Рішення № 400718, 27.11.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2006

Справа №2-29/17036-2006

За позовом – Відкритого акціонерного товариства „Будкомплекс”, м.Євпаторія.

До відповідача – Дочірнього підприємства „Санаторій „Прибой” для дітей з батьками” ЗАТ ЛОПЗ України „Укрпрофздравниця”, м.Євпаторія.

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профчспілок України „Укрпрофздравниця”, м.Київ.

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Жила Д.О. – представник, довіреність від 03.11.2006р. б/н.

За участю третьої особи – не з’явився.

Сутність спору: ВАТ „Будкомплекс” звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства „Санаторій „Прибой” для дітей з батьками” ЗАТ ЛОПЗ України „Укрпрофздравниця” про спонукання відповідача виконати зобов’язання за Договором пайової участі у фінансуванні будівництва №0102012/2005-39 від 15.04.2005р., укладеного з позивачем, а саме:

- протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду чинності передати позивачу з оформленням акту прийому – передачі огородження, каналізаційний колектор, розташовані на земельній ділянці площею 1,4 га за адресою: м.Євпаторія, вул.Московська,9/15,21;

- протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду чинності передати позивачу з оформленням акту прийому – передачі будівельну площадку, розташовану на земельній ділянці площею 1,4 га за адресою: м.Євпаторія, вул.Московська,9/15, 21 та утриматись від перешкод позивачу в реалізації зобов’язань по виконанню будівельних робіт по реконструкції Санаторію „Прибой” на підставі підготовленої проектної документації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує свої зобов’язання по договору паєвої участі у фінансуваінні будівництва, тим самим порушує права позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечує, посилаючись на те, що укладення договору пайової участі у фінансуванні будівництва №0102012/2005-39 від 15.04.2005р. між ВАТ „Будкомплекс” та ДП „Санаторій „Прибой” для дітей з батьками” призводилось з дозволу та з узгодженням власника дочірнього підприємства та його майна – ЗАТ „Укрпрофздравниця”. Крім того, відповідач посилається на те, що Наглядовою радою ЗАТ ЛОУП України „Укрпрофздравниця” прийнято рішення про припинення дії вказаного договору про пайову участь, у зв’язку з порушенням договірних зобов’язань зі сторони ВАТ „Будкомплекс”.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, письмові пояснення по суті спору не представила, про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2005 року між ВАТ „Будкомплекс” та ДП «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками” ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» укладено договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 0102012/2005-39, предметом якого передбачено внесення учасниками вкладів для досягнення загальної мети: проектування будівництва і введення в експлуатацію пансіонату для сімейного відпочинку (далі Об'єкт) на земельній ділянці площею 1,4га за адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9/15,21 (територія санаторію), без цілі отримання прибутку (далі договір, а.с. 66-68).

За змістом п.п. 2.1.1., 2.1.2.2., 2.1.2.3 договору для досягнення загальної мети, в тому числі, був визначений обов'язок відповідача передати в якості пайового внеску огородження земельної ділянки, на якій заплановано будівництво (вартістю 52000грн), каналізаційний колектор (вартістю 14000грн), а також передати право на користування земельною ділянкою (будівельним майданчиком) орієнтовною площею 1,4 га, шляхом складення між сторонами окремих актів прийому-передачі.

Відповідно, цілий ряд зобов'язань, спрямованих на досягнення загальної мети, був визначений і для другого учасника – ВАТ „Будкомплекс” в розділі 2.2. договору, зокрема, щодо фінансування, проектування, будівництва об’єкту, представництва інтересів сторін в органах влади і т.і.

На підставі розділу 3 договору були передбачені наступні частки учасників в об'єкті будівництва: частка ДП „Санаторій «Прибій» - 20%; частка ВАТ „Будкомплекс” – 80%.

Пунктом 5.1. договору термін закінчення будівництва об'єкта був визначений сторонами - грудень 2006 року.

Після укладення договору, на виконання своїх зобов'язань, визначених п.п. 2.2., 2.3. договору, ВАТ „Будкомплекс” доклав відповідних зусиль для досягнення загальної мети шляхом вирішення та фінансування питань зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва об’єкту, проведення передпроектних і дослідницьких робіт, розробки проекту та узгодження іншої дозвільно-будівельної документації, що підтверджується наявними в справі доказами.

28 жовтня 2005 року за наслідками розгляду заяви ВАТ «Будкомплекс», з врахуванням протоколу засідання містобудівної ради м. Євпаторія від 02.09.2005р і позитивного висновку державної архітектурно-будівельної експертизи проекту будівництва об'єкта ( № 1432-11-2005), виконкомом Євпаторійської міськради було прийняте рішення № 549 «Про дозвіл ДП «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» реконструкції санаторію «Прибій» з розширенням по вул. Московська, 9/15, 21».

