн. та не оспорюється відповідачем.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з приписами ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, відтак позовні вимоги про стягнення 59761,04 грн. є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4183,27 грн. та пеню у розмірі 4421,91 грн., нараховану у розмірі 286,78 грн. за зобов'язаннями жовтня 2012 з 14.11.2012 по 13.05.2013, у розмірі 1782,59 грн. за зобов'язаннями листопада за період з 14.12.2012 по 13.06.2013, у розмірі 2352,54 грн. за зобов'язаннями грудня 2012 за період з 14.01.2013 по 13.07.2013.

Згідно з нормами ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання, відтак вимога про стягнення пені та штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявляє до стягнення 2162,97 грн. збитків від інфляції за загальний період з листопада 2012 року по березень 2014 року, 2319,44 грн. 3% річних нарахованих у розмірі 163,50 грн. за зобов'язаннями жовтня 2012 року з 14.11.2012 по 14.04.2014, у розмірі 955,54 грн. за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 14.12.2012 по 14.04.2014, у розмірі 1200,40 грн. за зобов'язаннями грудня 2012 за період з 14.01.2013 по 14.04.2014.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, чим спростовується твердження відповідача про однорідність штрафу та 3% річних..

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи приписи наведених вище норм та підтвердження матеріалами справи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Між тим, клопотанням від 08.07.2014 № 1907 відповідач просить зменшити розмір штрафу та пені до 90% у порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши нижченаведені обставини.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград доводить до відома про те, що кошторисом КЕВ м. Кіровоград на 2014 рік передбачено кошти лише на оплату природного газу, що споживатиметься протягом 2014 року, стягнення коштів на оплату штрафних санкцій в повному обсязі призведе до додаткових витрат з державного бюджету та відповідно, до зменшення обсягу фінансування для оплати поточних платежів за використаний газ, що в свою чергу призведе до неможливості роботи газової котельні у с. Богданівка в опалювальний період 2014-2015 років, яка здійснює теплопостачання військової частини А 1201 та військового містечка.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Будь-яких доказів та належних обґрунтувань з питань зменшення розміру пені відповідач суду не надав.

Крім того, газ поставлено у жовтні - грудні 2012 року, за який відповідач повинен був розрахуватись до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За поставлений газ відповідач не розрахувався у повному обсязі, вже фактично скориставшись відстрочкою виконання зобов'язання.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.12 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечетків та Оліус проти України" від 18.10.05.

Крім того позивачем подано заперечення на зменшення належних до стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

Зокрема позивач зазначає, що суд повинен прийняти до уваги не лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, а і негативні наслідки спричинені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання відповідача, а також зменшення розміру штрафних санкцій.

Діяльність позивача, має свої особливості, оскільки позивач являться постачальником природного газу на території України і несвоєчасні розрахунки його споживачів, у тому числі відповідача, можуть призвести до таких же негативних наслідків, про які повідомляє відповідач у своїй заяві, однак не лише на території міста Кіровограда, а по всій Україні.

За викладених обставин, господарський суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Судовий збір у відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається повністю на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Кіровоград (25002, м. Кіровоград, пров. Училищний, 8, ідентифікаційний код 08541051) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 72848,64 грн., з яких 59761,04 грн. основної заборгованості, 4183,27 грн. штрафу, 2162,97 грн. збитків від інфляції, 2319,44 грн. 3% річних, 4421,91 грн. пені., а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 08.08.2014.

Суддя В.Г. Кабакова