Рішення № 40070474, 24.07.2014, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24.07.2014р. Справа № 917/1055/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, Полтавська область,36022 в особі Полтавської філії міських електромереж Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" , вул. М.Бірюзова, 47А, м.Полтава, 36007

до Полтавського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, вул.В.Козака, 1а, м.Полтава, Полтавська область, 39600

про стягнення 239,09 грн. (відповідно до клопотання вх. канцелярії суду №9619 від 23.07.2014р.)

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Олефір О.І.

Представники сторін:

від позивача: Олійник О.Ю. дов. №01-11/4191 від 03.04.2014р.

Логвиненко І.О. дов. №01-11/4192 від 03.04.2014р.

від відповідача: Бендик Я. дов. №01/38 від 11.01.2014р.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 239,09 грн. (відповідно до клопотання вх. канцелярії суду №9619 від 23.07.2014р.).

23.06.2014р. на виконання вимог ухвали суду представник позивача надав суду додаткові докази по суті предмету спору ( вх. канцелярії суду №8121). Суд подані докази прийняв та залучив до матеріалів справи.

24.06.2014р. за вх. канцелярії суду №8150 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.Суд поданий відзив з додатками прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

24.06.2014р. за вх. канцелярії суду №8167 від позивача надійшло клопотання про припинення провадження в частині сплаченої суми 1041,67 грн. та стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 626,54 грн., пені - 117,19 грн., 97,34 грн. - інфляційних втрат, 24,56 грн., 3% річних. Суд подане клопотання прийняв, задовольнив та залучив до матеріалів справи.

23.07.2014р. за вх. канцелярії суду №9619 від позивача надійшло клопотання про припинення провадження в частині стягнення основної суми за Договором за спожиту електричну енергію, в зв"язку зі сплатою відповідачем, та стягнення пені в розмірі 117,19 грн., 97,34 грн. - інфляційних втрат, 24,56 грн., 3% річних. Суд подане клопотання прийняв, задовольнив та залучив до матеріалів справи.

24.07.2014р. за вх. канцелярії суду №9635 від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження в частині стягнення основної суми заборгованості за спожиту електричну енергію, а також представник відповідача просить суду відмовити в стягненні пені, 3% річних та індексу інфляції. Суд подане клопотання прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

між ПАТ "Полтаваобленерго", його структурним підрозділом Полтавська філія міських електромереж та Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" 13 січня 2012 року було укладено договір № 4931 "Про постачання електричної енергії" (далі -Договір).

За умовами Договору, Постачальник (ПАТ "Полтаваобленерго") постачає електричну енергію Споживачу (Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву") , а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до нього.

В період з 01.01.2012р. по 22.05.2014р. Полтавське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву постійно споживав електричну енергію на підставі та на умовах вищезазначеного договору що підтверджеється наданими Відповідачем рахунками, які містять підпис та відбиток печатки Споживача.

Споживач оплату за спожиту електричну енергію (активну і реактивну) за цей період провів не в повному обсязі, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість за спожиту електроенергію за період з січня 2013р. по квітень 2014р. на загальну суму 1668,21 грн.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. (п. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання електричної енергії відповідачу у період з травня по серпень 2013 р.. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки електричної енергії за вищевказаний період оплатив частково, заборгованість останнього на момент подання позову складала 1668,21 грн.

В процесі розгляду справи по суті Відповідачем була погашена основна заборгованість за спожиту електричну енергію повністю. На підставі клопотань позивача та відповідача та наданих доказів представниками сторін, суд припиняє провадження в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 1668,21 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.2.1 Договору та 9 Порядку розрахунків, який є невід'ємним додатком до Договору, визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 117,19 грн. пені, суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 97,34 грн. та 3% річних в розмірі 24,56 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву Полтавське регіональне управління Фонду, посилається на те, що всі витрати по утриманню реєстратора фінансуються за рахунок державного бюджету. У зв"язку з тим, що оплата вартості електричної енергії здійснюється відповідачем через рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Полтавській області, ним були зареєстровані акти в органі ДКСУ своєчасно та органами ДКСУ були допущені порушення строків здійснення платежів за зареєстрованими бюджетними зобов"язаннями.

Посилання відповідача суд відхиляє з огляду на наступне, на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 12/044 від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

В зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість за спожите електричну енергію, після подання до суду позовної заяви, тобто спір виник з його вини, сплата судових витрат в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України покладається в зазначеній сумі на відповідача.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнитичасково.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення основної заборгованості за Договором №4931 від 13.01.2012р., за період з січня 2013р. по квітень 2014р. включно, в розмірі 1668,21 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Полтавського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (вул.В.Козака, 1а, м.Полтава, Полтавська область, 39600, код ЄДПОУ 25681981) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"( вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, Полтавська область,36022 , код ЄДРПОУ 00131819) за Договором №4931 від 13.01.2012р. пеню в розмірі 117,19 грн. (за період з квітня 2013р. по квітень 2014р. (включно), 97,34 грн. - інфляційні втрати за період з лютого 2012р. по квітень 2014р. (включно), 3% річних в розмірі 24.56 грн. за період з лютого 2012р. по квітень 2014р. (включно), а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 31.07.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.