Надалі, інспекцією ДАБК м. Євпаторія були видані дозволи на виконання будівельних робіт № 152 від 15.11.2005р і № 41 від 06.03.2006р.

На підставі проектної і дозвільної документації ВАТ «Будкомплекс» приступило до фактичного виконання своїх договірних зобов'язань і здійснило розміщення на будівельному майданчику матеріалів і обладнання, а також був виконаний цілий комплекс підготовчо-будівельних робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за формою КБ-3 і КБ-2в, які знаходяться у матеріалах справи.

Однак, в червні 2006 року відповідач без будь-якого попередження позивача, шляхом встановлення власних замків і охорони, заблокував будівельний майданчик, чим зробив неможливим подальше виконання позивачем своїх обов'язків щодо будівництва об’єкту.

У відповідь на багаторазові письмові звернення позивача на адресу відповідача та третьої особи про надання пояснень з приводу таких дій та на вимоги розблокувати будівельний майданчик, відповідач та третя особа звинуватили позивача в невиконанні умов договору і висунули вимоги про розірвання договору, що підтверджується оформленими і підписаними відповідачем та третьою особою додатковими угодами про розірвання договору пайової участі у фінансуванні будівництва №0102012/2005-39 (а.с. 16).

Позивач від підписання додаткової угоди про розірвання договору пайової участі у фінансуванні будівництва відмовився та з метою врегулювання спору, листом № 226/509 від 12.05.2006р. ще раз звернувся до відповідача з проханням роз'яснити, яким саме чином позивачем не виконуються умови договору та при цьому звернув увагу відповідача на неможливість і неприпустимість одностороннього розірвання і відмови від договору.

Вказане звернення залишено відповідачем та третьою особою без розгляду, оскільки обґрунтовані пояснення з посиланням на конкретні обставини та чинне законодавство від нього на адресу позивача не надійшли.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому виходить з наступного.

З характеру взаємовідносин сторін та з огляду на обставини справи, суд приходить до висновку про те, що укладений між сторонами договір пайової участі у фінансуванні будівництва від 15 квітня 2005 року № 0102012/2005-39 за своєю правовою природою та підставами виникнення взаємних прав та обов’язків являє собою договір про спільну діяльність, оскільки містить умови про ведення спільних справ учасників, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, характерні для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові і така спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За змістом ст. ст. 1132, 1133 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети, а під вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

З умов договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 15 квітня 2005 року № 0102012/2005-39 судом вбачається, що в якості мети спільної діяльності сторони визначили проектування будівництва і введення в експлуатацію пансіонату для сімейного відпочинку на земельній ділянці площею 1,4га за адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9/15,21 – тобто, створення нового об’єкту нерухомості з визначенням в ньому відповідних часток, саме для чого сторони зобов’язались вчинити певні спільні дії та об’єднати свої вклади.

На підставі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог відносно виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які в певних умовах є звичайними.

При цьому, при виконанні господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не припускається та зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог даного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред'являються.

Однак, як випливає з обставин справи, у порушення наведеннях вимог закону, відповідач по справі, як учасник та сторона договору про спільну діяльність, в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань за цим договором щодо спільних дій та об’єднання вкладів для досягнення спільної мети, оскільки дії з блокування будівельного майданчику та перешкоджання допуску на нього позивача не тільки не відповідають змісту договору, але й прямо перешкоджають позивачу виконати свої зобов’язання за цим договором.

При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача з посиланням на ст. 613 ЦК України про порушення позивачем своїх взаємних зобов’язань щодо виконання договору в частині порушення строків щодо будівництва об’єкту.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а згідно з ч. 2 цієї статті, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Проте, в даному випадку суд зазначає, що при виконанні умов договору про спільну діяльність, права та обов’язки сторін такого договору виникають, припиняються та змінюються таким чином, що при ведені спільних дій кожна зі сторін договору одночасно виступає і боржником, і кредитором щодо одна одної, а з огляду на таке, виконання позивачем зобов’язань щодо виконання всіх дій, спрямованих на будівництво об’єкту в обумовлений договором строк, знаходиться в залежності від виконання своїх зобов’язань відповідачем в частині вчинення певних дій та внесення його вкладу у спільну діяльність.

Як вже було встановлено судом, саме відповідач шляхом встановлення власних замків і охорони, заблокував будівельний майданчик, чим зробив неможливим подальше виконання позивачем своїх обов'язків щодо будівництва об’єкту, а отже, відповідач безпідставно посилається на вимоги ст. 613 ЦК України щодо наслідків прострочення кредитора, оскільки прострочення виконання зобов’язань та відмова від належного виконання цих зобов’язань має місце саме збоку відповідача.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на сплив запланованих сторонами строків будівництва об’єкту є взагалі необґрунтованими, оскільки за змістом п. 6.1. договору строк його дії обумовлено повним і належним виконанням учасниками.

До того ж, за змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому, враховуючі викладені обставини щодо порушення відповідачем своїх зобов’язань, встановлений договором як запланований сторонами строк закінчення будівництва об’єкту спільної діяльності, відповідно змінюється на розумний строк, необхідний позивачу для виконання своїх зобов’язань.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на рішення Наглядової ради ЗАТ «Укрпрофоздравница» (власника відповідача) від 08.08.2005р № Р2-7, згідно з яким було постановлено припинити дію договору від 15 квітня 2005 року № 0102012/2005-39 про пайову участь у фінансуванні будівництва та на підставі якого в подальшому були спрямовані додаткові угоди про розірвання цього договору.

Суд вбачає, що ДП «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками”, хоча і є власним підприємством ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», як підприємство, створене за рішенням і за рахунок майна єдиного учасника, але за своїми статутними документами є юридичною особою – самостійним суб'єктом цивільних правовідносин в розумінні ст. 80 ЦК України та не несе відповідальності за зобов’язаннями власника, як і власник не несе відповідальності за зобов’язаними свого дочірнього підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що власником - третьою особою по справі, було затверджено укладення відповідачем договору від 15 квітня 2005 року № 0102012/2005-39, про що свідчить скріплений печаткою ЗАТ «Укрпрофоздравница» підпис голови правління Колесніка Є. О. на цьому договорі.

Крім того, ст. 327 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі ст. 329 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, тому суд вважає, що рішення третьої особи про припинення дії договору, стороною якого є відповідач, ні в якому разі не може бути підставою для невиконання відповідачем такого договору.

Більш того, на підставі ст. 1142 ЦК України право учасника договору про спільну діяльність на відмову від подальшої участі в договорі розповсюджується тільки на випадки укладення безстрокового договору, та за умови подачі заяви за три місяці до виходу.

Зі змісту п. 6.3. договору вбачається, що його може бути припинено тільки за взаємною згодою сторін та з ініціативи одного з учасників, за наявності у нього поважних причин з обов’язковим повідомленням про це другого учасника за 3 місяці до розірвання договору з відшкодуванням протягом 30 днів з дня розірвання договору всіх реальних збитків.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що всі зміни та доповнення до даного договору, в тому числі про припинення зобов’язань, що випливають з цього договору, оформляються шляхом підписання додаткових угод до договору.

В порушення ст. 33 ГПК України ані відповідачем, ані третьою особою не надано доказів наявності підписаної обома сторонами додаткової угоди про розірвання договору від 15 квітня 2005 року № 0102012/2005-39 про пайову участь у фінансуванні будівництва, а за таких обставин суд приходить до висновку про те, що будь-які підстави для невиконання відповідачем зобов’язань за цим договором відсутні.

Тим часом, через ст. 509 ЦК України під зобов'язанням розуміються правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно, за змістом ст. 175 Господарського кодексу України під майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 20 Господарського кодексу України, як і ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що держава здійснює захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом відновлення положення, яке існувало до порушення прав і законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, які порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі і т.д.

Таким чином, вимоги позивача про зобов’язання відповідача виконати його обов’язок за договором цілком відповідають змісту зобов’язального права та спрямовані на захист прав і законних інтересів позивача по справі в ракурсі ст. 1 ГПК України і ст.2 Закону України «Про судоустрій України».

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов’язати Дочірнє підприємство «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.Московська, 9, код в ЄДРПО України 02650713) виконати зобов'язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва № 0102012/2005-39 від 15 квітня 2005 року, укладеним з Відкритим акціонерним товариством „Будкомплекс” (97400 АР Крим, м.Євпаторія, вул. Будівельників, 5, код в ЄДРПО України 14311525), а саме:

- протягом 10-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили передати ВАТ „Будкомплекс” (97400 АР Крим, м. Євпаторія, вул. Будівельників, 5, код в ЄДРПО України 14311525) з оформленням акту прийому-передачі огородження будівельного майданчику та каналізаційний колектор, що розташовані на земельній ділянці площею 1,4га за адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9/15,21;

- протягом 10-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили передати ВАТ „Будкомплекс” (97400 АР Крим, м. Євпаторія, вул. Будівельників, 5, код в ЄДРПО України 14311525) з оформленням акту прийому-передачі будівельний майданчик, розташований на земельній ділянці площею 1,4га за адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9/15,21 та утриматися від перешкод позивачу в реалізації зобов'язань щодо виконання будівельних робіт по реконструкції Санаторію «Прибій» на підставі підготовленої проектної документації.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Прибій» для дітей з батьками» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.Московська, 9, код в ЄДРПО України 02650713) на користь Відкритого акціонерного товариства „Будкомплекс” (97400 АР Крим, м.Євпаторія, вул. Будівельників, 5, код в ЄДРПО України 14311525) витрати по сплаті державного мита у сумі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.